Справа № 11a-820 2006 p. Головуючий у І інстанції
Волощук В.В.
Категорія ст. ст.121 ч.2, Доповідач Михайловський В.І.
КК України
УХВАЛА
Іменем України
21 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.,
суддів Михайловського В.І.,
Ткаченка В.Л.
прокурора Глазунова С.В.
адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальну справу за апеляцією адвоката в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Олевського районного суду Житомирської області від 5 жовтня 2006 року.
Цим вироком ОСОБА_2, уродженець і житель АДРЕСА_1, громадянин України, не судимий,
засуджений за ст. 121 ч.1 КК України на 5( п'ять ) років позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу змінена: з підписки про невиїзд на тримання під вартою, засуджений ОСОБА_2 взятий під варту в залі судового засідання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 5000 гривень моральної шкоди, 2073 грн.50 коп. завданої майнової шкоди та 100 гривень на допомогу адвоката, а також на користь Олевського фінансового управління Житомирської області 779 гривень 73 копійки.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 6.05.2005 року близько 22 години у с.Юрово Олевського району, біля будинку АДРЕСА_2 у стані алкогольного сп'яніння під час виниклої сварки, яка переросла у бійку, умисно наніс удари руками і ногами в голову та по тілу потерпілого ОСОБА_3, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження у вигляді анатичної гематоми правої вушної області, крововиливу та садна на обличчі, гематоми тіменно- вискової області, забою правої півкулі мозку з утворенням підгострої субдральної гематоми у лобно- тіменній області, крововиливу в області правого плеча, правого передпліччя, травматичного невриту правого ліктьового нерву, закритої черепно- мозкової травми, яка супроводжувалася забоєм головного мозку. Вказані тяжкі тілесні ушкодження були небезпечні для життя в момент заподіяння.
В апеляції адвокат в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить змінити вирок Олевського районного суду, звільнивши засудженого від реального відбуття покарання та встановивши йому іспитовий строк на 3( три) роки відповідно до ст. 75 КК України.
В обгрунтування апеляції адвокат посилається на ті обставини, що судове слідство проведено неповно і поверхово та грунтується доведеність вини лише на зізнанні підсуднього. Допитані свідки по справі давали неконкретні та суперечливі покази, а суд першої інстанції, на переконання адвоката, не дослідив та не взяв до уваги наявні у справі докази, частина з яких має суперечливий характер.
На думку адвоката призначене засудженому покарання є надто суворим і таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину, не враховане щире каяття ОСОБА_2 та пропозиції відшкодувати потерпілому витрати на лікування, наявність вагітної співмешканки на утриманні.
Заслухавши доповідача, адвоката, який підтримав подану в інтересах засудженого апеляцію, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, обговоривши доводи апеляції та вивчивши справу, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Вина ОСОБА_2 у заподіянні умисних тяжких ушкоджень, небезпечних для життя потерпілого ОСОБА_3 підтверджена зібраними та дослідженими судом першої інстанції доказами: показами потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколами: огляду місця події та відтворення обстановки та обставин події, висновком судово- медичної експертизи № 46 від 22.05.2006 року.
Дії засудженого ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 121 КК України, а покарання призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обставин, передбачених вимогами ст.ст. 66,67 КК України.
Враховано, що ОСОБА_2 скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, відносно особи похилого віку. Сам злочин відноситься до категорії тяжких злочинів та має підвищену суспільну небезпечність.
А тому, з урахуванням викладених обставин справи та виниклих наслідків вчиненого злочину, колегія суддів не знаходить підстав для зміни вироку, пом'якшення засудженому ОСОБА_2 визначеного розміру і міри покарання, яке призначено судом у мінімальних розмірах, передбачених санкцією ст. 121 КК України.
Пропозиція ж ОСОБА_2 відшкодувати потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду, яка у даний час невідшкодована та наявність неповнолітньої співмешканки у стані вагітності не можуть бути обов'язковими обставинами для застосування щодо засудженого ст. 75 КК України, звільнення від реального відбуття покарання з встановленням іспитового строку.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію адвоката в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Олевського районного суду .Житомирської області від 5 жовтня 2006 року щодо нього - без зміни.