АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року вересня місяця 20 дня Судова колегія судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Одеської області
у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Суворова В.О.
- Фальчука В.П. при секретарі - Білорусовій Г.О.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2006 року та ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та перехід прав покупця,
ВСТАНОВИЛА:
В квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та перехід прав покупця, вказуючи, що 12 жовтня 1995 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений договір, який являється удаваним, оскільки насправді зазначений договір повинен бути укладений між відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_5, замість якого з боку позивача була здійснена повна оплата за спірну квартиру, яку він мав намір подарувати ОСОБА_5, відразу оформивши договір купівлі-продажу на ім'я ОСОБА_5, однак при укладені зазначеного договору купівлі-продажу, оформлення якого було доручено здійснювати відповідачці ОСОБА_3, нею були надані невірні дані відносно істотних умов угоди, що призвело до укладення удаваного договору, продажу квартири АДРЕСА_1.
Посилаючись на наведене і на підставі ст.ст. 230, 235 ЦК України, позивач просив суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 12 жовтня 1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 частково недійсним, а саме в частині покупця ОСОБА_3, визнати право власності на вказану квартиру за реальним набувачем ОСОБА_5
В грудні 2005 року ОСОБА_3 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_5 про встановлення знаходження у фактичних шлюбних відносинах, визнання спільним нажитого майна та розділ сумісної власності.
Справа №22-4515/2006 р. Головуючий у першій інстанції Ступакова І.Г.
Категорія № Доповідач Бітов А.І.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2006 року зустрічна позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення знаходження у фактичних шлюбних відносинах, визнання спільним нажитого майна та розділ сумісної власності залишена без розгляду.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2006 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним та перехід прав покупця - задоволена. Суд визнав договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 12.10.1995 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 частково недійсним в частині покупця ОСОБА_3. Суд визнав за ОСОБА_5 право власності на квартири АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ставиться питання про скасування ухвали та рішення суду у зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також, що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухвали та рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
При винесені ухвали від 19 квітня 2006 року про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про встановлення знаходження у фактичних шлюбних відносинах, визнання спільним нажитого майна та розділ сумісної власності суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася двічі, про день слухання справи була повідомлена належним чином, причини її неявки суду не відомі, про причини неявки суд не повідомила.
Судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. 207 ЦПК України.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вказується, що зустрічний позов був прийнятий до розгляду, тому суддя не мала право на залишення його без розгляду. У засіданні приймав участь, але о слуханні справи 19 квітня 2006 року він не був повідомлений.
Судова колегія вважає ці доводи апелянта не правовими і відповідно не приймає їх до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про судові засідання 30 березня 2006 року та 19 квітня 2006 року на які без поважних причин не з'явилася, про причини неявки суд не сповістила, заяви про відкладання розгляду справи не подавала. Будь якої довіреності на право представництва своїх інтересів в суді на ім'я ОСОБА_4, або будь якого іншого представника, ОСОБА_3 в суд до 19 квітня 2006 року не надавала.
По суті справи судом встановлено, що в 1995 році позивач мав намір придбати для свого племінника ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, яка належала відповідачу ОСОБА_6.
Між позивачем та ОСОБА_6 була досягнута домовленість по всім істотним умовам договору купівлі-продажу, який повинен був буди оформлений між ОСОБА_5 як покупцем та ОСОБА_6 як продавцем.
Позивачем була здійснена повна оплата вартості спірної квартири в присутності двох свідків - ОСОБА_8 та відповідачки ОСОБА_3, яка на той час була співмешканкою ОСОБА_5 і повинна була займатися процесом оформлення належного договору купівлі-продажу зазначеної квартири.
12 жовтня 1995 року відповідачка ОСОБА_3 оформила договір купівлі-продажу спірної квартири, однак в умовах договору в якості покупця вказала своє ім'я замість належного
Справа №22-4515/2006 р. Головуючий у першій інстанції Ступакова І.Г.
Категорія № Доповідач Бітов А.І.
покупця ОСОБА_5. Про цю обставину ОСОБА_5 дізнався лише у 2003 році, після погіршення відносин між ним та ОСОБА_9.
