ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.13 Справа № 5008/748/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Хабіб М.І.

суддів Зварич О.В.

Гриців В.М.

при секретарі судового засідання Бараняк Н.Я.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030", б/н від 12.11.12р.

на рішення господарського суду Закарпатської області від 26.10.2012 року

у справі № 5008/748/2012

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Підполоззя, Воловецький район

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Верховина-1030", с.Підполоззя, Воловецький район

про стягнення 58655, 08 грн.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - фізична особа - підприємець;

від відповідача: Курдюков О.І.- директор; Шабан Н.В.- представник (довіреність в матеріалах справи).

Колегією суддів у складі: судді - доповідача Хабіб М.І., суддів Зварич О.В., Якімець Г.Г. апеляційну скаргу прийнято до провадження ухвалою від 19.11.2012р. та призначено до розгляду в судовому засіданні 25.12.2012р.

У зв'язку із перебуванням судді Якімець Г.Г. у відпустці, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.12.2012р. у склад колегії суддів для розгляду справи замість судді Якімець Г.Г. введено суддю Гриців В.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.10.2012 року у справі № 5008/748/2012 (суддя О.В. Васьковський) позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ТзОВ "Верховина-1030" про стягнення 39 918, 00грн. безпідставно отриманих коштів, 13457,92грн. інфляційних нарахувань та 5 279,16грн. 3% річних, нарахованих за період з 18.03.2008р. по 18.08.2012р. задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 50196,98 грн., у т.ч. 39918,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 6761,82 грн. інфляційних нарахувань та 3517,16 грн. 3% річних за період з 12.09.2009р. по 18.08.2012р., а також 1377,41 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване ст. ст.3, 25 Закону України „Про господарські товариства", ст.ст.144,264, 530, 625,1212 ЦК України. При прийнятті рішення місцевий суд виходив з того, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не є учасником ТзОВ „Верховина-1030, між ними відсутні будь-які взаємні права та обов'язки корпоративного характеру, тому у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відсутні правові підстави для формування статутного фонду ТзОВ „Верховина-1030".Таким чином, місцевий суд дійшов висновку, що перераховані позивачем кошти на поповнення статутного фонду товариства підлягають поверненню позивачеві на підставі ст. 1212 ЦК України. Крім того, місцевий суд відхилив заяву відповідача про застосування позовної давності, оскільки на момент звернення з позовом (21.08.2012р.) 3-річний строк позовної давності не сплив з огляду на визнання відповідачем листом від 15.09.2009р. свого боргу перед позивачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт вважає неправомірним застосування місцевим судом до спірних відносин положень ч.1 ст.264 ЦК про переривання перебігу позовної давності, оскільки лист від 15.09.2009р. про визнання товариством боргу в сумі 39 918,00 грн. підписаний самим ОСОБА_2, який не мав повноважень на вчинення таких дій. Посилаючись на статут товариства, зареєстрований 07.07.2009р., та витяг з ЄДР від 27.10.2009р., стверджує, що особою, яка має право вчиняти дії без довіреності від імені товариства є генеральний директор Курдюков О.І. Тому визнання боргу є неправомірним і не може братися судом до уваги. Поряд з тим, зазначає, що позивач, будучи директором товариства, перерахував з рахунка товариства на свій рахунок кошти як повернення статутного капіталу , а саме: 12.07.2007р. - 50 000грн., 26.05.2008р. - 4 000,00грн., 16.06.2009р. - 800,00грн. Після 16.09.2009р. яких-небудь дій по поверненню коштів на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 чи інших спроб їх повернення не вчинялося, вимоги щодо повернення коштів позивачем відповідачу не пред'являлися, відтак, позовна давність по заявлених вимогах спливла щонайменше 16.06.2012р. Скаржник вважає, що оскільки ОСОБА_2 був учасником товариства і мав корпоративні права та обов'язки , то сплачені ним кошти в якості внеску до статутного капіталу товариства не можна вважати безпідставно отриманими. Крім тогоё процедура повернення вкладів учасників є особливою і регулюється ЗУ «Про господарські товариства», а не нормами Цивільного кодексу, тому вимоги позивача про повернення коштів на підставі норм зобов'язального права (ст.ст.530,625,1214 ЦК України) необґрунтовані та безпідставні.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх.7662 від 13.12.12р.) позивач спростовує доводи апелянта та зазначає, що оскільки учасником товариства є громадянин ОСОБА_2, а спірні кошти переказував підприємець, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача та відповідача відсутні будь-які взаємні права та обов'язки корпоративного характеру, відповідно у ФОП ОСОБА_2 відсутні правові підстави для формування статутного капіталу ТОВ «Верховина - 1030». Позивач вважає, що єдиною законною редакцією Статуту відповідача станом на 15.09.2009р. була редакція від 21.02.2006 р., за якою посади генерального директора не існувало, а виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є директор, який вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, які віднесено до компетенції зборів учасників. Директором товариства з моменту його створення і до 08.04.2011р., тобто, й станом на 15.09.2009р., був ОСОБА_2, що підтверджується витягом з ЄДР від 18.03.2011р. (бланк серії АБ №708981). Щодо позовної давності, зазначає, що позивач був обізнаний про порушене право з 16.06.2009р., перебіг позовної давності був перерваний та розпочався заново з визнанням відповідачем свого боргу.

В судове засіданні 19.02.13р. позивач та відповідач з'явилися та підтримали свої доводи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням установчих зборів засновників ТзОВ „Верховина-1030" від 10.02.2006р. (протокол №1) затверджений статут товариства, який зареєстрований 21 лютого 2006 року, реєстраційний запис № 13121020000000209 ( т.1, а.с. 95-129).

Згідно з п. 7.1 названого статуту в товаристві створюється статутний капітал в розмірі 35 000,00грн.

Відповідно до п.7.1.1.статуту (в редакції 21.02.2006р.) учасниками товариства є ОСОБА_3, який вносить грошові кошти у статутний фонд товариства на суму 34300 грн., що становить 98% статутного фонду, та ОСОБА_2, який вносить грошові кошти у статутний фонд товариства на суму 700 грн., що становить 2 % статутного фонду.

Пунктом 7.2 статуту передбачено, що на момент реєстрації кожний з учасників вносить 50% розміру свого внеску.

Решту свого внеску учасники вносять упродовж 12 місяців після реєстрації товариства (п.7.3 статуту).

08.05.2006р. збори учасників товариства прийняли рішення, оформлене протоколом №2, про збільшення розміру статутного фонду товариства до 500 000,00 грн. та визначили частки учасників: ОСОБА_2 - 10 000,00 грн. (2%); ОСОБА_3- 490 000,00 грн. (98%).

Як встановлено рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.05.2011р. у справі № 5008/398/2011, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 15.08.2011р., перший внесок для формування статутного фонду товариства ОСОБА_2 вніс 15.02.2006р. в сумі 17 500грн. згідно з квитанцією №20. Відповідно до квитанцій №16 від 29.05.2007р., №16 від 27.11.2007р., №16 від 17.11.2008р. ОСОБА_2 .внесено до статутного фонду ще 19 000грн.

Крім того, приватний підприємець ОСОБА_2 упродовж 2007-2009р.р. перерахував із свого рахунку на рахунок ТзОВ „Верховина-1030" грошові кошти на поповнення статутного фонду товариства на загальну суму 94 718,00грн., що не заперечується відповідачем та підтверджено платіжними дорученнями №12992 від 25.10.2007 р. на суму 30000 грн., №13572 від 06.11.2007 р. на суму 20000 грн.; №2918 від 18.03.2008 р. на суму 2500 грн.; №3670 від 02.04.2008 р. на суму 20000 грн., №4183 від 09.04.2008 р. - 4900 грн., №4538 від 17.04.2008 р. - 15000 грн.; №18 від 29.01.2009 р. - 2318 грн. ( т.1, а.с. 72-78).

Згідно з свідоцтвом серії В00 №395634 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа -підприємець 13.04.2001, номер запису 2 312 001 0001 000572. Місце проведення державної реєстрації - Воловецька районна державна адміністрація Закарпатської області.

Виписками банку з рахунка клієнта (позивача) підтверджується, що товариство повернуло підприємцю ОСОБА_2 кошти, внесені до статутного фонду на загальну суму 54 800грн., а саме: 12.11.2007р. - 50 000,00грн. (10 000,00 .+ 40 000,00).; 26.05.2008 р. - 4000,00 грн.; 17.06.2009р. - 800,00 грн. (т.1 а.с 142-144).

Позивач звертався до відповідача з листом-повідомленням від 01.09.2009р. №5 про повернення неправомірно внесених ним коштів до статутного фонду у сумі 39 918,00 грн.( т.1, а.с.87,88 ).

Листом від 15.09.2009р. за №4 товариство, в особі директора - ОСОБА_2, визнало факт отримання від ПП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 94 718,00 грн. . з призначенням платежу - поповнення статутного фонду без належних підстав та визнало заборгованість перед ПП ОСОБА_2 в сумі 39 918, 00 грн., яку зобов'язалось поступово повернути (т.1. а.с. 90).

Доказів повернення решти коштів в сумі 39 918 грн., внесених до статутного фонду товариства підприємцем ОСОБА_2, суду не надано.

Крім того, матеріали справи містять претензію №1 ФОП ОСОБА_2 №04/12 від 23.04.2012р. про повернення безпідставно отриманих коштів на суму 710 360,53 грн., яка надіслана ТОВ „Верховина-1030" та ОСОБА_3, що підтверджується копіями описів вкладення у цінний лист та копіями фіскальних чеків № 4409, №4410 та лист-претензію б/д ФОП ОСОБА_2 про повернення залишку безпідставно отриманих товариством коштів у розмірі 39 918,00 грн., що підтверджується копією фіскального чеку №2158 від 09.08.2012р. та копією опису вкладення у цінний лист.

Дослідивши всі обставини справи, доводи апеляційної скарги та оцінивши подані докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ст.3 Закону України „Про господарські товариства", в редакції, чинній на момент реєстрації ТОВ „Верховина-1030", засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут (ч.1 ст.82 ГК України), який затверджується засновниками. Статут визначає правове становище юридичної особи і регулює відносини між її засновниками і юридичною особою. Статут набуває чинності лише з моменту реєстрації юридичної особи.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити, зокрема, відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів (ст.51 Закону).

Згідно із ч.1-3 ст. 144 ЦК, в редакції чинній на момент створення відповідача, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників.

Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Аналогічні положення передбачені ст.52 ЗУ„Про господарські товариства".

Матеріалами справи підтверджено, що одним із засновників та учасників ТзОВ „Верховина-1030" є фізична особа ОСОБА_2 Його частка у статутному фонді становить 2% - 700грн.( згідно з рішенням від 10.02.2006р), а в подальшому 10 000( згідно з рішенням від 08.05.2006р.), яку він вніс ще15.02.2006р., що встановлено судовим рішенням у справі у справі № 5008/398/2011.

Водночас, ОСОБА_2 з 13.04.2001р. є підприємцем. За період з 25.10.2007 р. по 29.01.2009 р. підприємець ОСОБА_2 сплатив кошти на поповнення статутного фонду товариства на загальну суму 94 718,00грн.

Оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не був і не є засновником чи учасником ТзОВ „Верховина-1030, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відсутні правові підстави для формування статутного фонду ТзОВ „Верховина-1030". Більш того, на момент перерахування коштів підприємцем ОСОБА_2, учасник товариства фізична особа ОСОБА_2 свій внесок до статутного фонду товариства вніс в повному розмірі

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що отримані товариством кошти від ФОП ОСОБА_2 на поповнення статутного фонду є безпідставно набутими.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Матеріалами справи підтверджено, що товариство частково повернуло підприємцю ОСОБА_2 сплачені ним кошти на поповнення статного фонду в сумі 54800грн. Отже, кошти, які були сплачені підприємцем ОСОБА_2 до статутного фонду товариства і не повернені йому в сумі 39 918грн. (94 718-54800), підлягають поверненню.

Апеляційний суд також вважає правомірним відхилення місцевим судом заяви відповідача про застосування позовної давності, а доводи скаржника щодо пропуску позивачем позовної давності необґрунтованими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із статутом товариства в редакції від 21.02.2006, виконавчим органом товариства є директор, до компетенції якого віднесено вирішення всіх питань діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів. (п. 10.6 статуту). Цю посаду обіймав учасник товариства ОСОБА_2 Посади генерального директора статут не передбачав. 29.04.2009р. інший учасник товариства ОСОБА_3 прийняв рішення про виключення ОСОБА_2 з числа учасників товариства, затвердження статуту товариства в новій редакції, призначення на посаду генерального директора Курдюкова О.І., а функції директора товариства залишити за ОСОБА_2, повноваження якого будуть визначатися статутом у новій редакції, відповідно до якої він діє на підставі доручення. Однак, рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.12.2010р. у справі №16/93 за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ "Верховина-1030" визнано недійсним рішення загальних зборів від 29.04.2009р. та визнано незаконними зміни до статуту товариства ТзОВ „Верховина-1030" від 07.07.09р. та всі записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на основі змін до статуту. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 року доповнено резолютивну частину рішення про визнання недійсними записів до ЄДРПОУ щодо виключення учасника ТзОВ "Верховина-1030" ОСОБА_2 , в решті назване рішення залишене без змін (т.1, а.с.113-116).

Згідно з витягом з ЄДР, виданим станом на 18.03.2011р.,бланк серії АБ №708981, керівником товариства є ОСОБА_2

Відтак, посилання скаржника на статут товариства, зареєстрований 07.07.2009р., та витяг з ЄДР від 27.10.2009р., як доказ того, що лист від 15.09.09р. про визнання товариством своєї заборгованості перед позивачем підписаний неуповноваженою особою, колегія суддів вважає необґрунтованими..

Інші доводи скаржника не беруться до уваги, оскільки не спростовують висновків місцевого суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав для скасування рішення місцевого суду та для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що господарським судом Закарпатської області належним чином досліджені обставини справи та оцінені докази, що мають значення для справи, при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, отже, немає підстав для скасування рішення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись, ст. ст. 35, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.10.2012 року у справі № 5008/748/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Хабіб М.І.

суддя Зварич О.В.

суддя Гриців В.М.