копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2013 р. Справа № 804/2020/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просить зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області:

- зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області, включити до актів щомісячної звірки витрати на виплату та доставку пенсії по інвалідності та державної адресної допомоги пенсіонеру ОСОБА_1 за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 рік, на суму 884,00 грн., понесені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області;

- зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області з 01.12.12 року включати пенсіонера ОСОБА_1 до акту щомісячної звірки витрат відповідно до порядку.

В обґрунтування позову, зазначено, що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року за № 5-4/4 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, визначається механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що є застрахованими згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Згідно вимог зазначеного вище Порядку, управлінням подавались списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання, до яких включались і витрати управління по виплаті щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 р., до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області. Відповідачем безпідставно виключались суми витрат управління на виплату і доставку щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року, зазначеним у цих списках особам і відповідно зазначені витрати не включались до актів щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Відповідно до ст.183-2 КАС України, позов прийнято до розгляду в скороченому провадженні та ухвалою суду відповідачу запропоновано у 10-тиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття, надати до суду заперечення на позов або заяву про визнання позову.

Відповідач у встановлений судом строк, надав до суду заперечення, в якому зазначив, висновки позивача в частині того, що витрати за рахунок Фонду не підтверджені первинними документами, не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав, приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.4 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову.

Відповідач, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за № 5-4/4, відшкодування державної адресної допомоги, не передбачене. Державна адресна допомога не входить до переліку сум, що підлягають відшкодуванню відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та не є складовою частиною пенсії.

Згаданий Порядок, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 1 Основ законодавства України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 14.01.1998р. (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також, бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 Основ в Україні, залежно від страхового випадку, є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття, інші види страхування, передбачені законами України.

Згідно з пунктом 4 статті 25 Основ, за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання серед соціальних послуг та матеріального забезпечення надаються, зокрема, відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання, тощо.

Відносини, що виникають за зазначеними вище видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спеціальним законом, що визначає правову основу загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV від 23.09.1999р.

Відповідно до статті 21 цього Закону, у разі настання страхового випадку, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому, або особам, які перебували на його утриманні: а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

В той же час, статтею 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, яка визначає соціальні виплати непрацездатним громадянам, встановлено, що непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. При цьому, у разі, якщо сукупність зазначених виплат разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" № 265 від 26.03.2008 р. встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких, настала внаслідок нещасного випадку на виробництві) не досягає осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

При цьому, виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Судом встановлено, що позивачем були понесені витрати на виплату і доставку щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року за період з 01.12.2012 року по 31.12.2012 рік, в розмірі 884,00 грн. Відповідач відмовився прийняти до відшкодування зазначені витрати, понесені позивачем. Так, відповідачем не прийнято до відшкодування витрати на виплату і доставку щомісячної державної адресної допомоги в сумі 884,00 грн., що підтверджується довідками суми позову.

Відповідно до п. 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року за № 5-4/4 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за № 376/7697, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення","Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а саме, сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Приймаючи рішення по справі, суд бере до уваги, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, зокрема, шляхом зобов'язання відповідача включити до актів щомісячної звірки вищевказані витрати, не відповідають положенням чинного законодавства України, оскільки, Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 5-4/4 від 04.03.2003 р., що регулює спірні правовідносини, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV від 23.09.1999 р. (крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі, добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких, на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві, або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Управління Пенсійного фонду України в м. Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області, є робочими органами відповідних фондів на місцевому рівні, що свідчить про неналежний склад сторін у справі.

В той же час, суд позбавлений можливості провести заміну неналежної сторони, зокрема, місцевих органів відповідних фондів на їх центральні органи, оскільки, відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, це потягне зміну підсудності адміністративної справи.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з відсутністю правових підстав для їх відшкодування відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-10, 11, 69, 70, 71, 159 - 163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м.Павлограді та Павлоградському районі Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч. 6 ст. 183-2 та ч. 1 ст. 256 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно. Постанова не набрала законної сили Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька