Справа № 0904/77/2012
Категорія ч. 1 ст. 164 КК України
Головуючий у 1 інстанції Мула О.Д.
Суддя-доповідач Попович С.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :
головуючого - судді Поповича С.С.
суддів Стефанів Н.С., Вилки С.С.
секретаря Бартків В.М.
з участю : прокурора Шутки І.І.
потерпілої ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду від 11 травня 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого, гр. України
визнано винуватим за ч. 1 ст. 164 КК України та призначено покарання у вигляді 120 годин громадських робіт.
За вироком суду ОСОБА_3 засуджено за те, що він вчинив злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей ( аліментів ).
І, зокрема, за те, як дослівно зазначено у вироку, що згідно виконавчого листа Галицького районного суду № 2-156 від 09 лютого 2005 року він зобов'язаний виплачувати в користь визнаної по справі потерпілою ОСОБА_2 аліменти в розмірі ? частини всіх видів свого заробітку щомісячного на утримання трьох неповнолітніх дітей, але аліменти не сплачував. Відповідно до подання начальника ВДВС Галицького районного управління юстиції на неодноразові виклики та попередження про кримінальну відповідальність в ДВС не з'являвся, інформації з місця роботи не представляв, його заборгованість по аліментах станом на 15 листопада 2011 року складає 35573 грн. 36 коп..
В поданій апеляції прокурор просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вважає, що суд неправильно перекваліфікував дії ОСОБА_3 з ч. 2 на ч. 1 ст. 164 КК України, мотивуючи своє рішення тим, що вироком Галицького районного суду від 23 червня 2006 року за ч. 1 ст. 164 КК України йому було призначено покарання у вигляді 1000 гривень штрафу і тому відповідно до ст. 80 КК України він звільняється від відбування такого покарання, оскільки з дня набрання чинності цим вироком пройшло два роки і він не був виконаний, а тому не слід враховувати попередню судимість за вказаним вироком і відповідно до ст. 89 КК України його слід вважати таким, що не має вказаної судимості і як наслідок допустив невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості призначеного покарання, не дослідив належно дані про його особу, що він раніше був неодноразово судимий, зокрема, крім вказаного також і вироком Галицького районного суду від 12 серпня 2010 року за ч. 1 ст. 185 КК України до сплати 1000 гривень штрафу, який фактично не сплатив, і що суд, призначаючи покарання при постановленні вироку, не застосував вимоги ст. 71 КК України ( складання покарань за сукупністю вироків ), не врахував, що засуджений на шлях виправлення не став.
Потерпіла в апеляції з доповненням просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання, мотивуючи свою позицію тим, що засуджений, маючи стабільні доходи ухиляється від сплати аліментів, ніколи не цікавиться дітьми, а їй одній тяжко утримувати їх, призначене судом покарання вважає несправедливим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який доводи апеляції прокурора, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції підтримав, потерпілу, котра підтримала доводи свої апеляції, засудженого ОСОБА_3 котрий просив у задоволенні апеляцій відмовити, дослідивши та перевіривши матеріали кримінальної справи, провівши судове слідство в частині дослідження доказів, що можуть мати значення при кваліфікації дій засудженого та при призначенні покарання, дотриманні вимог закону при постановленні вироку, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляція потерпілої до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 64 КПК України 1960 року як при провадженні досудового слідства, дізнання так і при розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню в першу чергу подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину ), винність обвинувачуваного, мотиви злочину.
В той же час у протоколі про обставини вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України від 10 лютого 2012 року, складеному органом дізнання за протокольною формою досудової підготовки матеріалів ( а. с. 3-4 ), а так і у постанові прокурора про порушення кримінальної справи від того ж дня ( а. с. 1 ), в порушення вимог ст. 64 та ст. 426 КПК України 1960 року, не зазначено викладених вище обставин без яких справа не могла бути прийнята до розгляду по суті.
Прокурор в ході слухання справи не уточнив пред»явленого ОСОБА_3 обвинувачення.
Тобто фактично ОСОБА_3 не було пред»явлено конкретного обвинувачення за ч. 2 ст. 164 КК України.
