І інстанція

Код суду 763

Справа № 2-3835/2011

№ 2/763/1777/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року Гагарінський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого-судді Лугвіщик А.М.

при секретарі Гуменюк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за позовом прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третьої особи - Громадської організації «Дачне товариство «Планета Плюс» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

Прокурор Ленінського району м. Севастополя звернувся до суду з позовом в інтересах Севастопольської міської ради до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0, 1000 га, розташовану в АДРЕСА_1 серії ЯИ № 076256, виданого Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі 06.04.2010 року та зареєстрованого у Книзі запису реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 011088400809, та витребування цієї земельної ділянки з незаконного володіння, мотивуючи тим, що розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1030-р від 06.04.2010 року про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,1 га по вул. Челнокова для будівництва та обслуговування кварталу комплексної забудови (індивідуальної дачної) ГО «ДТ «Планета Плюс», на підставі якого відповідачем набута у власність зазначена земельна ділянка, було скасоване розпорядженням Голови Севастопольської міської державної адміністрації «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 № 1030-р» № 1829-р від 20.09.2010 року. Відповідач в порушення ст. 118 ЗК України не звертався з заявами про передачу у власність земельної ділянки до органу, уповноваженому державою на розпорядження землями територіальної громади - Севастопольської міської Ради, який не приймав рішення про передачу спірної земельної ділянки відповідачу. В тому числі відповідач не звертався з заявами про надання згоди на розробку проекту відведення на земельну ділянку, проектно-технічної документації не розробляв та на розгляд раді не надавав, та відповідно, рішень, пов'язаних з передачею йому земельних ділянок Радою не приймалося.

Представник прокуратури Говорун Є.О. позовні вимоги підтримала і просила задовольнити.

Представник третьої особи з позовом не згідний і просив відмовити, пояснивши суду, що земельна ділянка була передана у власність відповідача відповідно до вимог чинного законодавству, з проведенням державної експертизи землевпорядної документації та наданням висновку комісії із узгодженням документації із землеустрою; Севастопольська міська Рада не є розпорядником земель державної власності, а також не має права розпорядження землями міста до часу визначення меж населенного пункту - м. Севастополя та отримання державного акту на право власності на землю територіальної громади, в зв'язку з чим вважає, що Севастопольська міська державна адміністрація мала право на передачу у власність громадян земельних ділянок.

Представник заінтересованої особи - Севастопольської міської Ради - та відповідач у судове засідання не з'явились.

Відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю нез»явившихся осіб і на підставі документів, що є в матеріалах справи.

Вислухавши пояснення та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що Розпорядженням Голови Севастопольської міської державної адміністрації «Про затвердження комплексного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 2,1 га по вул. Челнокова для будівництва і обслуговування кварталу комплексної забудови (індивідуальної дачної) громадської організації «Дачне товариство «Планета Плюс» та про передачу у власність членам цієї організації земельних ділянок» № 1030-р від 06.04.2010 року передано у власність 19 громадянам - членам ГО «ДТ «Планета Плюс» ( згідно з додатком) земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва, розташованих по вул. Челнокова ¹ 9/1 - 19 загальною площею 2,1 га, по 0,1000 га кожному.

Відповідач у справі являється членом ГО «Дачне товариство «Планета Плюс», яким передано у власність земельну ділянку.

На підставі зазначеного розпорядження відповідачу було видано державний акт на право власності на земельну ділянку АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва.

На розпорядження від 06.04.2010 № 1030-р до Севастопольської міської державної адміністрації Прокурором м. Севастополя було внесено протест № 07-1316 вих.10 від 30.08.2010 року з вимогою про скасування незаконного розпорядження, мотивованого перевищенням повноважень Севастопольської міської державної адміністрації при затвердженні проекту землеустрою та передачі у власність громадян земельних ділянок загальною площею 2,1 га по вул. Челнокова ¹ 9/1 - 19 в м. Севастополі.

На підставі зазначеного протесту прокурора м. Севастополя розпорядженням Голови Севастопольської міської державної адміністрації «Про скасування розпорядження голови міської державної адміністрації від 06.04.2010 № 1030-р» № 1829-р від 20.09.2010 року було скасоване розпорядження від 06.04.2010 № 1030-р, на підставі якого відповідачу виданий державний акт на спірну земельну ділянку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 17.02.2012 року у справі № 2а-2145/10/2770 у задоволенні адміністративного позову прокурора м. Севастополя про скасування розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 06.04.2010 № 1030-р відмовлено. Постанова набула чинності 14.11.2012 року.

Згідно із ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Ст. 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов»язанй з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Порядок припинення прав на землю регулюється главою 22 ЗК України.

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених ст. 140-149 ЗК України.

