АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000. м. Ужгород, вул. О.Довженка, 7

Справа № 22-1427/06                                              Головуючий у 1 інстанції - Уліганинець П.І.

Категорія -                                                                           Доповідач - Леско В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

Головуючого - Леска В.В.

суддів - Готри Т.Ю., Панька В.Ф.

при секретарі - Карбованець М.В. з участю ОСОБА_3, який по дорученню представляє інтереси відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Свалявського районного суду від 31 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок шляхо - транспортної пригоди , -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Свалявського районного суду від 31 липня 2006 року стягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_4 13600 грн. 56 коп., із яких 11456 грн. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди і 144 грн. 56 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушив питання про скасування рішення суду як незаконного та необгрунтованого і закриття провадження в справі.

Межі оскарження - апелянт вважає, що відповідальність за заподіяну шкоду в розумінні ст. 1187 ЦК України повинен нести власник автомобіля, тобто ОСОБА_5. Висновок суду про те, що ОСОБА_2 заподіяв позивачу моральну шкоду не мотивований та не відповідає обставинам справи.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, який представляє інтереси відповідача, дослідивши матеріали справи та матеріали адміністративної справи № 19 й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Матеріалами справи та матеріалами адміністративної справи доведено, що 3 квітня 2005 року ОСОБА_6 у присутності ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Сітроен» допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-21102, яким керував ОСОБА_1.

Постановою судді Свалявського районного суду від 10 квітня 2005 року ОСОБА_6 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і на нього накладено адмністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 68 грн.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

2

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92 р. № 6, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її .заподіяла, за умовами, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Визнаючи вину ОСОБА_2 суд виходив із того, що відповідач володів автомашиною марки «Сітроен» на підставі довіреності від 16 березня 2005 року, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди знаходився поруч із ОСОБА_6, який за усної згоди ОСОБА_2 керував автомобілем в момент зіткнення з автомобілем позивача

При цьому суд першої інстанції не вказав, чи був причинний зв'язок, і в чому він полягав, між діями ОСОБА_2, який при зіткненні з автомобілем позивача знаходився у автомобілі, яким керував ОСОБА_6, і порушеннями ОСОБА_6(п. 13.1 Правил дорожнього руху), що стало наслідком скоєння наїзду на автомобіль позивача та пошкодження його на суму 11456 грн.

Вимоги про відшкодування матеріальної шкоди за пошкоджений автомобіль позивач пред'явив до ОСОБА_6., якого вважає винним у дорожньо-транспортній пригоді, оскільки він порушив Правила дорожнього руху, а також спричинив йому моральну шкоду так як ДТП вплинула на його стан здоров'я, автомобіль він придбав у борг, за який не розрахувався. Автомобіль він використовував для сімейних -потреб. Усе це спричинило йому моральні страждання і завдало моральну шкоду, яку він оцінив у сумі 5000 грн.

З травня 2006 року на виконання ухвали апеляційного суду від 26 січня 2006 року та за клопотання позивача протокольною ухвалою суду першої інстанції згідно ст. 33 ЦПК України замінено первісного відповідача ОСОБА_6 на належного відповідача ОСОБА_2 (а.с. 230).

Такий висновок суду є помилковим, оскільки з ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 26 січня 2006 року вбачається, що ОСОБА_2 не був залучений до участі в справі як того вимагає ст. 105 ЦПК України (1963 року) і питання про його заміну на належного відповідача не ставилося.

З огляду на викладене та згідно вимог закону відповідальність за спричинену позивачу матеріальну шкоду повинні нести ОСОБА_2 та ОСОБА_6

Помилковим є висновок суду і в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Колегія суддів вважає, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 з усної згоди ОСОБА_2 керував автомобілем і допустив зіткнення з автомобілем позивача, ОСОБА_6 згідно постанови судді Свалявського районного суду від 18 квітня 2006 року визнаний винним у скоєнні ДТП і тому він відповідно до закону повинен відшкодувати-завдану позивачу моральну шкоду.

Зазначені обставини відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд, оскільки суд вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_6, якого не залучено до участі в справі.

Керуючись ст., ст. 307, 311, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

з

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду від 31 липня 2006 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.