Суд повинен був, розглянувши справу, визначитись і вказати по тексту вироку з якого і по який період ОСОБА_3 по даній справі злісно ухилявся від сплати аліментів, і тільки після цього з врахуванням змісту попереднього вироку за ч. 1 ст. 164 КК України визначитись як слід кваліфікувати його дії : за ч. 1 чи за ч. 2 ст. 164 КК України, пройшли чи ні строки передбачені ст. 89 КК України щодо погашення судимості.
Проте суд цього питання належно не вирішував, обставин котрі мали б суттєве значення при кваліфікації дій винного не досліджував. А при вказаних обставинах і не міг належно вирішити.
А тому колегія суддів приходить до висновку, що посилання прокурора в апеляції про безпідставність перекваліфікації дій ОСОБА_3 з ч. 2 на ч. 1 КК України є правильною оскільки, як це підтверджує вирок Галицького районного суду від 23 червня 2006 року, а не від 18 серпня 2006 року як це вказав суд у вироку, ОСОБА_3 було засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України не до сплати 1000 гривень штрафу, а до одного року обмеження волі.
Ст. 164 КК України передбачає кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання неповнолітніх дітей. Але копія такого судового рішення в матеріалах справи відсутня. Посилань на таке конкретне судове рішення в матеріалах справи теж немає.
Не звернув суд уваги і на те, що відповідно до ст. 430 КПК України 1960 року кримінальна справа за протокольною формою досудової підготовки, що має місце в даному випадку, може бути порушена тільки прокурором, а не будь-якою іншою особою. В той же час справа порушена не прокурором району, як це достовірно підтверджує текст постанови прокурора, а невідомою особою ( а. с. 1 ). Цій обставині теж слід дати відповідну оцінку.
Вирок Галицького районного суду від 12 серпня 2010 року про засудження ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України взагалі залишився поза увагою суду, хоч його копія є в матеріалах справи ( а. с. 34 ), а лист Галицького ВДВС від 01 лютого 2012 року підтверджує, що штраф по цьому вироку не сплачено ( а. с. 36 ). Відповідно, суд не визначався з тим слід чи ні вирішувати питання про складання вироків, а тому прокурор правильно вказав в апеляції, що суд постановивши вирок, не вирішив питання про застосування чи ні ст. 71 КК України.
При викладених вище порушеннях закону суд засудив ОСОБА_3, перекваліфікувавши його дії, допустивши таким чином грубі порушення як вимог зазначеного вище законодавства, так і вимог ст. ст. 323,324,334 КПК України 1960 року котрі ставляться щодо суті, змісту і форми вироку.
І по цих підставах вирок суду слід вважати незаконним і таким, що відповідно до змісту ст. ст. 367,368,369,371,374 КПК України 1960 року підлягає до скасування, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При викладених обставинах слід вважати, що апеляція потерпілої підлягає до часткового задоволення, оскільки при обставинах викладених по вироку призначене судом покарання не можна вважати вмотивованим.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 377 КПК України 1960 року колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в ході нового судового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати викладене вище, і у випадку наявності вказаних порушень і неможливості їх усунення в ході судового розгляду, відповідно до змісту ст. 431 КПК України 1960 року слід вирішувати питання про повернення справи прокурору для провадження досудового слідства, оскільки суд, відповідно до ст. 275 КПК України 1960 року, має слухати справу тільки в межах пред»явленого особі обвинувачення, а обвинувачення ОСОБА_3 є неконкретним і незрозумілим, що не дає можливості суду розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства. А при новому розгляді справи та вирішенні її по суті, у випадку якщо суд дійде висновку про винність ОСОБА_3 у вчиненні того чи іншого злочину, слід з врахуванням кваліфікації дій винного, даних про його особу, призначити йому покарання з врахуванням також і обставин, що зазначені з цього приводу як в апеляції прокурора так і в апеляції потерпілої.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 374 КПК України 1960 року, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.
Апеляцію визнаної по справі потерпілою ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Галицького районного суду від 11 травня 2012 року відносно ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 164 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
С У Д Д І :
--------------------------------- ---------------------------------- --------------------------------
Попович С.С. Стефанів Н.С. Вилка С.С.
З оригіналом згідно :
Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області С.С. Попович