Справа №22-ц-1508 2006 р. Головуючий у 1 інстанції - Костенко В.Г.
Категорія 5 Суддя-доповідач - Шевченко В.А.
УХВАЛА
іменем України
22 листопада 2006 року м. Суми
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Шевченка В.А.,
суддів - Батюка А.В., Лузан Л.В.,
при секретарі - Назаровій О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2006 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, усунення перешкод у користуванні власністю, визначення порядку користування квартирою,
встановила:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 15 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.
Виділено в користування ОСОБА_1 в рахунок частки в квартирі АДРЕСА_1 житлову кімнату 5, площею 11,6 м2, ОСОБА_2 в рахунок частки в квартирі АДРЕСА_1 житлову кімнату 6, площею 16,8 м2 і балкон І до кімнати 6. Приміщення загального користування: кухню, ванну, туалет, коридор залишено в спільному користуванні сторін.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 645 грн. понесених ним витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, зобов'язавши відповідачку сплатити йому грошову компенсацію у розмірі 13915 грн. 07 коп. за надлишково виділену їй у користування частину, яка перебільшує її ідеальну частку в праві спільної власності на квартиру..
Колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом, визнається сторонами і вбачається з матеріалів справи, спірна квартира є їх спільною сумісною власністю як бувшого подружжя.
З огляду на положення ст. ст. 60, 70 СК України частки сторін в цьому майні є рівними, тому суд обгрунтовано визнав за позивачем право власності на 1/2 частину квартири.
Передбаченим статтею 66 СК України правом на самостійне визначення порядку користування квартирою сторони не скористалися, у зв'язку з чим суд, вирішуючи спір, вірно виділив кожній із сторін у користування по одній жилій кімнаті із залишенням підсобних приміщень в їхньому спільному користуванні.
Саме по собі таке рішення не впливає на рівність ідеальних часток сторін у праві власності в спірному майні, і не може бути підставою для виплати грошової компенсації, яка за певних, передбачених законом умов, можлива лише при реальному поділі майна.
Щодо виникнення у відповідачки права на розпорядження виділеною їй у користування частиною спірного майна, на що зауважує апелянт, то за загальними положеннями про власність Конституції, ЦК України особа, яка має право лише користуватися конкретним майном, не вправі ним розпоряджатися. Тому у разі визначення порядку користування спільним майном той з подружжя, у користуванні якого знаходиться частка спільного майна, не може розпоряджатися ним.
У той же час ч. 2 ст. 64 СК України передбачає можливість укладення договору про відчуження подружжям своєї частки у праві спільної сумісної власності без її виділу.
Балкон є приналежністю виділеної позивачці кімнати, і при визначеному судом порядку користування квартирою користування ним обома сторонами без ущемлення прав відповідачки є неможливим.
Наведені дані спростовують доводи апеляційної скарги і свідчать про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 15. вересня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.