В серпні 2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 була досягнута домовленість про усунення наслідків вказаного удаваного договору укладеного 12 жовтня 1995 року, згідно якої ОСОБА_5 сплачує ОСОБА_3 гроші в сумі 4 280 грн. за належну їй долю в прибудованих до спірної квартири за час спільного проживання веранду та кухню, а також окремий вхід оцінений в 8 560 грн., а ОСОБА_3 оформляє генеральну довіреність на ім'я їх спільного знайомого ОСОБА_7, який після належного оформлення відповідних документів в органах технічної інвентаризації повинен був оформити спірну квартиру на ім'я реального власника ОСОБА_5
Виконуючи досягнуту домовленості 07 серпня 2004 року ОСОБА_5 передав ОСОБА_3 гроші, про що нею була написана письмова розписка. ОСОБА_3, в свою чергу передала ОСОБА_5 всі правовстановлюючі документи на спірну квартиру, та 19 серпня 2004 року оформила генеральну довіреність на ім'я ОСОБА_7 згідно якої йому надавалося право подарувати спірну квартиру ОСОБА_5.
01 лютого 2005 року ОСОБА_3 анулювала вищезазначену довіреність.
Вирішуючи справу по суті суд першої станції виходив з того, що ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу спірної квартири шляхом обману, приховуючи справжні, істотні умови угоди в частині покупця, не будучі реальної стороною за договором (покупцем), надала невірні данні щодо покупця відносно ОСОБА_5, здійснивши тим самим удаваний договір, між собою та ОСОБА_6, приховавши дійсну угоду між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, внаслідок чого стала недобросовісним володільцем, порушивши права позивача, як зацікавленої в угоді особи.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 і необхідність визнання договору купівлі-продажу спірної квартири частково недійсним в частині покупця ОСОБА_3 та визнання за ОСОБА_5 право власності на спірну квартиру.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, ст. 235 ЦК України.
В апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 вказується, що висновок суду про те, що покупцем спірної квартири фактично був ОСОБА_5, а не вона, суперечить фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_3 і ОСОБА_5 знаходилися у фактичних шлюбних відносинах і позичали гроші на придбання квартири у дяді ОСОБА_5 - ОСОБА_1, факт передачі грошей ОСОБА_1 продавцеві не означає, що при покупці квартири була домовленість, що квартира буде оформлена на ОСОБА_5.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апеляційної скарги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 мали намір укласти договір купівлі-продажу спірної квартири покупцем, якої повинен був бути ОСОБА_5. Це стверджували ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Факт передачі грошей на придбання спірної квартири від ОСОБА_1 не заперечувала і ОСОБА_3 Про те що сторони мали намір укласти іншу угоду покупцем в якій повинен був бути ОСОБА_5 свідчить намагання сторін привести цю угоду у відповідність з первісними намірами сторін, а саме ОСОБА_5 зобов'язався сплатити ОСОБА_3 певну суму грошей за належну їй долю в прибудованих до спірної квартири за час спільного проживання, а ОСОБА_3 оформила генеральну довіреність на ім'я їх спільного знайомого ОСОБА_7, який після належного оформлення відповідних документів в органах технічної інвентаризації повинен був оформити спірну квартиру на ім'я реального власника ОСОБА_5, але ОСОБА_3 отримавши гроші умови досягнутої угоди порушила і відмінила видану нею довіреність на ім'я ОСОБА_7
Також в апеляційній скарзі вказується, що твердження ОСОБА_5 про те, що він не знав що квартира буде оформлена на ім'я ОСОБА_3, а не на його ім'я і, що це йому стало відомо тільки в 2003 році, спростовується тим, що під час оформлення договору купівлі-
Справа №22-4515/2006 р. Головуючий у першій інстанції Ступакова І.Г.
Категорія № Доповідач Бітов А.І.
продажу у нотаріуса повинні бути обидві сторони, які повинні підписати договір і цей факт відомий ОСОБА_5.
Судова колегія вважає цей довід апеляційної скарги не правовим і відповідно не приймає його до уваги, оскільки при укладені договору купівлі-продажу ОСОБА_5 присутнім не був, що вбачається з тексту самого договору.
Враховуючи все вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не припустився, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, ст. 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2006 року та ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 19 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Справа №22-4515/2006 р. Головуючий у першій інстанції Ступакова І.Г
Категорія № Доповідач Бітов А.І.