АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа №22-ц/796/3427/2013
Головуючий у 1 інстанції - Лопатюк Н.Г.
Доповідач - Українець Л.Д.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
20 лютого 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
В складі : головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Корчевного Г.В.
- Оніщука М.І.
при секретарі - Товарницькій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
в с т а н о в и л а :
У липні 2012 рокуПАТ КБ «Надра» звернулося в суд із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором № 34/П/60/2007-840 від 22.03.2007 року в розмірі 18 736,45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.03.2012 року становить 149 629,31 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідачами порушено умови зазначеного договору в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, пені та штрафу.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено.
Стягнуто з солідарно з ОСОБА_3 та з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Надра" заборгованість у розмірі 18 736 доларів США 45 центів, що за курсом НБУ станом на 28.03.2012 року становить 149 629 гривні 31 копійки, судовий збір в розмірі 1 496 гривень 30 копійок, а всього стягнуто - 151 125 гривень 61 копійку.
Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині солідарного стягнення заборгованості у сумі 149 629,31 грн. та судового збору в розмірі 1 496,30 грн.
Зазначає, що на час укладення спірного кредитного договору у ПАТ КБ «Надра» були відсутні дозвіл та ліцензія на проведення валютних операцій.
Звертає увагу на те, що вона не має фінансових можливостей розраховуватися за зобов»язаннями свого колишнього чоловіка.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідачі належним чином не виконують зобов»язання за договором кредиту та поруки виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22 березня 2007 року між позивачем, ОСОБА_3 (позичальник) та ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір "Автопакет" № 34/П/60/2007-840, за умовами якого, ОСОБА_4 було надано грошові кошти на придбання автотранспортного засобу в розмірі 13 796,69 доларів США, з терміном погашення до 22.03.2012 року, зі сплатою відсоткової ставки у 12,9 % річних (а.с. 9-14).
Відповідно до п.2.2.1. зазначеного договору позичальник повертає кредит та сплачує банку відсотки безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 311,00 доларів США.
Згідно з п. 5.1. кредитного договору у разі прострочення позичальником строку сплати мінімальних необхідних платежів по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 4.2.4 зазначеного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів.
Згідно з п. 3.2.1, 3.2.2. поручитель безвідривно та безспірно зобов'язується відповідати перед банком за неналежне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору. Поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник як солідарні боржники.
Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитом як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не вказано договором поруки.
У силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тому посилання ОСОБА_2 на те, що вона не має фінансових можливостей розраховуватися за зобов»язаннями свого колишнього чоловіка є безпідставним.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що банк виконав свої зобов»язання в повному обсязі, проте ОСОБА_4 порушив умови зазначеного договору в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, пені та штрафу.
З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 28 березня 2012 року, сума простроченої заборгованості становить 18 736,45 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.03.2012 року становить 149 629,31 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 11 383,13 доларів США, заборгованість по сплаті відсотків - 4 248,24 доларів США, пеня за прострочення сплати кредиту - 1 725,41 доларів США, штраф за порушення умов кредитного договору - 1 379,67 доларів США (а.с. 7-8).
Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_5 на те, що на час укладення спірного кредитного договору у ПАТ КБ «Надра» були відсутні дозвіл та ліцензія на проведення валютних операцій з огляду на таке.
Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.
Відповідно до п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 за №730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: -неторговельні операції з валютними цінностями; -операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; -ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; -залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; -залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; -інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
За вказаних вище обставин та за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних вище операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів Україниє наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).
Згідно з вимогами Закону України "Про акціонерні товариства" № 514-VI від 17.09.2008 року Відкрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", яке є правонаступником усіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра".
З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення Кредитного договору ВАТ КБ «Надра» володіло: Банківською ліцензією №21, виданою Національним банком України від 23.08.2002 року, відповідно до якої ВАТ КБ «Надра» мало право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»; Дозволом Національного банку України № 21-3 від 23.09.2009 року; Додатком до Дозволу №21-3 від 23.09.2009 року, пункт 1 якого до переліку операцій, які має право здійснювати ВАТ КБ «Надра» відносить операції з валютними цінностями, зокрема неторговельні операції з валютними цінностями, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті (а.с.22-24) .
З наведеного вбачається, що на момент укладення Кредитного договору, позивач володів усіма необхідними документами на здійснення кредитування в іноземній валюті.
З наведеного вбачається, що суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та солідарного стягнення суми заборгованості за договором "Автопакет" № 34/П/60/2007-840, оскільки позичальник ОСОБА_6 не неналежним чином виконував свої зобов'язання по договору, при цьому ОСОБА_2 не виконала умов договору, як поручитель.
Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: