12.3
УХВАЛА
13 лютого 2013 року Справа № 812/638/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Коршикова С.К.,
при секретарі судового засідання Северіній А.С.
за участю
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Горбенко Є.С.
розглянувши у судовому засіданні у м. Луганську клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду по справі за матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, в якому просить:
- визнати незаконними дії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області щодо відмови виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 9 Закону України № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби і деяких інших осіб";
- зобов'язати відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Міністерство внутрішніх справ виплатити ОСОБА_1 в відповідності до ст. 9 Закону України № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби і деяких інших осіб" одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік, що складає 137 700 грн.;
- зобов'язати відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, Міністерство внутрішніх справ провести перерахунок у відповідності до ст. 2 Закону України № 1282-ХІІ від 03 липня 1991 року "Про індексацію грошових доходів населення", п. 5 ст. 3 Постанови КМУ від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (зі змінами, у відповідності з Постановою КМУ № 35 від 25 січня 2012 року, № 526 від 13 червня 2012 року) з урахуванням інфляції в Україні, з жовтня 2000 року по 31 грудня 2012 року, не отриманої позивачем одноразової грошової допомоги у розмірі 137 700, 00 грн. і додатково виплатити утворившуюся суму;
- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн.
Також у позовній заяві позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду, в обгрунтування якого зазначив, що за станом свого здоров'я не міг підготувати та направити позов до суду в встановлені ст..99 КАС України строки..
З зазначених обставин позивач вважає, що строк на подачу цього позову ним пропущено з поважних причин, а тому цей строк підлягає поновленню.
В судовому засіданні позивач підтримав клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та просив його задовольнити. Додатково пояснив, що при виконанні службових обов'язків, в період роботи в підрозділах УМВД в Луганській області, він керувався Законом України «Про міліцію», однак ст.. 23 зазначеного закону він не вивчав та про вимоги не знав, оскільки в цьому не було необхідності. Позивач зазначив, що про належні виплати при звільненні та в якому розмірі вони повинні бути він не знав. Сумнівів у позивача щодо дій МВД та держави не було, у зв'язку з чим у нього не було і необхідності вивчати нормативно - правові акти, на котрі він посилається у позові. Позивач пояснив, що в передостанні роки після звільнення із ОВС він в більшій мірі займався підтримкою свого здоров'я та 44 рази (з 2001 року по 2012 рік) знаходився на обстеженні та стаціонарном лікуванні в лікарнях міста Луганська. Так знаходячись на черговому стаціонарному лікуванні в лікарні ГУ МВСУ, від пенсіонера МВС - інваліда позивач дізнався, що в разі захворювання чи надзвичайного випадку, котрі мали місце в період проходження служби, йому при звільненні з ОВС повинні були виплатити разову грошову допомогу в залежності від ступня втрати працездатності. Після чого, позивач не одноразово письмово звертався в ГУМВСУ у Луганській області, вивчав Закони України, підзаконні акти та знайшов порушення Законів України з боку зараз вже ГУМВСУ у Луганській області.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання позивача про поновлення строку для звернення до адміністративного суду та просив відмовити в його задоволенні. В обґрунтування чого пояснив, що позивач при виконанні службових обов'язків та в період роботи в підрозділах УМВС України у Луганській області повинен був вивчати та керуватися положеннями Закону України «Про міліцію» та іншими нормативно - правовими актами пов'язаними із роботою в органах внутрішніх справ. Окрім того відповідач пояснив, що в матеріалах особистої справи є позначка, а саме особистий підпис ОСОБА_1 про те, що він ознайомлений та знає положення Закону України «Про міліцію» та інші нормативно - правові акти пов'язані із роботою в органах внутрішніх справ та повинен постійно вивчати зміни, що вносяться в зазначене законодавство. Також, Закон України «Про міліцію», Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з воїнської служби, та деяких інших осіб» та Постанова КМУ від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових коштів населення» є загальнодоступними, та позивач мав змогу ознайомитись із ними в будь-який час.
Відповідно до ч. 2 ст. 102 КАС України питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні на розсуд суду. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання. Тому суд вважає можливим вирішення справи данною явкою та на підставі наявних в ній доказів.
При вирішенні клопотання позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду по справі за матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, суд прийшов до наступного.
Як вбачається зі змісту та матеріалів адміністративного позову, позивач в 1988 році отримав травму при виконання службових обов'язків та 27.09.2000 був звільнений з органів внутрішніх справ за ст. 64 п. «б» (за хворобою) у відповідності з «Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС». 02.10.2000 року рішеням МСЕК №3 м. Луганська позивачу балі встановлена первинна 3-тя група інвалідності. Як зазначено позивачем у позові при звільнені зі служби та в наступні роки про належну йому виплату він не знав, а дізнався випадково в лютому 2012 року.
Судом встановлено, що позивач не однократно, а саме 15 березня 2012 року, 13 червня 2012 року, 17 липня 2012 року та 13 серпня 2012 року, звертався до начальника управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України у Луганській області підполковнику міліції В.В. Погореловій із письмовими зверненнями. В своїх зверненнях позивач просив перерахувати та виплатити йому грошову компенсацію за втрачене здоров'я, просив встановити суми заборгованості МВС України по не виплаті йому грошової компенсації по продовольчим пайкам та за не отримане речове майно та виплатити йому ці суми, з урахуванням інфляції, просив у відповідності із діючими Законами України та постановами КМУ, встановлену суму не виплачених йому грошей в 2005 році, про індексувати та виплатити, просив перерахувати з 22.07.2008, з урахуванням індекса інфляції не виплачену йому щомісячну 100% надбавку грошового забезпечення та виплатити дану суму після перерахування.
У відповідь на звернення листами від 27.03.2012 №9/4-М-18, від 03.07.2012 р. №ВДЗ/М-984, від 01.08.2012 №9/м-48 о/п, від 03.09.2012 №9/М-50 позивача було письмово повідомлено про неможливість здійснення вищезазначених виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. (ч.3 ст.99 КАС України).
Чинними положеннями частини першої статті 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, оскільки позивач дізнався про порушення своїх прав ще у лютому 2012 році, та не однократно, а саме 15 березня 2012 року, 13 червня 2012 року, 17 липня 2012 року та 13 серпня 2012 року, звертався до відповідача із письмовими зверненнями про проведення йому перерахунку та виплати грошової компенсації за втрачене здоров'я, тому саме з цього періоду позивачу було відомо про порушення його права, а за захистом порушеного права позивач звернувся до суду лише 15.01.2013.
Посилання позивача на те, що він не міг раніше звернутися до суду із даним позовом за станом здоров'я та посилання на те, що ст.. 23 Закону України «Про міліцію» він не вивчав, судом вважаються необгрунтовами.
Інших доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
Таким чином, позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищезазначене, відсутність будь-яких об'єктивних даних та доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду та фактичне пропущення позивачем зазначеного строку без поважних причин, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись статтями 99,100,102, 158, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку звернення до суду по справі за матеріалами адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишити без задоволення.
Адмінісративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишити без розгляду за пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку поданн я апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Повний текст ухвали складено та підписано 15 лютого 2013 року.
СуддяС.К. Коршиков