АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-826 2006 року Категорія: ст. 187 ч.2 КК України
Головуючий у першій інстанції Батченко В.Г.
Доповідач апеляційного суду Фаріонова О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Карпія В.М.
суддів Войтовського С.А., Фаріонової О.М.
за участю прокурора Брек Г.С.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
потерпшого ОСОБА_4
представника потерпшого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
"9" листопада 2006 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_3 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 7 червня 2006 року, яким
ОСОБА_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше судимий:
· 13.06.2005 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки;
· 16.01.2006 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст.185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, а остаточне покарання визначено з застосуванням ст. 71 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі,
засуджений:
·за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі;
·за ст. 187 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яка є його власністю.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, з урахуванням засудження за вироком Ленінського райсуду м. Миколаєва від 16.01.2006 року за ст. 185 ч.2 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 7 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 часини майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13.06.2005 року остаточно визначено ОСОБА_1 покарання на 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_2, уродженець м. Миколаєва, українець, громадянин України, раніше не судимий,
- засуджений за ст. 187 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини майна, яке є його власністю.
ОСОБА_3, уродженець м. Новий Буг Миколаївської області, громадянин України, раніше не судимий,
- засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Цим вироком суду
ОСОБА_8, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, раніше судимий: - 23.07.2004 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,
- засуджений за ст. ст. 186 ч.2, 187 ч.2 КК України, з застосуванням ст. 71 КК України на 5 років позбавлення волі, але апеляція відносно нього не подана.
Постановлено стягнути:
- на користь потерпілого ОСОБА_9 у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_3 1480 грн.; з цивільного відповідача ОСОБА_10- 300 грн.
· на користь ОСОБА_11 у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_3 - 2383 грн.; з цивільного відповідача ОСОБА_10-300грн.;
· на користь ОСОБА_4 у солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2 5732 грн. 12 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; з цивільного відповідача ОСОБА_10 1000 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
- на користь фінансового відділу Жовтневої державної адміністрації Миколаївської області у солідарному порядку з ОСОБА_1 ОСОБА_8, ОСОБА_2 550,1З грн. на відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_4
Згідно вироку, 3 жовтня 2005 року у період з 2 до 3 години ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_8, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном, на вул. Металургів в м. Миколаєві наздогнали потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_11, та з застосуванням до них насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих, завдавши удари, відкрито заволоділи їх майном: ОСОБА_9 на суму 2683 грн. та ОСОБА_11 на суму 1840 грн. Викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.
8 жовтня 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_8, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою, в районі будинку АДРЕСА_1, вчинили напад на потерпшого ОСОБА_4, застосувавши насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпшого, збили потерпшого на землю та нанесли численні удари руками та ногами в різні частини тіла, спричинивши тілесні ушкодження середньої тяжкості, та відкрито заволоділи його майном на суму 2430 грн.70 коп.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання, оскільки на його думку судом не в повній мірі враховані усі пом'якшуючі покарання обставини, а саме: його позитивні характеристики та щире каяття.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. Оспорюючи висновки суду щодо доведеності його вини за ст. 187 ч.2 КК України, вважає, що його дії неправильно кваліфіковані, висновки судово-медичної експертизи щодо встановлення ступеню тяжкості заподіяних потерпілому ОСОБА_4 є невірними, а показання потерпілого містять істотні протиріччя. Також просить пом'якшити призначене покарання з урахуванням його позитивної характеристики, наявності на утриманні неповнолітньої дитини, необхідності лікування, яке не може бути забезпечено в місцях позбавлення волі.
В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3 просить вирок суду змінити та пом'якшити призначене покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Просить врахувати, що він вперше вчинив злочин, мешкає в багатодітній родині. Крім того, вважає, що недоведена попередня змова на вчинення грабіжу, а також стверджує, що не він не викрадав майно потерпших ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .Посилається на застосування до нього незаконних методів слідства та порушення права на захист з моменту затримання.
В апеляції захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду змінити та пом'якшити засудженому міру покарання, застосувавши ст. 69 КК України. На думку апелянта, судом не врахована незначна роль ОСОБА_3 у вчиненні злочину та пом'якшуючи покарання обставини, а саме: те, що він має постійне місце проживання, раніше не судимий, мешкає в багатодітній сім'ї, працював та допомагав утримувати всю родину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на підтримку апеляцій, думку потерпшого ОСОБА_4 та його представника про безпідставність поданих апеляцій, а також прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчинені інкримінованих їм злочинів підтверджені сукупністю зібраних у справі доказів, які правильно оцінені та покладені в основу вироку, і за епізодами від 03.10.2005 року та 08.10.2005 року ОСОБА_1 не оспорюються.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. ст. 186 ч.2, 187 ч.2 КК України є правильною і апелянтом також не оспорюється.
Дії засуджених ОСОБА_2 за ст. 187 ч.2 КК України та ОСОБА_3 за ст. 186 ч.2 КК України судом кваліфіковані правильно.
Твердження засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про безпідставність їх засудження позбавлені підстав та спростовуються наступними доказами, дослідженими судом першої інстанції.
Так, за епізодом від 03.10.2005 року ОСОБА_3 в судовому засіданні вину визнав та пояснив, що він спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_8 наздогнали потерпших ОСОБА_9 та ОСОБА_11, і ОСОБА_8 наніс удари ОСОБА_9, а ОСОБА_1 - ОСОБА_11, після чого відібрали у ОСОБА_9 мобільний телефон, годинник, золотий ланцюжок, а у ОСОБА_11 - мобільний телефон та золотий ланцюжок (т.2, а.с.303).
