КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-126/12 Головуючий у 1-й інстанції: Маринченко М.М. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18.01.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року позивач звернувся у суд з позовом про зобов'язання відповідачів нарахувати та виплатити передбачену ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, пенсію як особі, що постраждала від наслідків аварії на ЧАЕС та інваліду ІІ групи, інвалідність якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, згідно з ст. 54 вказаного Закону та одноразову грошову допомогу на оздоровлення, відповідно до положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 18.01.2012 року зазначений адміністративний позов задоволено частково: визнано дії відповідачів протиправними та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації нарахувати, а Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік, відповідно до положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м Києва зобов'язано провести перерахунок та виплату основної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 20.06.2011 року по 22.07.2011 року з врахуванням виплачених сум.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачу щорічна допомога на оздоровлення має розраховуватися відповідно до мінімальної заробітної плати, а основна та додаткова пенсії відповідно до мінімальної пенсії за віком.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що позивач є інвалідом ІІ групи.

Відповідно до положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які є інвалідами ІІ групи, щорічна допомога на оздоровлення, призначається у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення відповідачі керувались постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.

Окрім того, позивачу згідно зі ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Проте, ці виплати здійснюються відповідачем у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

З огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не приписами вищенаведених постанов уряду.

Окрім того, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Судовою колегією враховується, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим Законом, для розрахунку позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Отже, доводи апеляційних скарг спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160,1832, 195, 197, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м.Києві державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 18.01.2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

суддя О.Є. Пилипенко

суддя О.М. Романчук

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М