КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" лютого 2013 р. Справа№ 02/5026/1563/2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шапрана В.В.
суддів: Андрієнка В.В.
Буравльова С.І.
при секретарі: Вершути О.П.
за участю представників:
від позивача - Якшин С.О.
від відповідача - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Панфілова Олександра Борисовича на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2012 року (суддя Пащенко А.Д.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Панфілова Олександра Борисовича
до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»
про стягнення 112 358,74 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа - підприємець Панфілов Олександр Борисович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - відповідач) про стягнення 98 990,81 грн. основного боргу, 7 879,85 грн. індексу інфляції та 5 488,08 грн. 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.12.2012 року визнано недійсним договір № б/н про автомобільні послуги та доставку вантажу від 20.05.2010 року, підписаний Фізичною особою - підприємцем Панфіловим Олександром Борисовичем та Філією «Золотоніська ДЕД» в особі начальника Молодик С.О. У позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Панфілов Олександр Борисович звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2012 року повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, визнано встановленими недоведені обставини та неправильно застосовано норми матеріального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2013 року апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Панфілова Олександра Борисовича прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.02.2013 року.
У судове засідання призначене на 19.02.2013 року з'явився представник позивача.
Представник відповідача у призначене судове засідання не заявився, хоча належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представника відповідача про час та місце проведення судового засідання по розгляду даної апеляційної скарги, явка представників відповідача обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, апеляційна інстанція вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами справи.
Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення позивача, встановив наступне.
20.05.2010 року між Фізичною особою - підприємцем Панфіловим Олександром Борисовичем (перевізник) та Філією «Золотоніська ДЕД» (замовник) в особі начальника Молодик С.О., що діє на підставі статуту укладено договір № б/н від 20.05.2010 року про автомобільні послуги та доставку вантажу (а.с. 13).
Предметом даного договору є те, що перевізник зобов'язується надавати автомобільні послуги та виконувати доставку вантажу (щебінь, пісок і т.п.) на належних йому автомобілях, згідно заявок замовника, а замовник зобов'язується прийняти та здійснити своєчасну оплату за замовлений вантаж (пісок, щебінь і т.п.) та автомобільні послуги (п. 1.1. договору).
Пунктом 2.1. договору сторони погодили ціну договору 150 000 грн.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 98 990,81 грн. основного боргу у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання щодо повної оплати наданих позивачем послуг по договору № б/н про автомобільні послуги та доставку вантажу від 20.05.2010 року та 7 879,85 грн. індексу інфляції, 5 488,08 грн. 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.
Місцевий господарський суд в задоволенні позову відмовив. Договір № б/н про автомобільні послуги та доставку вантажу від 20.05.2010 року укладений між Фізичною особою - підприємцем Панфіловим Олександром Борисовичем (перевізник) та Філією «Золотоніська ДЕД» (замовник) визнано недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим, з наступних підстав.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Як вбачається з матеріалів справи, договір № б/н від 20.05.2010 року про автомобільні послуги та доставку вантажу з боку Філії «Золотоніська ДЕД» (замовник) підписано начальником Молодик С.О., що діє на підставі статуту.
Частиною 1 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (ст. 95 ЦК України).
Відповідно до Положення філії «Золотоніська ДЕД» ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», затвердженого наказом ДП «Черкаський облавтодор» від 30.05.2002 року № 1, філія «Золотоніська ДЕД» створена як відособлений структурний підрозділ дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього положення (п.п. 1.1. та 3.1. Положення).
12.05.2010 року начальнику філії «Золотоніська ДЕД» Молодику С.О. була видана довіреність № 670/10, відповідно до якої його уповноважено представляти від імені підприємства інтереси філії. Для виконання повноважень, наданих довіреністю, представник має право від імені підприємства укладати цивільно - правові та господарські договори, договори по закупівлі за державні кошти товарів, послуг на суму до 50 000 грн.
Таким чином, вказаною довіреністю встановлені обмеження щодо укладання начальником філії від імені підприємства договорів на суму, що не перевищує 50 000 грн.
Тоді як, в пункті 2.1 договору вказано, що ціна договору складає 150 000 грн.
Отже, начальник філії «Золотоніська ДЕД» Молодик С.О., підписавши спірний договір від імені філії, порушив вимоги чинного законодавства і Положення про філію, а також перевищив повноваження, надані йому довіреністю № 670/10 від 12.05.2010 року, при цьому не вказавши, що діє на підставі довіреності.
Загальні підстави визнання недійсними правочинів і настання відповідних наслідків встановлені в ст.ст. 215, 216 ЦК України.
Так, за змістом статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У частині 1 статті 241 Цивільного кодексу України вказано, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ДП «Черкаський облавтодор» не погоджував укладення спірного договору та не вчинив ніяких дій на його схвалення.
Спірний договір не зареєстрований у журналі реєстрації господарських договорів, укладених з філіями ДП «Черкаський облавтодор» який ведеться з квітня 2009 року, довіреності і накладні оформлені філією «Злолотоніська ДЕД», оплата також здійснювалася філією з її рахунку.
Отже, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не подано доказів схвалення відповідачем спірного договору чи вчинення будь-яких дій на його схвалення чи виконання.
Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Згідно ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
У п. 2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 зазначено, що якщо вирішуючи господарський спір встановить, що зміст договору суперечить чинному законодавству, він, керуючись частиною першої ст. 83 ГПК України повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.
Антологічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у справах № 9/414/07, № 11/219/07, № 36/273пн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний договір № б/н від 20.05.2010 року, укладений між позивачем та філією «Золотоніська ДЕД», не відповідає вимогам статей 203, 207, 215 ЦК України, він не схвалений юридичною особою відповідно до припису статті 241 Цивільного кодексу України, тому спірний договір є недійсним.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Фізичної особи - підприємця Панфілова Олександра Борисовича не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2012 року у справі № 02/5026/1563/2012 не підлягає скасуванню.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Панфілова Олександра Борисовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 17.12.2012 року - без змін.
Матеріали справи № 02/5026/1563/2012 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Шапран В.В.
Судді Андрієнко В.В.
Буравльов С.І.