Номер справи: 2-375

                       Категорія: 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

19 серпня 2008 року                                       Маневицький районний суд Волинської області

в складі:   головуючого - судді                                Невара О.В.,

                 при секретарі                                            Ткачук Н.В.,

з участю  позивача                                                    ОСОБА_1,

                 представників відповідачів                     Мисака В.П., Прокопчука М.П.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маневицької селищної ради Волинської області, Відкритого акціонерного товариства „Державний ощадний банк України” про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

             7 липня 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Маневицької селищної ради Волинської області, ВАТ „Державний ощадний банк України” про визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги обґрунтувала тим, що її покійним батькам ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві власності належали грошові вклади в Маневицькому відділенні ВАТ „Ощадбанк”.     ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 Заповіту на випадок своєї смерті батьки не залишили. Спадщину після їх смерті своєчасно прийняла позивач, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців на дане спадкове майно ні за законом, ні за заповітом немає. Оформити спадщину на себе у позасудовому порядку ОСОБА_1 немає можливості. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати за нею, як єдиним спадкоємцем, право власності на грошові вклади на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, які належали її покійним батькам ОСОБА_2, ОСОБА_3

            Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просила суд визнати за нею право власності на грошові вклади на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, які належали її покійним батькам ОСОБА_2, ОСОБА_3

            Представники відповідачів Мисак В.П., Прокопчук М.П. позовні вимоги визнали повністю, не заперечують проти визнання за позивачем права власності на грошові вклади, що належали її покійним батькам ОСОБА_2, ОСОБА_3 Будь-якого спору щодо даного майна немає.

            Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.

            Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України „Про власність” від 7.02.1991 року громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному  виробництві,  індивідуальної  праці,  підприємницької діяльності,  вкладення  коштів  у  кредитні  установи,  акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування  або укладення інших угод, не заборонених законом.

            Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

            Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

            Статтею 1228 ч. 2 ЦК України передбачено, що право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

  Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

  Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

            Той факт, що покійні ОСОБА_2, ОСОБА_3 були власниками грошових вкладів в Маневицькому відділенні ВАТ „Ощадбанк”, крім визнання цієї обставини сторонами, підтверджується дослідженими судом ощадними книжками, відповідно до яких на ОСОБА_2 оформлені рахунки НОМЕР_1, НОМЕР_2, на ОСОБА_3 оформлений рахунок № НОМЕР_3.

  Родинні відносини позивача з ОСОБА_2, ОСОБА_3, як дочки та батьків, підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 21 лютого 1954 року та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5від 4 лютого 1994, які оглядались в судовому засіданні.

            Довідкою Маневицької селищної ради № 537 від 2 червня 2008 року підтверджується факт прийняття позивачем ОСОБА_1 спадкового майна. З цієї ж довідки встановлено, що інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає.

            Відповідно до ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

            Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач ОСОБА_1, являючись єдиним спадкоємцем за законом на грошові вклади батьків ОСОБА_2, ОСОБА_3, фактично набула на них право власності. На даний час право власності на вказані заощадження ніким не оспорюється, а тому є всі підстави для визнання права власності на дані грошові вклади за ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1228, 1261, 1268, 1296 ЦК України, ст. 12 Закону України „Про власність” від 7.02.1991 року, суд, -                                    

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

            Визнати за ОСОБА_1 право власності на грошові вклади з нарахованими процентами і компенсацією, що знаходяться в Маневицькому ТВБВ № 10002/044 ВАТ „Державний ощадний банк України” на рахунках НОМЕР_1, НОМЕР_2, які належали ОСОБА_2, та на рахунку  НОМЕР_3, який належав ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

                                               Суддя: