АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-2112 2006 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія відшкодування - Драник Н.П.
шкоди
Доповідач в апеляційній Інстанції - ЮвшинВ.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" листопада 2006 р Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Качан О.В., Корнієнко Н.В.
при секретарі Магда А. С.
з участю прокурора Пащенко СМ.
адвоката ОСОБА_1
пред. відповідача Руденко Л.І., Іляшенко СВ.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 вересня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2до СІЗО № 30 УДДУ в Черкаській області. УМВС України в Черкаській області Державного казначейства України та прокуратури Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до СІЗО № 30 УДДУ в Черкаській області, УМВС України в Черкаській області, Державного казначейства України та прокуратури Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного тримання під вартою, посилаючись на те, що відносно нього слідчим СУ УМВС України в Черкаській області порушено і розслідується кримінальна справа. 18.02.2005 року він був затриманий працівниками міліції за підозрою в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а 22.02.2005 року обрано запобіжний захід в вигляді утримання під вартою. 19.04.2005 року постановою суду строк тримання під вартою продовжено до 4-х місяців і фактично він закінчувався 18 червня 2005 року. Після закінчення строку тримання під вартою 18.06.2005 року даний строк не був продовжений, а кримінальна справа надійшла до суду 21 червня 2005 року, таким чином з 18.06.2005 року незаконно утримувався під вартою, що заборонено відповідними міжнародними правовими актами, Конституцією України та Законами України. Внаслідок незаконного тримання під вартою йому заподіяна моральна шкода, так як він без передбачених
2
законом підстав був суттєво обмежений в своїх права, тому просив на підставі ст. 56 Конституції України стягнути з відділення Державного казначейства України у м. Черкаси на його користь 100000 гривень моральної шкоди та судові витрати по справі.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 вересня 2006 року ОСОБА_2 в позові про стягнення моральної шкоди з Державного казначейства України відмовлено.
В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, просить рішення Придніпровського районного суду від 29 вересня 2006 року скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги ОСОБА_2
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, яка йому була заподіяна незаконним утриманням під вартою працівниками СІЗО № 30 УДДУ в Черкаській області, УМВС України в Черкаській області, які вели попереднє розслідування та органами прокуратури Черкаської області, які здійснювали нагляд за попереднім слідством та законністю його утримання під вартою. В зв'язку з цим вважаючи незаконним своє утримання під вартою після 18.06.2005 року просив стягнути моральну шкоду з держави в особі Державного казначейства України.
Ст. 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Ч. 1 ст. 1176 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» передбачено за які дії держава в особі державного казначейства несе матеріальну відповідальність за дії органів дізнання, прокуратури та суду, в тому числі і за незаконне утримання під вартою Таке право на звернення до суду наступає лише в випадках, передбачених ч. 2 ст. 1176 ЦК України та ст. 2 вказаного Закону України, а іменно лише в разі постановления судом виправдовувального вироку, скасування незаконного вироку суду, закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства, а також у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Кримінальна справа відносно ОСОБА_2 судом ще не розглянута і не закрита провадженням. Тому таке звернення до суду ОСОБА_2 з позовом про відшкодування шкоди державою в особі Державного казначейства України є передчасним. Тому, вірно встановивши факти і відповідні їм правовідносини, не встановивши наявності порушених прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду, суд першої інстанції постановив правильне рішення , яким відмовив ОСОБА_2 в позові про відшкодування шкоди державою Україна в особі Державного казначейства України.
Доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права ґрунтуються на неправильному розумінні вимог ч. 2 ст. 1176 ЦК України та ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Адвоката ОСОБА_1, подану в інтересах ОСОБА_2на рішення Придніпровського районного суду від 29 вересня 2006 року, - відхилити.
Ухвала набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.