АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11- 724/2006р. Головуючий 1-ї інстанції
Категорія: ст. 187 ч.2 КК України суддя Семерей М.Ф.
Доповідач апеляційної інстанції суддя Чернявський А.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
в складі:
головуючого - Погорєлової Г.М.,
суддів - Тимошевського В.П., Чернявського А.С.,
з участю прокурора - Данчука В.М.,
засудженого - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 26.06.2006р., яким
ОСОБА_1 уродженця м. Миколаєва, раніше судимого:
· 25.03.1998р. Заводським районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 141 КК України (1960 р.)-до 1-го року позбавлення волі;
· 03.03.1999р. Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 2 ст. 141; ч. 2 ст. 142; ч.2 ст.17, ч.2 ст. 141 КК України (1960 р.) -до 6-ти років позбавлення волі, звільненого за відбуттям строку покарання;
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України - до 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3185 грн. в рахунок погашення матеріальної шкоди.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що15.02.2005р. приблизно о 0200 годині, спільно з іншою особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, на прохання своєї знайомої ОСОБА_3 прийшли в кв. АДРЕСА_1. Знаходячись в даній квартирі, ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння чужим майном, за попереднім зговором з іншими особами, з застосуванням насильства до потерпілого ОСОБА_2 заволоділи майном останнього: мобільними телефонами «Моторола» та «Самсунг», грошима в сумі 300 грн. та 10-ма ключами вартістю 150 грн., чим спричинили потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 3185 грн.
Також заволоділи чоловічою курткою вартістю 2000 грн., яка належала знайомому ОСОБА_2 ОСОБА_4, після чого з місця злочину зникли, а викраденим розпорядились на свій розсуд.
В апеляції, засуджений ОСОБА_1 просить вирок Ленінського районного суду змінити, перекваліфікувавши його дії з ч. 2 ст. 187 на ст. 125 та ч. 2 ст. 185 КК України. Вважає, що суд допустив односторонність та неповноту при розгляді справи, а також вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію; думку прокурора, який вважав, що апеляція задоволенню не підлягає; вивчивши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Доводи апелянта про неправильність кваліфікації його дій, спростовуються дослідженими по справі доказами.
Потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 14.01.2005 року за проханням ОСОБА_3, він зустрівся з нею в барі ІНФОРМАЦІЯ_1. З ним був товариш ОСОБА_4. В барі ОСОБА_3 стала йому жалітися, що посварилася з матір'ю та своїм хлопцем - ОСОБА_1, та попросилась в нього переночувати, на що він дав згоду. В барі вони випили дві пляшки пива. У ОСОБА_3 була пляшка горілки, але вони її не пили. Потім він з ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ще двома знайомими дівчатами пішли до нього додому, де стали пити горілку, яка була у ОСОБА_3. Він побвчив в своєму стакані щось біле, але ОСОБА_3 забрала його стакан і віднесла на кухню. Вона себе в той вечір вела незвичайно. ОСОБА_4 в цей час вже спав на дивані. Разом з ОСОБА_3 він провів знайомих дівчат, а коли повернулись в квартиру, то ОСОБА_3 попросила його вийти з кімнати, так як їй було необхідно зателефонувати. Через 10 хвилин після цього в квартиру подзвонили і коли він відкрив двері, то побачив, що це прийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_5. Він розбудив ОСОБА_4, дав тому гроші та попросив сходити за пивом. Коли ОСОБА_4 пішов, то ОСОБА_3 стала говорити ОСОБА_1, що вони (ОСОБА_2 та ОСОБА_4) чіплялись до неї. Він став говорити, що такого не було, але ОСОБА_1 став говорити, що за це він тепер винен їм гроші. Він запропонував вийти на вулицю і там поговорити, але ОСОБА_1 сказав, що говорити будуть в квартирі. Він зателефонував своєму знайомому ОСОБА_6, але ОСОБА_1 не дав йому договорити. Потім ОСОБА_1 схватив його за шию та повалив на підлогу. Він намагався чинити опір, але в нього було якесь безсилля, яке виникло не із-за вжитого спиртного і він втратив свідомість від того, що ОСОБА_1 душив його за шию. Коли прийшов в себе, то ОСОБА_1 став його бити, не давав змоги підвестися. Коли прийшов ОСОБА_4, то визвав міліцію. Не стало його двох мобільних телефонів, грошей та ключів.
Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що в ніч на 15.01.2005 року йому зателефонував ОСОБА_2, який просив приїхати, так як в квартиру прийшли сторонні люди і не випускають з квартири. Розмова несподівано обірвалась. Він думав, що ОСОБА_2 пере телефонує, так як він не знав куди їхати, але той більше не телефонував. Ранком він возив ОСОБА_2 в лікарню та на експертизу, та взнав, що ОСОБА_2 душив та бив ОСОБА_1, а потім ОСОБА_2 побачив, що вкрали два мобільних телефони, гроші та ключі.
Свідок ОСОБА_7 також підтвердив покази ОСОБА_2 і пояснив, що в бар, де він сидів з товаришем, спочатку зайшли ОСОБА_2 з ОСОБА_4, а через деякий час - ОСОБА_3, в якої була пляшка горілки, але її ніхто не пив, а пили пиво. ОСОБА_3 стала розповідати, що посварилася з матір'ю та ОСОБА_1 і просилась переночувати у ОСОБА_2, який дав свою згоду.
Потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що від випитої горілки йому стало погано і він заснув в квартирі ОСОБА_2. Проснувся, коли в квартирі вже не було двох знайомих дівчат, які прийшли з ними з бару. В квартирі були ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В цей час в квартиру зайшли ОСОБА_1 з товаришем і він пішов за пивом. Коли повернувся, то побачив, що ОСОБА_2 побитий, весь в крові. Крім майна ОСОБА_2 на стало і його шкіряної куртки.
Згідно висновкам судово-медичної експертизи №82 від 28.01.2005 року у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, саден в області лоба, мочки правої вушної раковини; саден, крововиливів лиця; крововиливів завушної області справа; крововиливів волосистої частини голови, шиї; травматичного надколу коронок 1, 2 зубів на нижній щелепі, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
Засуджений ОСОБА_1 не заперечував, що він наносив удари ОСОБА_2, забрав мобільні телефони, а куртка ОСОБА_4 залишилась в його руках, так як ОСОБА_4 втік від нього.
При таких обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, тобто нападі з метою заволодіння чужим майном - розбою, поєднаного з насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Покарання ОСОБА_1 призначене в мінімальних розмірах і підстав для його пом'якшення колегія суддів не знаходить.
Враховуючи викладене, керуючись ст.365, ст.366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26 червня 2006 року відносно нього - без змін.