Ці пояснення засудженого ОСОБА_3 узгоджуються з показаннями в судовому засіданні засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_8, які пояснили, що грабіж вони вчинили спільно з ОСОБА_3, який разом з ОСОБА_1 заподіяв удари потерпілому ОСОБА_11 та заволоділи майном останнього (т.2, а.с.302-304).
А згідно показанням потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_11, досліджених судом (т.1, а.с. 16,36,37,46,47, 85,86, 20,35, 82-84), 03.10.2005 року в нічний час на пр. Жовтневому в м. Миколаєві їх наздогнали ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_8, розвели в різні сторони, і ОСОБА_8 наніс удари ОСОБА_9, а ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - ОСОБА_11, при цьому викрали майно ОСОБА_9 на суму 2683 грн. та ОСОБА_11 на суму 1840 грн.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, визнавши ОСОБА_3 винним у вчиненні грабіжу за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_8, поєднаного із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілих.
Позбавлені підстав також твердження засудженого ОСОБА_2 про неправильність кваліфікації його дій за ст. 187 ч.2 КК України за епізодом від 08.10.2005 року.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що його наздогнали троє хлопців, стали бити, він впав на землю, усі троє продовжували наносити йому удари, а потім викрали належне йому майно (т. 2, а.с. 301-302).
Засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 в суді не заперечували тієї обставини, що вони вчинили напад на потерпілого ОСОБА_4, і останній при цьому впав на землю.
Згідно висновків судово-медичної експертизи (т.1, а.с. 235), у ОСОБА_4 мали місце тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому 1 поперекового хребця, численні забиті місця і синці голови, які виникли від дії тупих твердих предметів та по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я.
Крім того, в судовому засіданні експерт Павлов C.M. пояснив, що компресійний перелом 1 поперекового хребця міг виникнути в результаті падіння потерпшого на землю з подальшим нанесенням ударів (т.2, а.с.307).
Суд першої інстанції дав належну оцінку твердженням засудженого ОСОБА_2, на які він також посилається в апеляції, про те, що компресійний перелом 1 поперекового хребця виник не в результаті дій засуджених, а при раптовому стрибку потерпілого з дерева, на яке останній начебто вліз після нападу на нього. Суд правильно зазначив, що ці пояснення є надуманими і такі обставини не були встановлені в судовому засіданні, оскільки потерпший на досудовому слідстві і в судовому засіданні не повідомляв про те, що він нібито влазив на дерево, стрибав з нього, а його показання є послідовними, і як вірно зазначив суд, немає підстав для сумнівів в їх правдивості. Крім того, засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_8 також не давали показань про те, що потерпший влазив на дерево та стрибав з нього.
З огляду на наведене, немає підстав вважати неправильними висновки судово-медичної експертизи, а також, що показання потерпшого ОСОБА_4 нібито містять протиріччя.
Таким чином, дослідивши докази в їх сукупності, суд дав належну оцінку злочинним діям ОСОБА_2, обґрунтовано визнавши його винними у вчинені нападу на потерпшого ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_1 та ОСОБА_8, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпшого, та правильно кваліфікував його дії за ст. 187 ч. 2 КК України.
Посилання засудженого ОСОБА_3 в апеляції про застосування до нього незаконних методів слідства колегія суддів визнає безпідставними, оскільки в судовому засіданні він не давав будь-яких пояснень з цього приводу, а по справі відсутні дані, які б підтверджували цю обставину.
Немає підстав вважати, що органами досудового слідства допущено порушення права ОСОБА_3 на захист, оскільки з моменту затримання останньому роз'яснено право на захист, однак від послуг захисника при проведенні досудового слідства ОСОБА_3 відмовився (т. З, а.с. 70, 80), а в судовому засіданні захист його інтересів здійснював захисник.
Покарання засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 призначено судом з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до тяжких, даних про їх особи, згідно яким ОСОБА_1 характеризується задовільно, ОСОБА_2 - виключно позитивно за місцем роботи та проживання, а ОСОБА_3 - негативно.
Суд врахував, що ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3 вчинили злочини в стані алкогольного сп'яніння, і, крім того, щодо ОСОБА_1 - рецидив злочинів, що є обтяжуючими покарання обставинами.
Щодо ОСОБА_2 судом враховано, що він працював та за станом здоров'я має тяжкі захворювання, а саме: хвороби суглобів та кістково-м'язові деформації, що є пом'якшуючими покарання обставинами, та з урахуванням виключно позитивних даних про його особу та ступеню участі у вчиненні злочину, суд призначив покарання відповідно до ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі, передбаченою санкцією ст. 187 ч.2 КК України.
У відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покарання призначено в мінімальних межах санкцій статтей КК України, за якими вони визнанні винними.
По справі відсутні дані на підтвердження того, що у ОСОБА_2 на утриманні є неповнолітня дитина, а на утриманні ОСОБА_3 -багатодітна родина, а тому посилання апелянтів на наявність цих пом'якшуючих покарання обставин не мають підтвердження.
Таким чином, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 покарання призначено відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, з урахуванням пом'якшуючих їх покарання обставин, на які вказують апелянти.
На підставі наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для зміни та скасування вироку суду.
Керуючись ст. ст. 365,366 КПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляції засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Корабельного районного суду М.Миколаєва від 7 червня 2006 року у відношенні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3- без зміни.