Справа № 22-7917 Головуючий в суді 1 інстанції- Гончаренко М.Є..
Категорія-23 Доповідач- Бабенко П.М.
РІШЕННЯ
іменем України
24 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого- судді Пономарьової О.М.. Суддів: Бабенка П.М., Бондаренко Л.І. При секретарі- Ставріновій Ю.М. за участю відповідачки ОСОБА_1,представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 07 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1, ОСОБА_4, КЖЕП № 1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 07 червня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_3, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на її користь на відшкодування матеріальної шкоди 1574 грн., на відшкодування моральної шкоди 500 грн., судові витрати в сумі 59,50 грн. солідарно,
З вказаним рішенням не погодилась відповідачка ,яка в апеляційній скарзі просить скасувати вказане рішення ,ухвалити нове, яким відмовити позивачам в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив його з порушенням норм процесуального права.
Зазначила ,що рішення суду не відповідає встановленим обставинам у справі. Встановлена судом причина залиття квартири позивачки нічим не підтверджена . Судом не прийняті до уваги її доводи про те, що дійсною причиною залиття квартири є розмерзання труб в її квартирі з вини КЖЕП , оскільки в квартиру не надавалось тепло. При визначенні розміру матеріальних збитків суд безпідставно прийняв до уваги кошторис, який складено особою, яка не має ліцензії на проведення експертиз.
В судовому засіданні відповідачі вказані доводи апеляційної скарги підтримали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково , рішення суду -скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав:
Судом встановлено, відповідачі мешкають в АДРЕСА_1 в м.Дебальцево , користуються послугами з водопостачання та водовідведення.
Вночі з 28 на 29 січня 2006 року в їх квартирі вийшов з ладу кран до автоматичної пральної машини, що призвело до залиття водою квартири позивачки, були зіпсовані стеля і підлога в квартирі, шпалери та інше. Квартира потребує ремонту, вартість якого згідно кошторису складає 1574 грн., вказаним позивачці спричинено моральну шкоду.
Згідно із ст.ст. 23 , 1166, 1167 ЦК України майнова шкода , завдана неправомірними рішенням , діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою ,яка її завдала. Моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати у зв"язку з ушкодженням здоров"я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із п. 18 , 33,35 Правил користування житловими приміщеннями житлових будинків та при домовою територією, затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 року, власники та наймачі квартири зобов'язані дотримуватись правил експлуатації водопостачальної системи в квартирі діри появі несправності в квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або підприємств по обслуговуванню житла, своєчасно повідомляти власника будинку про виявлені несправності, які порушують нормальну експлуатацію будинку.
Згідно із п.9.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року № 65, абонент зобов'язаний стежити за станом внутрішньої водопровідної мережі, арматури( водорозбірних кранів,вентилів, змішувачів тощо) та санітарно-технічних приладів на ній, не допускати витоку води.
Як убачається за матеріалів справи суд надійшов до обгрунтованого висновку про те ,що пошкодження квартири позивачки сталось з вини відповідачів ОСОБА_1 .
Вина підтверджена в судовому засіданні поясненнями відповідачок , в яких що вони не оспорюють факт залиття квартири позивачки та що вони на момент залиття не проживали в квартирі, залишили без догляду в квартирі внутрішню систему водопостачання ,в тому числі підключеною до внутрішньої розводки водопостачання пральну машину і не перекрили воду від стояка, чим порушили вказані вище Правила.
Також їх вина підтверджена поясненнями свідків , які підтвердили, що відповідачки залишили квартиру без догляду ,актом житлової організації про затоплення квартири позивачки та пошкодження стелі, стін, шпанер, електролічильника, розеток тощо. ( а.с.7,62-72).
Розмір завданої шкоди підтверджений кошторисом на ремонт квартири грн., який складено спеціалістами житлової організації^ а.с.4- 6).
В суді першої та апеляційної інстанції відповідачки не заявили клопотання про проведення у справі судово-будівельної експертизи для встановлення розміру шкоди.
За вказаних підстав у апеляційного суду немає сумнівів щодо розміру шкоди, завданої позивачеві установленого судом першої інстанції.
Як убачається за матеріалів справи суд надійшов до обгрунтованого висновку про те ,що пошкодження квартири позивачки та спричинення їй моральної шкоди сталось з вини відповідачок , оскільки їх дії знаходиться у прямому причинному зв'язку з вказаними наслідками. Тому вони зобов'язані відшкодувати матеріальну шкоду в повному обсязі.
Також з вказаних підстав є правильними висновки суду про відсутність вини у затопленні квартири відповідача КЖЕП № 1 м.Дебальцеве.
Але визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд не врахував вимог закону та конкретних обставин справи, з яких убачається, що відповідачі спричинили матеріальну шкоду не навмисно, вимушено залишили квартиру без догляду через підпал
вхідної двері невідомими, також суд не врахував матеріальний стан відповідачок.
З наданих ними довідок та пояснень убачається, що ОСОБА_1 одержує невелику зарплатню, а ОСОБА_4 є безробітною ,одержує допомогу по безробіттю. Тому розмір стягнутої з них судом моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості.
Оскільки висновки суду про розмір відшкодування моральної шкоди не
відповідають встановленим обставинам справи, апеляційний суд вважає за необхідним
зменшити розмір вказаного відшкодування до 150 грн., що має бути для позивачки
справедливою сатисфакцією.
В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 23 ,1167 ЦК України , п. 18 , 33,35 Правил користування житловими приміщеннями житлових будинків та придомовою територією, затверджених Постановою КМУ № 572 від 08.10.1992 року, п.9.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 року № 65, ст.ст. 303, п.З ч.І ст.307 , п.З ч.І ст.309, ст.ст.313-316 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 07 червня 2006 року в частині відшкодування моральної шкоди змінити.
Зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_1та з ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_3з 500 грн. до 150 ( ста п'ятидесяти )грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.