Відповідно до ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; відчуження земельної ділянки за рішенням власника; звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; конфіскація за рішенням суду; не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Указаний перелік є вичерпним.

Визнання недійсним державного акту на право власності на землю, як правовстановлюючого документу без оспорювання рішення, що надало право на отримання цього акту та визнання дій щодо цього факту незаконними не передбачено законом.

Відповідно до п.5 Рішення Конституційного суду України від 16.04.2009 року № 7-рп ( справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов»язані з реалізацією певних суб»єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб»єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання (п.5 рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009).

Без визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки неможливе визнання недійсним державного акту на неї.

У даному випадку відсутнє судове рішення про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого відповідач набула право власності на земельну ділянку.

І заявлений прокурором спосіб захисту прав позивача у вигляді визнання недійсним державного акту, як правочину, на підставі ст. 203, 215 ЦК України, не може бути застосований, так як державний акт на право власності на землю не є правочином, а є лише документом, що підтверджує право власності громадянина на земельну ділянку, набуту в порядку приватизації на підставі Розпорядження Голови Севастопольської міської державної адміністрації № 1030-р від 06.04.2010 року.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 176 ЗК України межі адміністративно-територіальних утворень (до яких відносяться зокрема межі населеного пункту - міста Севастополя згідно ст. 173 ЗК України) посвідчуються державним актом України, а право комунальної власності на землю згідно ст. 14 Законом України «По розмежування земель державної та комунальної власності» також посвідчується державним актом. Проте прокурором та заінтересованою особою не було надано підтверджень на наявність державного акту на право комунальної власності територіальної громади на землі населеного пункту - м. Севастополя взагалі та на земельну ділянку АДРЕСА_1 зокрема. Крім того, межі міста Севастополя як населеного пункту, на час передачі відповідачу у власність земельної ділянки не були встановлені. І тільки Рішенням 3 сесії Севастопольської міської Ради № 695 від 19.04.2011 року було вирішено розробити проект землеустройства відносно встановлення межі міста Севастополя. У судовому засіданні знайшов підтвердження факт того, що відповідно до ст. 173-176 ЗК України до цього часу межа населеного пункту саме м. Севастополя, яка відокремлює територію населеного пункту від інших населених пунктів і територій приміської зони на території Севастопольської міської ради, не встановлена ( проект землеустрою щодо встановлення межі населеного пункту міста Севастополя відповідно до ст. 173 ЗК України, а також ст. 46 Закону України «Про землеустрій» не розроблявся, постанова Верховної Ради України про встановлення межі населеного пункту міста Севастополя відповідно до ст. 174 ЗК України не приймалась).

За таких обставин, суд приходить до висновку, про те, що на час передачі відповідачу у власність спірної земельної ділянки Севастопольська міська Рада не була власником земельної ділянки АДРЕСА_1, в зв'язку з чим, посилання прокурора на порушення відповідачем вимог ст. 118 ЗК України щодо не звернення відповідача до Севастопольської міської Ради для отримання права власності на земельну ділянку, суд визнає необґрунтованим та визнає дії відповідача в частині звернення до Севастопольської міської Державної адміністрації такими, що відповідають положенням ч. 1 ст. 118 ЗК України, якими передбачається звернення громадянина за приватизацією земельної ділянки до Севастопольської міської державної адміністрації.

Також, враховуючи, що Севастопольська міська рада не була власником земельної ділянки, посилання прокурора на захист прав позивача у спосіб, передбачений ст. 387 ЦК України не підлягає застосуванню.

Доводи прокурора в частині обґрунтування позову тими обставинами, що при передачі у власність відповідача земельної ділянки не було отримано висновку комісії з питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, суд вважає необґрунтованими, так як на підтвердження цих доводів не було надано належних та допустимих доказів.

Таким чином, суд визнає позовні вимоги неправомірними та необґрунтованими, в зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити в їх задоволенні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 79, 88, 154, 208, 209, 213-218, 294-296 ЦПК України, ст. 16, 202, 203, 215, 331, 387 ЦК України, ст. 9 , 17, 51, 52, 81, ч.4 ст. 83, ст. 84, 116, 118, 121, 122, 140, 173-176, п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України, ст. 9 Закону України «Про державну землевпорядну експертизу», суд

Р І Ш И В :

У задоволенні позову прокурора Ленінського району м. Севастополя в інтересах Севастопольської міської ради до ОСОБА_1, третьої особи - Громадської організації «Дачне товариство «Планета Плюс» про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння в і д м о в и т и.

Рішення може бути оскаржено в Севастопольський апеляційний суд через Гагарінський районний суд м. Севастополя протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення. У разі постановлення рішення у вісутність особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення складено власноручно в єдиному екземплярі.

Суддя Гагарінського районного суду

М. Севастополя А.М.Лугвіщик