ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2013 року Справа № 29/5005/17496/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.

За участю представників сторін:

від скаржника: Олексюк М.М., представник, нотаріально-посвідчена довіреність № 474 від 25.06.10;

від ліквідатора: Піхуля А.О., представник, нотаріально-посвідчена довіреність № 52 від 16.01.13;

інші учасники процесу у судове засіадння не з"явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2013р. у справі № 29/5005/17496/2011

за заявою Приватного підприємства "Ода Трейд Плюс", с. Новоселівка Новомосковського району Дніпропетровської області

до боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, АДРЕСА_1

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2013 року (суддя Полєв Д.М.) по справі № 29/5005/17496/2011 у задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції про виключення майна зі складу ліквідаційної маси відмовлено, оскільки, діюче на момент укладення кредитного договору та договору застави законодавство не мало заборони щодо включення до ліквідаційної маси майна, що перебувало в заставі банку. Ліквідатором правомірно включено до ліквідаційної маси майно, що було предметом договору застави, а підстави для застосування у даному випадку положень п.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у діючій редакції) та виключення спірного майна з ліквідаційної маси - відсутні.

З цією ухвалою не погоджується ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції, просить ухвалу скасувати, посилаючись на те, що положення пункту 2 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 22 вересня 2011 року №3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" втратили свою чинність як такі, що суперечать чинному на сьогоднішній день Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212- VI від 22.12.2011р.

Ліквідатор Бразалук С.С. у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2013р. у справі №29/5005/17496/2011 без змін.

Інші учасники процесу правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористались, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2013 року (а.с.54), яка містить на звороті штамп канцелярії апеляційного господарського суду про розсилку згідно з Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75.

Враховуючи, що сторони сповіщені належним чином про час та місце судового засідання, а також, що суд апеляційної інстанції обмежений 15-денним строком розгляду апеляційної скарги (ст.102 ГПК України), будь-які клопотання від сторін про подальше відкладення розгляду справи, продовження строку вирішення спору не надходили, участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін (ст.22 ГПК України), неявка учасників процесу не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті в цьому судовому засіданні (ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників скаржника та ліквідатора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

16.12.2011р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі №29/5005/17496/2011 про банкрутство фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м.Дніпропетровськ, на підставі ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2011 року боржника було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Бразулук С.С., якого зобов'язано вчинити певні дії.

11.12.2012р. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про виключення із ліквідаційної маси майна ОСОБА_6, а саме: об'єкта незавершеного будівництва, житловий будинок і земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, передані громадянином ОСОБА_6 ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" за договором іпотеки №014/127357/3161/85/1 від 03.04.2007р., згідно до п.1.1 якого вказаний договір забезпечував вимогу банку за кредитним договором від 03.04.2007р. №014/127357/3161/85 (кредитний договір), а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору, укладеного між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ (правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та громадянином ОСОБА_6, який проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Доказів проживання громадянина ОСОБА_6 у незавершеному будівництвом житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2, суду не надано.

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області в клопотанні публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції було відмовлено.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, формує ліквідаційну масу тощо.

Згідно п.п.1, 2 ст.26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до п.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у діючій на час винесення оскаржуваної ухвали редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22 вересня 2011 року №3795-VІ (3795-17)), на яку посилається скаржник, у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з чинним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі за підставами, не пов'язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

До внесення змін п.7 ст.47 Закону встановлював, що у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно громадянина-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Частина 1 ст.58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (ч.2 ст.5 ЦК України).

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 22 вересня 2011 року №3795-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" передбачено, що дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

На вказану обставину також звертає увагу Вищий господарський суд України в п.3 інформаційного листа від 26 жовтня 2011 року № 01-06/1481/11 "Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг".

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір від 03.04.2007р. №014/127357/3161/85 та договір іпотеки №014/127357/3161/85/1 від 03.04.2007р. укладені банком з громадянином ОСОБА_6 до внесення змін до п.7 ст.47 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на який посилається скаржник.

Пунктом 4 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" п.5 розділу Х "Прикінцевих та перехідних положень" доповнено пунктом 1№ такого змісту: "Положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури".

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 визнаний банкрутом, та відкрита ліквідаційна процедура по справі №29/5005/17496/2011 - 11.12.2012р., тобто до вступу в дію Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №4212-VI від 22.12.2011р., на який посилається скаржник.

Отже доводи скаржника жодним чином не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної ухвали, відповідно до ст.104 ГПК України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі відповідно до ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2013р. у справі №29/5005/17496/2011 - залишити без змін.

Матеріали справи №29/5005/17496/2011 направити до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Дніпропетровській апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

Повний текст постанови підписаний 20.02.2013 року.