СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-13239/10/14/0170

14.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кірєєв Д.В. ) від 07.06.12

за позовом Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" (Північна промзона, Армянськ, Красноперекопський район, Автономна Республіка Кр,96012)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,АР Крим,95000)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2012 року у задоволені позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" - відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2012 року, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, на обґрунтування незаконності судового рішення апелянт вказує на відповідність застосованого ним порядку визначення суми бюджетного відшкодування встановленому п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, позивач зазначає про безпідставність винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки ним самостійно проведено коригування свого податкового кредиту та податкових зобов`язань на підставі п.192.1. ст.192 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 14.01.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податковим органом оскаржуємих повідомлень-рішень, згідно з якими визначено суму зменшення бюджетного відшкодування за січень 2010р. у розмірі 10293333,33грн., є висновок Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі АР Крим, викладений в акті перевірки від 14.04.2010 р. № 127/40-1/32785994.

Згідно зазначеному висновку відомості, викладені у податковій накладній від 29.12.2009 року № 4172 виданій від імені ТОВ «Укрметизбуд ЛТД» на постачання ільменітового концентрату на загальну суму 61 760 000,0 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 10 293 333,33 грн. не відповідають дійсності, а саме: постачальник по юридичній адресі, вказаній у податковій накладній не знаходиться, тому така податкова накладна не може бути підтвердженням факту придбання платником товару та не може бути прийнята у підтвердження права на податковий кредит з ПДВ та на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 10 293 333,33 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що у ПрАТ «Кримський ТИТАН» відсутнє право на бюджетне відшкодування за договором № 1506/з від 29.12.2009 року, оскільки товар за вказаним договором позивачеві поставлено не було, що свідчить про відсутність такої обов'язкової умови бюджетного відшкодування з ПДВ як використання отриманого товару в господарській діяльності.

Судова колегія не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору № 1506/з від 29.12.2009 року (а.с.29), укладеного між ЗАТ «Кримський ТИТАН» (Покупець) та ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» (Продавець), Продавець продає, а Покупець покупає у 2010 році ільменітовий концентрат, якістю відповідно до ТУ У 14-10-009-97 «Концентрат ільменітовий» загальною кількістю 47146 тон +/- 10% у перерахунку на 42% по ТіО2.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору №1506/з визначено, що ціна товару на дату підписання Договору становить 1310 грн. 00 коп. з ПДВ за 1 (одну) тону, приведену до 42% по ТіО2, на умовах «СРТ» (ІНКОТЕРМС 2000) - станція Вадим Одеської залізниці. Загальна сума по договору складе 61761260 +/- 10% гривень з ПДВ.

Згідно п.2.4 Договору № 1506/з оплата по Договору проводиться на умовах 100% попередньої передплати.

Відповідно до п.3.2. договору постачання товару покупцю здійснюється на умовах «СРТ» (ІНКОТЕРМС 2000) - станція Вадим Одеської залізниці до першого липня 2010.

Пунктом 7.2 Договору № 1506/з визначено, що договір набирає чинності від дати його підписання й діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по договору.

27.08.2010 року ЗАТ «Кримський ТИТАН» та ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» уклали додаткову угоду №1 до договору №1506/з, якою п.3.2 договору викладено у наступній редакції: «Постачання товару покупцю здійснюється на умовах «СРТ» (ІНКОТЕРМС 2000) - станція Вадим Одеської залізниці до 1 січня 2011 року».

27.12.2010 року ЗАТ «Кримський ТИТАН» та ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» уклали додаткову угоду №2 до договору №1506/з, пунктом 1 якої п.3.2 договору викладено у наступній редакції: «Постачання товару покупцю здійснюється на умовах «СРТ» (ІНКОТЕРМС 2000) - станція Вадим Одеської залізниці до 1 серпня 2011 року».

04.05.2011 року ПрАТ «Кримський ТИТАН» та ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» уклали додаткову угоду №3 до договору №1506/з про зміну назви Покупця за договором на «приватне акціонерне товариство «Кримський ТИТАН».

Позивачем на виконання умов договору здійснено попередню оплату ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» за товар, який постачатиметься за договором №1506/з від 29.12.2009 на суму 61760000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №21788 від 29.12.2009 року.

ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» було виписано податкову накладну від 29.12.2009 року № 4172 на суму 61760000,00 грн. (ПДВ 10 293333,33 грн.).

Зазначена податкова накладна № 4172 від 29.12.2009 р. на суму 61760000,00 грн. (ПДВ 10 293 333,33 грн.) включена позивачем до податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 р.

19.02.2010 року позивачем до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим були подані податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 до податкової декларації) та заява про повернення суми бюджетного відшкодування, у т.ч. за рахунок податкового кредиту по ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» у розмірі 10293333,33 грн.

