УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №2/0620/686/12 Головуючий у 1-й інст. Невмержицький І.М.
Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Галацевич О.М.
суддів Матюшенка І.В., Борисюка Р.М.
з участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2,
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2012 року,-
встановила:
ОСОБА_1 у вересні 2012 року звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 боргу в сумі 27600 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.07.2012 року позичив відповідачці грошові кошти у вищевказаній сумі на строк до 20.07.2012 року. ОСОБА_2 позику у визначений в розписці строк не повернула, добровільно погасити суму боргу відмовляється.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2012 року позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за безпідставністю. Зазначила, що будь-яких грошових коштів ОСОБА_1 їй не позичав, розписку вона написала в силу своєї правової неграмотності та погроз з боку відповідача, оскільки допустила нестачу товару, який їй надавало під реалізацію ТОВ «Фант ЛТД», директором якого є позивач. Вважає, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин норму ст. 1047 ЦК України, оскільки між нею та відповідачем існували господарські правовідносини. При цьому, суд неправомірно, на її думку, відмовив їй у задоволенні клопотання про допит свідка, який міг підтвердити дату, умови проведення ревізії, час написання та зміст боргової розписки.
Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд зазначив, що відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. При цьому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачка не довела ті обставини, на які посилалася як на підставу своїх позовних вимог.
Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а доводи апелянта безпідставними, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 03.07.2012 року ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 27600 грн. на строк до 20.07.2012 року. Після закінчення строку дії договору відповідач свої зобов'язання не виконала та суму боргу не повернула. Вказані обставини підтверджені письмовою розпискою від 03.07.2012 року (а.с. 3), написання якої відповідачка визнала в судовому засіданні.
Відповідно до ч.2 ст. 1047 на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.
Позичальник відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК має право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж установлено договором. При цьому, за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК, при укладенні договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58, ст. 59 ЦПК).
Будь-яких доказів на підтвердження безгрошовості написаної розписки про позику коштів або написання її під впливом погроз, насильства ОСОБА_2 не надала.
Доводи апелянта щодо відмови судом у задоволенні клопотання про допит свідка на підтвердження безгрошовості розписки є необґрунтованими, оскільки ця обставина не може ґрунтуватись на поясненнях свідків.
Посилання ОСОБА_2 на помилкове застосування судом положень ст. 1047 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки між сторонами існують господарські правовідносини, є безпідставними, оскільки в розписці не зазначено, що остання позичала кошти як приватний підприємець.
Отже, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 20 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді