АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. О.Довженка, 7

Справа № 22-1410/06                                              Головуючий у 1 інстанції - Балог І.І.

Категорія -                                                                           Доповідач - Леско В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2 листопада 2006 року колегія судців судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

Головуючого - Леска В.В.

судців - Готри Т.Ю., Панька В.Ф.

при секретарі - Боклах Г.І. з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду 11 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Ігнатової Анжели Анатоліївни про виділення часток у спільному майні подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

9 червня 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_3 про виділення частки в майні подружжя.

Позивач зазначав, що 10 вересня 2002 року, під час шлюбу з відповідачкою, ними придбана квартира АДРЕСА_1. Згідно договору купівлі-продажу покупцем квартири значиться ОСОБА_2.

26 квітня 2006 року сторони домовились про добровільний розподіл квартири. У присутності нотаріуса позивач написав заяву про те, що відмовляється від частки у квартирі так як відповідачка має намір відкупити його частку. З цією метою в банку «Аваль» було відкрито рахунок, на який відповідачка мала перерахувати суму еквівалентну 4000 доларів США. Домовленість була під умовою, що позивач виписується з квартири 26 квітня 2006 року і переїжджає жити на іншу квартиру. Умови домовленості виконав тільки позивач. Тому 6 червня 2006 року позивач подав до нотаріальної контори зустрічну заяву про відкликання заяви від 26 квітня 2006 року і заборону відповідачці продати квартиру.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати за ним право власності на Уг частину спірної квартири.

Рішенням суду позов задоволено. Квартиру АДРЕСА_1 визнано спільною частковою власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по 1\2 частині за кожним. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2. 10200 грн. отриманих у рахунок половини вартості квартири.

В апеляційній скарзі відповідачка порушила питання про скасування рішення суду як незаконного та необгрунтованого і закриття провадження в справі.

2

Межі оскарження - апелянт вважає, що позивач пропустив строк позовної давності та навмисно не навів відомостей про отримання ним 26 квітня 2006 року 10200 грн. в рахунок вартості його частки квартири.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги,колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач та відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі, який 19 грудня 2002 року розірвано.

Під час шлюбу відповідачка ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1, яка згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (ст. 60 СК України) являється спільною сумісною власністю подружжя.

Задовольняючи позов суд виходив із того, що відповідачка не повністю виконала умови домовленості з позивачем про виплату йому половину вартості квартири, зокрема - не навела доказів про виплату позивачеві 5000 грн.

Встановлено, що 6 червня 2006 року ОСОБА_1 у встановленому законом порядку подав заяву про відкликання своєї згоди ОСОБА_2 на продажу спірної квартири у зв'язку з невиконанням нею умов заяви від 26 квітня 2006 року (а.с. 7).

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач пропустив строк позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки про порушення свого права на квартиру йому стало відомо у червні 2006 року, коли відповідачка не виконала умови домовленості про виплату йому половину вартості квартири.

Інші доводи апеляційної скарги нічим не обгрунтовані та не підтверджуються матеріалами справи.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про виділення частки в спільному майні подружжя, оскільки матеріалами справи доведено, що спірну квартиру сторони набули за час шлюбу і така відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності.

Рішення суду законне та обгрунтоване, відповідає матеріалам справи, а тому підстав для його скасування немає.

Правових підстав для закриття провадження в справі не наведено.

Керуючись ст., ст. 307, 308, 313-315, 317,319 ЦПК України, колегія судців, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Берегівського районного суду від 11 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.