Єдиний унікальний номер 750/999/13- ц
Номер провадження 2/750/722/13
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20.02.2013 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:
головуючого - судді Супруна О.П.,
при секретарі - Носенко М.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_1, представника відповідача - Тютіної Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в :
29.01.2013 року позивачі звернулися з позовом до відповідача, в якому просять:
- стягнути з ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» на користь ОСОБА_2 заборгованість по процентам за Договором банківського страхового вкладу «МОРЕ ВІДСОТКІВ» № МВ 502103783 від 23.11.2012 року у розмірі 9 830 грн. 14 коп. та 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» на користь ОСОБА_3 заборгованість по процентам за Договором банківського страхового вкладу «МОРЕ ВІДСОТКІВ» № НОМЕР_2 від 23.11.2012 року у розмірі 9 569 грн. 18 коп. та 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди;
- стягнути з ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» на користь ОСОБА_1 заборгованість по процентам за Договором банківського страхового вкладу «МОРЕ ВІДСОТКІВ» № НОМЕР_3 від 23.11.2012 року у розмірі 9 830 грн. 14 коп. та 1 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилаються на те, що між позивачами та відповідачем були укладені договори банківського строкового вкладу. Однак, в порушення своїх зобов'язань, передбачених вищевказаними договорами, відповідач відмовляється виплатити відсотки за даними договорами банківського строкового вкладу, чим порушив права позивачів.
В судовому засіданні позивач та представник позивачів - ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, фактично визнавши заборгованість перед позивачами по виплаті процентів, просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на положення ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 23.11.2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» було укладено Договір банківського строкового вкладу «МОРЕ ВІДСОТКІВ» № МВ502103783 виплата % щомісячно через касу. Відповідно до даного договору банк приймає на відкритий вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 24.03.2013 року, а саме на вкладний (депозитний) строковий рахунок № НОМЕР_4 суму вкладу у розмірі 200 000 грн. (а.с. 3-4).
23.11.2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» було укладено Договір банківського строкового вкладу «МОРЕ ВІДСОТКІВ» № МВ2897 виплата % щомісячно через касу. Відповідно до даного договору банк приймає на відкритий вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 24.03.2013 року, а саме на вкладний (депозитний) строковий рахунок № НОМЕР_1, особовий рахунок № НОМЕР_2 суму вкладу, у розмірі 194622,95 грн. (а.с. 6-7).
Також, 23.11.2012 року між ОСОБА_2 та ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» було укладено Договір банківського строкового вкладу «МОРЕ ВІДСОТКІВ» № МВ2896 виплата % щомісячно через касу. Відповідно до даного договору банк приймає на відкритий вкладнику вкладний (депозитний) строковий рахунок грошові кошти у тимчасове користування на умовах терміновості, платності та зворотності строком зберігання до 24.03.2013 року, а саме на вкладний (депозитний) строковий рахунок № НОМЕР_1 суму вкладу у розмірі 200 000 грн.
Відповідно до п. 2.1 вищевказаних договорів за використання коштів, розміщених на рахунку вкладника, банк щомісяця нараховує проценти у валюті вкладу на суму вкладу з розрахунку 26 % річних.
Згідно п. 2.2 зазначених договорів, виплата нарахованих процентів здійснюється у валюті вкладу, починаючи з першого робочого дня місяця, наступного за місяцем, за який були нараховані проценти, через касу банку, або шляхом переказу за письмовою заявою вкладника у валюті вкладу на його поточний рахунок або картковий рахунок відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, з викладеного вбачається порушення відповідачем умов договорів щодо щомісячної виплати позивачам за умовами договорів процентів на суми вкладів, що визнала під час судового засідання представник відповідача.
Проте, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Національного банку України від 20.12.2012 року № 548 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК «ТАВРИКА» до категорії неплатоспроможних», прийнято рішення від 20.12.2012 року № 33 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», яким розпочато процедуру виведення ПАТ «БАНК «ТАВРИКА» з ринку та здійснення тимчасової адміністрації з 21.12.2012 року. Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 21.12.2012 року по 20.03.2013 року.
Відповідно до положень частин 1, 4, 5 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI (надалі за текстом - Закон № 4452-VI), Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системоутворюючих банків - шість місяців. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Згідно з вимогами частин 5 та 6 статті 36 Закону № 4452-VI, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Зазначене обмеження не поширюється на зобов'язання банку щодо: 1) виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників; 2) витрат, пов'язаних із забезпеченням його операційної діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті; 3) виплати заробітної плати, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку.
В пункті 9.1 договорів, укладених позивачами з відповідачем, передбачено, що останній являється членом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а отже позивачі, укладаючи їх, були обізнані про можливість застосування до банку процедури виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації, передбаченої Законом № 4452-VI.
Таким чином, оскільки відповідно до пункту 7.1 укладених сторонами договорів банківського вкладу строк їх дії закінчується до 24.03.2013 року, позов є передчасним і правові підстави для задоволення вимог про стягнення процентів за вкладами відсутні.
Враховуючи викладене, не підлягають задоволенню вимоги позивачів і про відшкодування моральної шкоди.
Крім цього, щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди необхідно зазначити наступне.
Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплені в ст. ст. 23, 1167 ЦК України.
Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 р. (із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму № 5 від 25 травня 2001 р., № 1 від 27 лютого 2009 р.) надав роз'яснення, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на відшкодування моральної шкоди безпосередньо передбачене нормами Конституції України або випливає з її положень, або закріплене законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Згідно з вимогами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Укладені між сторонами договори не передбачали відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язань. Не передбачають такої відповідальності й нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, а саме § 3 глави 71 ЦК України, Закон України «Про захист прав споживачів».
Також слід зазначити, що у спорах про захист прав споживачів діюче цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо така завдана майну споживача або шкода завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Отже, суд не має правових підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213 - 215, 294 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БАНК «ТАВРИКА» про захист прав споживачів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: