АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження №22-ц/796/3356/13 Головуючий в 1 інстанції - Горкава В.Ю.
Доповідач - Желепа О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого Желепи О.В.
суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.
при секретарі Дубик Ю.Г.
за участю позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору № 223375372 від 16.05.2008 року недійсним, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 223375372 від 16.05.2008 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 з підстав, передбачених ст. ст.203, 215 ЦК України. Свої вимоги обґрунтовував тим, що між ним та ОСОБА_2 26 грудня 2007 року був укладений договір позики, відповідно до умов якого він надав ОСОБА_2 позику в сумі 50000 доларів США зі сплатою 10% річних та строком повернення не пізніше 26.12.2010року. Однак, відповідач взяті на себе за договором позики зобов'язання не виконав, не повернув суму позики в обумовлений договором строк. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 11.05.2012 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики та штрафні санкції в розмірі 94227грн. 00коп. Оскільки ОСОБА_2 в порушення п.9 договору позики, що передбачає заборону на отримання кредиту в банках або кредитних установах, уклав з ПАТ «Райффайзен банк Аваль» кредитний договір без його згоди, вважає, що кредитний договір є недійсним.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2012 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору № 223375372 від 16.05.2008 року недійсним - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В скарзі вказував на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду не відповідає вимогам ст. ст. 212, 214 ЦПК України. Суд не врахував, що ОСОБА_2 укладаючи кредитний договір з банком порушив умови договору позики, що передував договору кредиту, не виконав його умови та взяв на себе додаткові кредитні зобов'язання, внаслідок чого не зміг виконати зобов'язання перед позивачем. Тобто укладення кредитного договору суперечило умовам договору позики, що є порушенням вимог цивільного законодавства та є підставою для визнання кредитного договору недійсним згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України. Суд в своєму рішенні не навів мотивів, з яких виходив ухвалюючи рішення, вважаючи, що позивачем не доведено жодної із обставин, яка передбачена законом, як підстава для визнання правочину недійсним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою га шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги для дійсності правочину, зокрема: Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини:
16.05.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №2233755372 від 16.05.2008 року, відповідно до умов якого відповідачу ОСОБА_2 було надано кредит в розмірі 230000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 13 % річних та з остаточним поверненням 16.05.2028року.
Відповідач ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» виконав свої зобов'язання за кредитним договором перед відповідачем ОСОБА_2, надав останньому грошові кошти в розмірі 230000 доларів США, що не заперечувалось відповідачем.
Обґрунтовуючи позов, позивач просив визнати недійсним вказаний вище кредитний договір з тих підстав, що відповідач ОСОБА_2 уклав його без попередньої письмової згоди позивача, чим порушив п.9 договору позики, укладеного 26.12.2007 року між ним та відповідачем ОСОБА_2, яким передбачено, що останній не має права отримувати кредит в банках та кредитних установах без згоди позивача.
Суду першої інстанції вказаний договір в якості доказу не подавався.
Проте в рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 11 травня 2012 року, яким стягнуто борг за договором позики зазначено, про вищенаведені умови договору.
Разом з тим порушення вказаного пункту договору не свідчить про те, що кредитний договір не відповідає вимогам ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Районний суд встановив, що позивач не довів наявність обставин , передбачених ст. 203 ЦК України, недотримання яких тягне за собою недійсність правочину.
Так суд встановив, що вищенаведений кредитний договір відповідає вимогам ЦК України та інших актів цивільного законодавства , а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчинила правочин, має необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинений у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вказані обставини встановлені вірно, та відповідають наявним в справі доказам .
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Посилання на те, що договір є недійсним, через не виконання відповідачем договору позики укладеного з позивачем на правильність рішення суду не впливають.
При укладенні кредитного договору між сторонами за діючим законодавством України не вимагається згода інших кредиторів, яким є позивач у справі.
Відповідно до ст. 4 ЦК України, якою визначений перелік актів цивільного законодавства, договір позики до вказаного переліку не відноситься.
В позовній заяві позивачем не наведено, якій статті цивільного кодексу не відповідав кредитний договір в момент його укладення.
Укладаючи договір позики в 2007 році, позивач надаючи позику не уклав з відповідачем жодного договору для забезпечення виконання зобов'язань по поверненню позики, а тому відповідно взяв на себе ризики не повернення боргу.
Не виконання умов одного договору не тягне за собою недійсність іншого договору, стороною якого позивач не являється.
Враховуючи наведе суд першої інстанції правильно застосував вищенаведені норми матеріального права та дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним оскаржуваного кредитного договору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді