УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2007р.                                                                 м.  Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого      Соколовського В.М. ,

суддів:                                                     Матківського Р.И.,  Бойчука І.В.,

секретаря                                                Самуляк О.М. ,

з участю:             апелянта ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,  представника Верховинського райлісгоспу ОСОБА_3,  адвоката ОСОБА_4,  що діє в інтересах відповідачкиОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Верховинського районного суду від 16 серпня 2007 року,  -

встановила:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом доОСОБА_5,  третіх осіб: ОСОБА_6,  Верховинського райлісгоспу,  Кривопільської сільської ради,  Косівської державної нотаріальної контори про

Справа №22-ц-1192/2007р.                     Головуючий у 1 інстанції Данилюк М. П.

Категорія 33                                             Доповідач Соколовський В.М.

2

 визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки міжОСОБА_6 таОСОБА_5 від 01.06.2006 року,  посвідченого державним нотаріусом Косівського району,  Державного акту на право приватної власності на землю,  виданого на ім'яОСОБА_5,  Державного акту на право приватної власності на землю,  виданого на ім'яОСОБА_6- нечинними,  зобов'язатиОСОБА_6таОСОБА_5 повернути земельну ділянку площею 0, 1046 га,  яка розташована в селі Кривопілля Верховинського району,  йому,  ОСОБА_1

Рішенням Верховинського районного суду від 16 серпня 2007 року в даному позові ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю заявлених вимог.

Не погоджуючись з таким рішенням суду,  ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу,  зазначаючи про незаконність і необґрунтованість рішення.

Вимоги скарги мотивує тим,  що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про отриманняОСОБА_6 Державного акту на право приватної власності на спірну земельну ділянку площею 0, 1046 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в правовий спосіб,  оскільки,  в матеріалах справи відсутнє відповідне рішення від 18 грудня 2001 року Кривопільської сільської ради. Згідно ж письмового повідомлення сільської ради вбачається,  що 18 грудня 2001 року сесії самоврядного органу як такої не було. Судом також не взято до уваги,  що Державний акт від 23.03.2003 року на право власності на спірну земельну ділянку виданий сільською радою та отриманийОСОБА_6 з порушенням п.п. 7,  8,  9,  10  ст.  118 ЗК України,  а також Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах №43 від 04.05.1999 року,  затвердженого Мінюстом України 09.06.1999 року №354/3647,  поскільки у ОСОБА_6,  крім Державного акту,  не має ніяких документів,  передбачених вище зазначеними нормативними актами. Сам же Державний акт,  вважає апелянт,  виготовлений з порушенням  ст.   ст.  118,  125 ЗК та п.п. 1.4; 1.12; 1.14; 1.17; 1.18; 2.3; 2.8; 2.14 Наказу Держкомрезерву №43 від 04.05.1999 року,  тому не може мати юридичної сили. Крім того,  суд не дослідив,  яким чином спірна земельна ділянка,  що належала лісгоспу,  перейшла у відання сільської ради. Він

3

же постійно до лютого місяця 2007 року сплачував за користування спірною земельною ділянкою певну суму грошей лісгоспу,  як власнику даної землі.

В зв'язку з цим,  просив скасувати оскаржуване рішення,  а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2  підтримали вимоги скарги з вище наведених мотивів,  просили її задовольнити,  скасувавши рішення суду та направивши дану справу на новий судовий розгляд.

Представник Верховинського рай лісгосп у ОСОБА_3 апеляційну скаргу визнав,  вважає рішення незаконним,  оскільки,  спірна земельна ділянка належить Верховинському райлісгоспу. ОСОБА_1 орендував дану земельну ділянку,  за що сплачував кошти за її користування. Передача цієї земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_6не погоджувалась із райлісгоспом.  Просив рішення скасувати і передати спірну земельну ділянку Верховинському райлісгоспу.

Адвокат ОСОБА_4,  який діє в інтересах відповідачкиОСОБА_5,  просив апеляційну скаргу відхилити,  а рішення залишити без змін. Вважає,  що у ОСОБА_1 не має документів,  які б підтверджували його право на користування чи володіння спірною земельною ділянкою. Дана земельна ділянка належала до земель запасу сільської ради. Тому суд правильно вирішив спір,  відмовивши ОСОБА_1 в задоволенні заявлених позовних вимог.

ВідповідачкаОСОБА_5 та треті особи: ОСОБА_6,  Кривопільська сільська рада,  Косівська райдержнотконтора,  в судове засідання не прибули,  хоча належно були повідомлені про розгляд справи.

Вислухавши доповідача,  пояснення апелянта і його представника ОСОБА_2,  заперечення адвоката ОСОБА_4,  який діє в інтересах відповідачкиОСОБА_5,  доводи представника Верховинського райлісгоспу ОСОБА_3,  перевіривши матеріали справи,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

4

Судом встановлено,  що ОСОБА_1 надавалися дозволи Верховинським райлісгоспом та Кривопільською сільською радою на випас худоби на земельній ділянці розміром 0, 1046 га,  яка знаходиться в с.  Кривопілля Верховинського району,  за що він сплачував певні кошти (а.с.  6-8). Договору оренди чи користування спірною земельною ділянкою з ним ніхто не укладав,  умови користування та межі ділянки в натурі не встановлювалися,  що не заперечив в судовому засіданні апелянт.

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 23.03.2002 року (а.с.  5),  зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2512,  ОСОБА_6надано земельну ділянку в селі Кривопілля в розмірі 0, 1046 га для будівництва та обслуговування будівель по рішенню сесії Кривопільської сільської ради від 18.12.2001 року.

Як вбачається із державного акту на право приватної власності на земельну ділянку (а.с.  53),  зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010630000039,  ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу серії ВОТ №723567 від 01.06.2006 року є власником земельної ділянки площею 0, 1046 га у межах згідно з планом,  яка розташована в селі Кривопілля,  урочище С.  Грунь і виділена для індивідуального житлового будівництва.

В ході перевірки скарги ОСОБА_1 Верховинською райпрокуратурою та згідно висновку Державної експертизи обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України від 31.01.2006 року №32/П відносно грошової оцінки земель населених пунктів Кривопілля,  Волова,  Стоїще,  які відносяться до Кривопільської сільської ради,  спірна земельна ділянка розміщена на землях сільської ради,  передбачених для житлової забудови.

Статтею 9 Земельного Кодексу України (в редакції 1992 року),  яка поширювалась на виниклі правовідносини,  - передбачалося,  що до відання сільських рад  у  галузі  регулювання  земельних  відносин  на їх  території

5

 належить,  зокрема,  передача земельних ділянок у власність,  надання їх у користування,  в тому числі на умовах оренди. Такі ж норми збережені і в нині чинному Земельному кодексі України,  в статті 12.

Відповідно до  ст.  81 ЗК України (2002 року),  громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі,  зокрема,  придбання за договором купівлі-продажу,  дарування,  міни,  іншими цивільно-правовими угодами.

За таких обставин,  суд першої інстанції прийшов до правильного висновку,  з яким погоджується і колегія суддів,  що позивач ОСОБА_1 не набув законного права на користування чи володіння спірною земельною ділянкою,  яка на законних підставах і правовій основі була виділена у приватну власність ОСОБА_6,  а в послідуючому,  правомірно відчуженаОСОБА_5 Тому підстав для визнання недійсними і нечинними Державних актів на право приватної власності на землю,  виданих на ім'я ОСОБА_6таОСОБА_5,  не має. Таким чином,  сам ОСОБА_1 не може бути належним позивачем по даній справі,  оскільки,  спірна земельна ділянка не була виділена йому в законне володіння чи користування.

Доводи ж апелянта про те,  що судом неповно та необ"єктивно досліджено обставини справи і їм дано невірну юридичну оцінку,  не заслуговують на увагу і є безпідставними,  оскільки,  заперечуються матеріалами справи та встановленими доказами.

Рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права,  а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості,  а тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування чи зміни.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  313-315 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ухвалила:

Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити.

6

Рішення Верховинського районного суду від 16 серпня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення,  але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.