Справа № 2-7/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2013 року

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Галиш І.Б.

при секретарі Гонті Н.І.

за участю представника позивача Шпиляєвої Н.В.

представника відповідачів ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Стара Синява цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суд із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 03.04.2008 року між ПриватБанком та третьою особою ОСОБА_3 укладено кредитний договір №HMIBGA00008075, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 29 560 доларів США на термін до 31 березня 2023 року включно зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,04% на місяць на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструменту та за резервування ресурсів у визначеному договором розмірі. Однак позичальник ОСОБА_3 не виконує належним чином умови договору щодо сплати кредиту, відсотків за користування ним та винагороди відповідно до графіку погашення кредиту, який є додатком до договору, внаслідок чого станом на 03.03.2010 року виникла заборгованість за кредитним договором №HMIBGA00008075 в сумі 26930,95 доларів США. Оскільки в забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 03.04.2008 року між ПриватБанком та відповідачем ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, позивач просить в рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, що знаходяться по АДРЕСА_1 та виселити відповідача ОСОБА_4 із даного житлового будинку.

В ході судового розгляду справи розмір позовних вимог позивачем неодноразово уточнявся. Згідно уточнених вимог від 16 січня 2013 року позивач просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором в розмірі 39459,85 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 315284,20 грн. звернути стягнення житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані по АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені відповідача ОСОБА_4 договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації, проведенням дій щодо оформлення та отримання кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» дій, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки. Також просить виселити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із вказаного будинку із зняттям даних осіб з реєстраційного обліку у районному секторі державної міграційної служби України, стягнути судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» уточнила вимоги щодо початкової ціни продажу предмету іпотеки у сумі 180 790 грн., що погоджена сторонами при укладенні договору іпотеки, уточнені вимоги підтримала повністю, зіславшись на мотиви, що викладені у заяві.

Представник відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Заперечуючи проти вимог зазначив, що земельна ділянка, на якій знаходиться житловий будинок в іпотеку не передавалась, не належить на праві власності іпотекодавцю, тому на неї не може бути звернено стягнення. Крім цього, вважає, що договір іпотеки має похідний характер, а оскільки позивач не звертався у суд з вимогами про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, тому позов про звернення стягнення на майно є передчасним та не може бути задоволеним. Також зазначив, що необґрунтованими є вимоги в частині способу звернення стягнення на іпотеку шляхом надання повноважень Банку на здійснення продажу від імені ОСОБА_4, а вимоги про виселення відповідачів з житлового будинку не підлягають розгляду, оскільки банком не дотримано порядку здійснення передбачених законодавством дій для пред'явлення такої вимоги. Крім цього, просив зменшити розмір нарахованої позивачем пені у зв'язку із важким матеріальним становищем відповідачів та третьої особи, а також врахувати вплив фінансової кризи на можливість належного виконання позичальником зобов'язань, те, що позичальник та поручитель не ухилялись повністю від виконання зобов'язань, а пеня не є основним боргом, а лише санкцією не неналежне виконання зобов'язання, однак її сума в загальному розмірі заборгованості є значною. Відносно уточнених представником позивача вимог щодо початкової ціни продажу предмету іпотеки у сумі 180 790 грн. погодився на встановлення початкової ціни у такій сумі.

Третя особа - ОСОБА_3 у судовому засіданні не погодився із вимогами позивача та підтримав позицію представника відповідачів.

Судом встановлено наступні обставини.

03 квітня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», який змінив найменування на ПАТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 17.07.2009 р. серія А01№054809, та ОСОБА_3 укладено кредитний договір за №HMIBGA00008075.

Згідно умов вказаного договору Банк надав позичальнику кредитні кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 29560 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,04% на місяць на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмір 0,98 % від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу на строк з 3 квітня 2008 року по 31 березня 2023 року включно.

Відповідно п.1.2, 8.2 кредитного договору кредит надається в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в зазначені договором строки.

Сторонами погоджено порядок погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого позичальником щомісяця сплачуються відсотки та винагорода, розраховані відповідно до умов договору, погашення кредиту здійснюється в строки відповідно до графіка погашення кредиту, що є додатком № 2 до договору (п.8.1 кредитного договору).

У відповідності до п.5.1, 8.4 кредитного договору передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, але не менше 1 грн.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк», який змінив найменування на ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_4 (майновим поручителем ОСОБА_4) було укладено договір іпотеки від 03 квітня 2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4 надав в іпотеку належне йому нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 82,1 кв.м. разом із надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

П.18.8.1 договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання будь-якого із зобов'язань передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані.

Позичальник ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №HMIBGA00008075 від 3 квітня 2008 року виконує неналежним чином, внаслідок чого його заборгованість перед Банком станом на 08 січня 2013 року становить 39459,85 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно сумі 315 284,20 грн., яка включає: заборгованість за кредитом - 22811,15 доларів США; заборгованість за відсотками - 9437,69 доларів США; заборгованість з комісії - 542,72 доларів США; пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за даним кредитним договором - 6665,29 доларів США, що підтверджується поданим представником позивача розрахунком заборгованості.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд прийшов до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

В силу вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу,в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковий до виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, при чому зобов'язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Із статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

В судовому засіданні знайшов підтвердження факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань щодо щомісячного погашення кредиту, сплаті відсотків за користування ним та винагороди, станом на 08.01.2013 року позичальник має прострочену заборгованість за кредитом - 1107,23 доларів США, прострочену заборгованість за відсотками - 9166,60 доларів США, прострочену заборгованість по комісії - 545,72 долари США.

Відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічне положення сторони погодили умовами п. 2.3.7 кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення основного зобов'язання та іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, у лютому 2010 року Банком були направлені повідомлення позичальнику ОСОБА_3 та іпотекодавцю ОСОБА_4 про усунення порушень щодо виконання позичальником умов кредитного договору, а у разі невиконання даної вимоги повідомлено про намір звернути стягнення на предмет застави.

Згідно ст.ст. 575, 590 ЦК України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні встановлено та доведено факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором, а між сторонами з метою забезпечення виконання умов кредитного договору було укладено договір іпотеки, тому вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитом підлягає задоволенню.

Як вбачається із дослідженого судом висновку експерта № 1е від 27.07.2012 року, проведений ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості ОСОБА_3 станом на 18.07.2011 року відповідав умовам кредитного договору №HMIBGA00008075 від 03 квітня 2008 року.

Разом з тим, із доданого до позовних вимог розрахунку заборгованості станом на 08.01.2013 року вбачається, що за порушення позичальником строків виконання грошового зобов'язання за договором Банком нараховано пеню у сумі 6665,29 доларів США.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 27 Постанови від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

На підставі викладеного, виходячи із засад цивільного законодавства, зокрема справедливості та розумності, наявності клопотання представника відповідача про зменшення суми неустойки, враховуючи той факт, що заявлена в рахунок погашення заборгованості сума пені у розмірі 6665,29 доларів США є значною у порівнянні із розміром простроченої заборгованості за кредитним договором, а також враховуючи інші істотні обставини, зокрема, майновий стан позичальника ОСОБА_3, який в силу об'єктивних причин зменшив суми отримуваного доходу, що підтверджено довідкою про його заробіток, важке матеріальне становище майнового поручителя ОСОБА_4, який, як і його дружина ОСОБА_5, є пенсіонерами по інвалідності, що підтверджено довідками, а обставин, які б свідчили про наявність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання в ході розгляду справи не встановлено, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки за порушення виконання зобов'язання .

При цьому, суд врахував інтереси не лише боржника, майнового поручителя, але і банку, прийшовши до висновку, що зменшення суми нарахованої пені до 25 000 грн. не завдасть значних збитків кредитору. Також суд враховує, що пеня є фінансовою санкцією за неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором, тому відповідно до вимог ст.524 ЦК України підлягає стягненню в національній валюті - гривні.

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ст.38 цього Закону, яка передбачає, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про звернення стягнення підлягають задоволенню шляхом продажу предмету іпотеки не від імені відповідача ОСОБА_4, а ПАТ КБ «Приватбанк» від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі іпотечного договору від 03 квітня 2008 року без необхідності отримання для права такого продажу будь-якого окремого уповноваження власника предмету іпотеки - іпотекодавця за початковою ціною у сумі 180 790 грн., що погоджена сторонами при укладенні договору іпотеки, заперечення щодо встановлення початкової ціни в даному розмірі у судовому засіданні сторонами не висловлювались.

Разом з тим, враховуючи, що згідно з п.29 іпотечного договору від 03 квітня 2008 року сторонами погоджено застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке передбачає право ПАТ КБ «Приватбанк» на продаж предмета іпотеки, а також здійснення від імені іпотекодавеця певних дій, в тому числі, отримання витягу з Державного реєстру права власності на нерухоме майно, тому суд вважає, що слід надати Банку повноваження на вчинення дій, необхідних для здійснення продажу, в тому числі, на отриманням витягу з Державного реєстру права власності на нерухоме майно, так застереження щодо надання таких повноважень міститься у іпотечному договорі.

Щодо вимог позивача про звернення стягнення на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, що є предметом іпотеки, суд прийшов до висновку, що вимоги в цій частині до задоволення не підлягають, зважаючи на наступне.

