УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Кварталової" A.M.,
суддів - Левенця Б.Б., Плавич Н.Д.,
за участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
при секретарі - Чебан Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 21 червня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Малиновської районної адміністрації Одеської міськради, КП „ОДБТР' і „РОН" про визнання права власності ,-
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2005 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Малиновської райадміністрації Одеської міськради про визнання права власності на реконструйований будинок АДРЕСА_1, посилаючись на те, що, на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, він є власником будинку АДРЕСА_1, що складається з житлової кам'яної будівлі, житловою площею 29,6 кв.м., літ. «А», навісу, літ. «Е», гаража, літ. «Ж», огороджень №1-2, мащення - І, розташованих на земельній ділянці розміром 178 кв.м. У процесі експлуатації, позивачем була виконана реконструкція зазначеного домоволодіння, шляхом прибудови додаткових приміщень 1 -го поверху - прибудови літ. «а1», літ. «А1» і надбудови 2-го поверху літ. «А».
У судовому засіданні суду першої інстанції позивач свої позовні вимоги підтримав, просив суд
визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_1, з урахуванням
зробленої реконструкції.
Справа № 22-3318/2006 Головуючий в 1 інстанції - суддя Полищук І.А.
Категорія-5 Суддя-доповідач- Кварталова А.М.
Представник Малиновскої райадміністрації Одеської міськради позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що реконструйована споруда повинна бути здана і прийнята в експлуатацію у встановленому порядку.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 червня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено. Суд визнав за ОСОБА_4 право власності на будинок АДРЕСА_1. Зобов'язав ОГБТТ та РОН зареєструвати за ОСОБА_4 право власності на домоволодіння під АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, направити справу на новий розгляд , посилаючись на те, що судом були порушені норми матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, при постановлені рішення були порушені її права , як власника спірного приміщення, вона не була притягнута до участі в справі, суд визнав право власності на приміщення, яке належить їй на праві власності.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, яка доповіла колегії суддів зміст оскаржуваного рішення, мотиви і доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення на неї учасників процесу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
За правилами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.З ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду за одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов позивача, суд першої інстанції виходив з того, що на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, він є власником будинку АДРЕСА_1, що складається з житлової кам'яної будівлі, житловою площею 29,6 кв.м., літ. «А», навісу, літ. «Е», гаража, літ. «Ж», огороджень № 1 - 2, мащення -І, розташованих на земельній ділянці розміром 178 кв.м. В процесі експлуатації, позивачем була виконана реконструкція зазначеного будинку, шляхом прибудови додаткових приміщень 1-го поверху - прибудови літ. «а1», літ. «А1» і надбудови 2-го поверху літ. «А». Посилаючись на ст.ст.319,331 ЦК України суд першої інстанції вважав, що , позивач, як власник будинку володіє, користується, розпоряджається своїм майном по власному розсуду і має право робити щодо свого майна будь які дії, що не суперечать закону, тому він має право власності на новостворене нерухоме майно(житлові будинки, будівлі, споруди тощо), на яке виникає право з моменту завершення будівництва і за ним необхідно визнати право власності на будинок АДРЕСА_1, з урахуванням зробленої реконструкції.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив спірні правовідносини та закон, який їх регулює.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно розпорядження органу приватизації та свідоцтво про право власності від 21 листопада 1994р в спільну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках передана, -трьохкімнатна квартира будинку АДРЕСА_1, загальною площею 41,6 кв.м.(а.с.46-47). 21.04.1995р. ОСОБА_7, який був потім власником трьохкімнатної квартири будинку АДРЕСА_1 загальною площею 41,6 кв., розташованої на земельної ділянці площею 178 кв.м, на підставі договору купівлі продажу від 23.01.1995р.(а.с.53-54) продав будинок ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 згідно договору-купівлі продажу від 21.04.1995р., а ті в свою чергу згідно договору купівлі-продажу від 10.12.1996р., посвідченого приватним нотаріусом продали вказаний будинок ОСОБА_4(а.с.52). В процесі експлуатації, позивачем була виконана реконструкція зазначеного домоволодіння , шляхом прибудови додаткових приміщень 1-го поверху - прибудови літ. «а - 1», літ. «А -1» і надбудови 2-го поверху літ. «А». Відповідно до технічного висновку від 05.06.2005р.(а.с. 6-31) жилий будинок після виконаної реконструкції придатний для експлуатації, готовність об'єкту є -100%, конструктивне рішення відповідає вимогам ДБН 79-92"Житлові будинки для індивідуальних забудовників України „ і проведена реконструкція не порушує права інших осіб.