У травні 2011 року ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» на адресу ПрАТ «Кримський ТИТАН» з призначенням платежу «повернення передплати за ільменітовий концентрат у перерахунку на 42% ТіО2 згідно договору №1506/з» було перераховано кошти на загальну суму 61 760 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№М110, М111 від 24 травня 2011 року, №М113 від 26 травня 2011 року, №М115 від 27 травня 2011 (а.с.195-196).

Відповідно до матеріалів справи, у травні 2011 року ПрАТ «Кримський ТИТАН» від ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» отримав Розрахунки №№1-34 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.12.2009 №4172 за договором від 29.12.2009 №1506/з.

20.06.2011 ПрАТ «Кримський ТИТАН» до СДПІ ВПП в м. Сімферополі подана податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2011 року у додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1), строках 30-63 розділу ІІ «Коригування податкового кредиту» зазначені відомості про коригування податкового кредиту постачальника (ТОВ «Укрметизбуд ЛТД») за податковою накладною від 29.12.2009 №4172 на загальну суму ПДВ «- » 10 293 333,33 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, в період укладення договору від 29.12.2009 №1506/з та проведення перевірки податковим органом, визначалися в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Згідно з п.1.6 та 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених законом.

Згідно з п.п. 3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України. Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договором купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений у ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (діючого у період спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на посадковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, що розрахована згідно з підпункту 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, під фактичною сплатою отримувачем суми податку в межах цієї правової норми слід розуміти здійснення оплати постачальникам в складі цих придбаних товарів (послуг) під час проведення розрахунків за них.

Вказана норма закону, окрім умови сплати податку на додану вартість отримувачем (покупцем) товару постачальникові (продавцеві) товару, не ставить додаткових умов для отримання покупцем бюджетного відшкодування від'ємного значення.

З системного аналізу вищезазначених норм випливає, що залежність права на бюджетне відшкодування від строку фактичного постачання товару Законом України «Про податок на додану вартість» не встановлена. Необхідною умовою є виключно мета використання товару у межах господарської діяльності позивача.

Таким чином, судом помилково не враховано, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п.7.2.6 п.7.2, п.7.4, п.7.5, п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Судова колегія зауважує, що актом перевірки відповідача не встановлено жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Крім того, висновки акту перевірки, що постачальник ТОВ «Укрметізбуд ЛТД» не знаходиться за юридичним адресом вказаному у податковій накладній, тому така податкова накладна не може бути підставою підтвердження факту придбання платником товару, не може бути прийнята у підтвердження права на податковий кредит з ПДВ, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки реальність укладеного договору та оплати товару позивачем підтверджено належними доказами.

Судом помилково зроблено висновок про те, що коригування сум бюджетного відшкодування, заявлених позивачем у декларації за січень 2010 року, підтверджує самостійне визнання позивачем відсутності права на бюджетне відшкодування за січень 2010 року, оскільки проведення зазначеного коригування відбулося не внаслідок визнання позивачем відсутності права на бюджетне відшкодування, а через необхідність виконання ним вимог п.192.1. ст.192 Податкового кодексу України, згідно якої якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Крім іншого, відповідно до висновку №44/11 судово-економічної експертизи від 18.01.2012 було підтверджено, що сума податкового кредиту за оподатковуваними операціями за грудень 2009р. визначена вірно позивачем та відповідає податковому обліку підприємства, висновки акту перевірки ДПІ №127/40-1/32785994 від 14.04.10, щодо завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 10293333,33 грн. за грудень 2009 р. та завищення суми податкового кредиту з ПДВ на суму 10293333,33 грн., відображеного у р.17 Декларації з ПДВ за грудень 2009 р, завищення суми від`ємного значення ПДВ на суму 10293333,33 грн. відображеного у р.р. 18.2, 22.2, 23, 24 Декларації з ПДВ за грудень 2009 р. первинними бухгалтерськими та податковими документами ЗАТ «Кримський ТИТАН» не підтверджені, Закрите акціонерне товариство «Кримський ТИТАН» заявило суму ПДВ у розмірі 10293333,33 грн. до бюджетного відшкодування у січні 2010 року правомірно.

Згідно частині 5 статті 82 КАСУ висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Разом з тим, в порушення вимог вищевказаної статті, суд не виклав обґрунтування своєї незгоди з висновками експертизи в постанові.

Згідно з п. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

За таких обставин судові витрати у складі 3,40 грн. судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню на користь позивача із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень -відповідача

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, допущення порушень норм матеріального чи процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктом 3, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.06.2012 року по справі № 2а-13239/10/14/0170 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Кримський Титан" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Сімферополі:

№ 0000624001/0 від 19.04.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10 293 333,33 грн.;

№ 0000624001/1 від 18.05.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10 293 333,33 грн.;

№ 0000624001/2 від 29.07.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10 293 333,33 грн.;

№ 0000624001/3 від 11.10.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 10 293 333,33 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим ДПС, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.В.Кучерук

Судді О.Е.Єланська

М.В. Кукта