У відповідності до вимог ст.6 Закону України «Про іпотеку» якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Пунктом 35.4 договору іпотеки від 03 квітня 2008 року передбачено, що земельна ділянка, на якій знаходиться предмет іпотеки іпотекодавцем не приватизована, а перебуває у його користуванні.

Згідно довідки виконкому Старосинявської селищної ради № 785 від 16.06.2010 року у користуванні ОСОБА_4 знаходиться земельна ділянка площею 0,15 га. для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1, додатки - 0,35 га. Згідно з повідомленням Старосинявської селищної ради № 16 від 16.01.2013 року присадибна земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не приватизована.

Отже, судом встановлено, що спірна земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, що є предметом іпотеки, ні на момент укладення договору іпотеки, ні на час вирішення спору в суді у власності ОСОБА_4 не перебуває, а перебуває у користуванні останнього, тому в задоволенні позову частині вимог позивача про звернення стягнення на земельну ділянку слід відмовити.

Також не підлягають до задоволення вимоги позивача в частині виселення відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із спірного житлового будинку, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 39, 40 Закону України «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги.

В силу вимог ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 43 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

Як вбачається із матеріалів справи, у лютому 2010 року позивачем було направлено на адресу ОСОБА_4 повідомлення щодо неналежного виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором. Ставилась вимога погасити заборгованість за кредитним договором, а в разі невиконання вимоги Банк має намір звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є підставою для виселення всіх мешканців.

Суд вважає, що зміст зазначеної вимоги позивача від не відповідає вимогам ст. 109 ЖК України щодо порядку виселення, оскільки направлений позивачем не у зв'язку із прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо письмової вимоги про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Інших вимог відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5 про добровільне звільнення житла банком не направлялась, чого не заперечувала представник позивача у судовому засіданні.

Таким чином, цій частині позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» є передчасними, та задоволенню не підлягають. Необґрунтованими слід визнати вимоги позивача про зняття відповідачів з реєстрації місця проживання в предметі іпотеки, оскільки згідно чинного законодавства підставою для зняття з реєстрації місця проживання особи є рішення суду про виселення, яке набрало законної сили.

Посилання представника відповідачів на те, що договір іпотеки має похідний характер, а оскільки позивач не звертався у суд з вимогами про стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором, тому позов про звернення стягнення на майно є передчасним та не може бути задоволеним, суд не приймає до уваги, так як спосіб судового захисту порушених прав визначається виключно позивачем, якщо такий спосіб захисту передбачений законом або договором.

Отже, враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку мають місце порушення майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки згідно іпотечного договору в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №HMIBGA00008075 від 03.04.2008 року станом на 08.01.2013 року в розмірі 32794,56 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 262028,53 грн., яка включає: заборгованість за кредитом - 22811,15 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 182261,09 грн.; заборгованість за відсотками - 9437,69 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 75407, 14 грн., заборгованість з комісії - 542,72 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 4360,30 грн., та заборгованості по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за даним кредитним договором у сумі 25 000 грн. з визначенням способу реалізації предмету іпотеки з застосування процедури продажу, встановленої ст.38 ЗУ «Про іпотеку». У задоволенні решти вимог позивача слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 59, 60, 212, 215, 218, 223, 232, 233, 294 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 572, 575, 590, 610-612, 625, 629, 1054 ЦК Уккраїни, ст. ст. 12, 33, 35, 38, 29, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. 109 ЖК України, ст. 120 ЗК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №HMIBGA00008075, укладеним між 03.04.2008 року між ПриватБанком та ОСОБА_3 станом на 08.01.2013 року в розмірі 32794,56 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 262028,53 грн., яка включає: заборгованість за кредитом - 22811,15 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 182261,09 грн.; заборгованість за відсотками - 9437,69 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 75407, 14 грн., заборгованість з комісії - 542,72 доларів США, що згідно курсу НБУ еквівалентно 4360,30 грн., та заборгованості по сплаті пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за даним кредитним договором у сумі 25 000 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 82,1 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_4 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Старосинявською селищною радою 05 січня 1995 року та зареєстрованого у Хмельницькому бюро технічної інвентаризації за № 20875027.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання права Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» на продаж від свого імені предмету іпотеки на підставі іпотечного договору № MIBGA00008075 від 03.04.2008 року з укладенням договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем за початковою ціною продажу у сумі 180 790 грн., що погоджена сторонами при укладенні договору іпотеки, та наданням Банку повноважень на вчинення дій, необхідних для здійснення продажу, в тому числі, на отриманням витягу з Державного реєстру права власності на нерухоме майно.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області через Старосинявський районний суд Хмельницької області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча Галиш І.Б.