Згідно ст.321 ЦК України право власника є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника(користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З'ясувавши в достатньо повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що вона є власником частини будівлі АДРЕСА_1 у вигляді одної кімнати і коридору, які вона купила у ОСОБА_8 в 1994р. є не обґрунтовані, тому що апелянт ОСОБА_3 не надала суду апеляційної інстанції правоустановчих документів про те, що вона є дійсно власником спірної частини будинку чи її користувачем відповідно до вимог закону. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 стала власником будинку АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу тільки 23.01.1995р.(а.с.53). ОСОБА_3 мешкає та зареєстрована у своєї матері ОСОБА_13 АДРЕСА_2.(а.с.40).
Доводи апелянта ОСОБА_3 про те, що акт від 03.02.2006р.(а.с.38) посвідчує те, що вона купила спірну частину будинку у вигляді одної кімнати і коридору у ОСОБА_8, колегія суддів не бере до уваги, оскільки акт засвідчений свідками, не підписаний ОСОБА_8 і не відповідає вимогам закону, тому що договір купівлі продажу повинен був посвідчений в нотаріальній конторі та укладений в письмовій формі у встановленому законом порядку. Акт від 03.02.2006р. не засвідчує її право власності на спірну частину будинку.
Враховуючи положення ст.ст. 47, 48, 227 ЦК, ст. 11 ЦПК України( 1963р.), які діяли на час укладання договірних відносин договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору.
Разом з тим, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України( 1963р.) визнати угоду дійсною. Позов про визнання угоди дійсною в межах строку позивної давності апелянт ОСОБА_3 не надала.
Оскільки обставини, які стосуються виконання сторонами умов договору купівлі - продажу , судом апеляційної інстанції не встановлені, апелянт ОСОБА_3 не надала суду доказів з цього приводу, колегія суддів вважає, що її право не порушено та не підлягає захисту.
Згідно довідки (а.с.56 зворот) ОСОБА_8 знята з реєстрації по м. Одесі 31.05.1995р. Суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснила, що їй не відоме місце проживання ОСОБА_8 і правоустановчих документів на спірну частину будинку, яку вона нібито купила у ОСОБА_8 в 1994р. у вигляді одної кімнати і коридору у неї не має.
Апелянт ОСОБА_3 ні в апеляційній скарзі ні в суді апеляційної інстанції не надала доказів про те , що її право, як власника частини спірного будинку, передбачені ст.321 ЦК України були порушені і підлягають захисту. Вищевказані договора купівлі-продажу , а також право ОСОБА_4 на -будинок розташований на земельної ділянці 178 кв.м апелянтом в судовому порядку не
оскаржене.
Відповідач Малиновська районна адміністрація м. Одеси не оскаржувала рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що оскільки новий ЦК України передбачає узаконення самочинної забудови за рішенням суду, реконструкція не порушує права ОСОБА_3, та інших осіб, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про визнання право власності на реконструйований будинок за позивачем ОСОБА_4.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши скаргу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Враховуючи те, що при подачі апеляційної скарги ОСОБА_3 не сплатила витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, колегія суддів, вважає за необхідним стягнути з неї ці витрати в сумі ЗО грн.
Керуючись ст.ст. 218,313,307 ч. 1 п. 1,308,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 21 червня 2005 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 30 грн. на рахунок Одержувач: апеляційний суд Одеської області, код ОКПО 02892913, розрахунковий рахунок 37314004000098, банк: УДК в Одеської області, МФО банку 828011.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.