АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11- 730/2006р. Категорія: ст. 286 ч.2 КК України
Головуючий 1-ї інстанції суддя Кучерявенко С.С Доповідач апеляційної інстанції суддя Чернявський А.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
в складі:
головуючого - Погорєлової Г.М.,
суддів - Тимошевського В.П., Чернявського А.С,
з участю прокурора - Данчука В.М.,
потерпілого - ОСОБА_1,
засудженого - ОСОБА_2,
захисника - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 на вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 08.06.2006р. яким
ОСОБА_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1,
не судимого Засуджено за ч.2 ст. 286 КК України - до 4-х років позбавлення волі; На підставі ст. 75 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки;
На підставі ст. 76 КК України на нього покладено обов'язки: -не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи - повідомляти вказані органи про зміну місця проживання чи роботи;
- періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що 23.09.2003р. він керуючи автомобілем «Ніссан-Лаурел» на автошляху Веселиново-Берізки, в порушення вимог п. п. 11.2, 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху України, виїхав на смугу зустрічного руху, де не справившись з керуванням, допустив зіткнення з автомобілем «Мітсубісі-Карізма», який рухався під керуванням ОСОБА_4. В результаті ДТП пасажир автомобіля «Мітсубісі-Карізма» ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений просить вирок Веселинівського районного суду від 08.07.2006р. скасувати, постановивши свій вирок, яким його виправдати на підставі ст. 39 КК України, мотивуючи тим, що він діяв у стані крайньої необхідності.
В апеляції та доповненнях до неї потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати вказаний вирок, постановивши свій, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі матеріальну шкоду 2621,50 грн. та моральну шкоду 60000 грн.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; потерпілого ОСОБА_1, який просив задовольнити його цивільний позов; засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3, які вважали, що в діях засудженого відсутній склад злочину; думку прокурора Данчука В.М., який вважав, що апеляції задоволенню не підлягають, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Як вбачається з мотивувальної частини вироку, судом першої інстанції були обговорені заявлені по справі цивільні позови, але в резолютивній частині вироку ніяких рішень по цим цивільним позовам судом прийнято не було.
Вказана помилка суду не може бути підставою для скасування вироку, так як цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства.
Що стосується доводів ОСОБА_2 про його неправомірне засудження, то вони теж є безпідставними.
Так, згідно висновкам автотехнічної експертизи №1005/18, під'їжджаючи до повороту (закругленню) дороги, водію ОСОБА_2, в своїх діях, необхідно було керуватись вимогами, викладеними в п.п. 11.2, 11.3 та 12.1 Правил дорожнього руху (ПДР), тобто нерейкові транспортні засоби повинні рухатись якнайближче до правого краю проїзної частини. На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу. Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Водій ОСОБА_4, в автомашині якого знаходився потерпілий ОСОБА_1, в даній дорожній ситуації не мав можливості реалізувати вимоги п.12.3 ПДР, тобто, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що керував автомобілем "Мітсубісі - Карізма" і рухався по дорозі зі швидкістю 50-60 км/год. і на повороті побачив автомобіль "Ніссан", водій якого став гальмувати, однак виїхав на смугу зустрічного руху. Щоб уникнути зіткнення, він став виїжджати на обочину, але автомобіль "Ніссан" на обочині, зі сторони смуги руху його автомобіля, все таки зіткнувся з його автомобілем. В результаті зіткнення його пасажир отримав тілесні ушкодження.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що на місці дорожньо-транспортної пригоди, при розмові з ОСОБА_2, останній йому сказав, що не побачив дорожнього знаку "Поворот направо" і виїхав на смугу зустрічного руху.
Допитаний в суді першої інстанції експерт Завгородній В.Л. підтвердив висновки вищевказаної експертизи.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у ОСОБА_2 вини у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
З врахуванням викладеного, керуючись ст.365, ст.366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Веселинівського районного суду Миколаївської області від 8 червня 2006 року відносно ОСОБА_2 - без змін.