УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2007 року.                                                                        м.  Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Гандзюка В.П.,  суддів - Ладики Я.І.,  Хруняка Є.В.,  з участю прокурора Левенець Я.І.,  захисників: ОСОБА_1.,  ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією прокурора,  засудженого ОСОБА_3.,  за­хисників ОСОБА_1. та ОСОБА_2  в інтересах засудженого на вирок Богоро-дчанського районного суду від 23.07. 2007 року.

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець с.  Прикмеще Городенківського району та мешканець АДРЕСА_1,  який має середню - спеціальну освіту,  не працює ,  неодружений,  згідно  ст.  89 КК України несудимий,  громадянин України,

засуджений:

за  ст. 146 ч.3 КК України на п'ять років позбавлення волі;

за  ст.  153 ч.3 КК України на вісім років позбавлення волі;

за  ст.  152 ч.4 КК України на дев'ять років позбавлення волі.

На підставі  ст.  70 КК України за сукупністю злочинів,  шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим,  остаточне покарання визначено - де­в'ять років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому залишено попередній - тримання під вар­тою.

Строк відбування покарання засудженому визначено рахувати з 10.07.2006 року.

Справа № 11-430/2007  р.                            Головуючий у 1-й ін.             Л. Битківський

Категорія  ст.  152 ч.4 КК України                                  Доповідач             В. Гандзюк

2

Цивільний позов задоволено частково та постановлено стягнути з засудже­ного в користь потерпілої 20000 грн. моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому,  що він 18.06.2006 року приблизно о 24 год.,  рухаючись в автомобілі із невстановленою слідством особою ,  на дорозі до села Забережня Богородчанського району побачили мало­літню ОСОБА_4,  яка одна рухалася в попутному напрямку.

Діючи за попереднім зговором,  ОСОБА_3 пересів за кермо автомобіля,  а інша особа силою затягла малолітню в автомобіль і проти її волі утримувала в ньому протягом тривалого часу.

Після цього,  ОСОБА_3 та невстановлена особа почергово,  погрожуючи фі­зичною розправою та застосовуючи фізичне насильство,  задоволили із малоліт­ньою свою статеву пристрасть неприродним способом.

Продовжуючи незаконно позбавляти волі потерпілої,  приблизно о 6 год. ранку ОСОБА_3 привіз її в АДРЕСА_2та закрив в гаражі,  де через деякий час,  застосовуючи фізичне насильство до ма­лолітньої,  зґвалтував її.

В своїх апеляціях засуджений та його захисники вважають вирок суду не­законним,  оскільки на їх погляд в суді не доведено вини ОСОБА_3 у вчиненні будь-якого злочину відносно потерпілої.

Апелянти просять вирок суду скасувати,  а справу провадженням закрити. Прокурор свою апеляцію відкликав.

Заслухавши доповідь судді,  засудженого та його захисників,  які підтрима­ли доводи апеляції,  прокурора,  який заперечив апеляцію,  перевіривши матеріа­ли справи та обговоривши викладені в апеляції доводи,  колегія суддів вважає,  що вона до задоволення не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3. у вчиненні злочинів що­до малолітньої ґрунтується на доказах,  які були досліджені в судовому засідан­ні.

Так сам засуджений не заперечив,  що в час на який вказала потерпіла,  був поряд із нею.

Разом з тим,  показання ОСОБА_3. про те,  що він жодних злочинів щодо малолітньої ОСОБА_4 не вчиняв,  суд оцінив такими,  що є непослідовни­ми і спростував сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Насамперед,  показаннями потерпілої ОСОБА_4,  яка як на досудовому так і в суді дала чіткі та послідовні показання про обставини незаконного по­збавлення її волі та статевих злочинів щодо неї.

Проведеною судово-психологічною експертизою малолітньої не виявлено в неї здатності до фантазування чи навіювання. Як слідує з цього висновку,  її ін­дивідуально-психологічні і вікові особливості,  відповідний рівень інтелектуа­льного розвитку та конкретні умови,  в яких відбувалися злочинні посягання,

3

вказують на те,  що вона здатна розуміти характер і значення скоєних з нею дій. Поряд з цим ,  її особливості - пасивне виконання вимог обвинуваченого,  ляк­ливість,  тривожність,  невпевненість в собі,  скованість,  страх і розпач позбавили її можливості активно чинити опір посяганням на неї.

/а.с. 134-138т.2/.

Показання потерпілої про обставини злочинів в тій чи іншій мірі підтвер­дили свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6.,  ОСОБА_7, ОСОБА_8,  ба­тьки потерпілої ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Згідно висновку судово-медичної експертизи потерпіла ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_2 на час вчинення щодо неї злочинів не досягла ста­тевої зрілості.

/ах. 97-98 т.1/

Факт застосування насильства до потерпілої підтверджений висновком су­дово-медичної експертизи про наявність в неї тілесних ушкоджень у вигляді крововиливів та саден в ділянці статевих органів ,  стегон та плеча.

/а.с.  93-95 т.1/

Про те,  що із малолітньою в час,  на який вона вказала,  був проведений ста­тевий акт стверджує висновок експертизи про те ,  що в ОСОБА_9 вияв­лений розрив дівочої пліви,  який відбувся в період вчинення злочинів.

/а.с.  93-95 т.1/

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11  пояснив,  що наявність характерних тілесних ушкоджень в ділянці статевих органів свідчить про наси­льницький статевий акт.

Таким чином,  суд прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_3. у вчиненні злочинів.

Доводи апелянтів про відсутність в діях засудженого складу злочинів є без­підставними та не підтверджені жодними доказами.

Суд першої інстанції детально перевірив заперечення підсудного і дав їм відповідну та вичерпну відповідь у вироку.

Не знайшло свого підтвердження і покликання апелянтів на грубі процесу­альні порушення під час досудового слідства та при розгляді справи в суді,  які би істотно вплинули на висновки щодо доведеності вини ОСОБА_3. чи об­межували   його право на захи ст.

4

ОСОБА_3  користувався послугами двох захисників,  а суд першої ін­станції приймав обґрунтовані рішення щодо всіх заявлених під час судового розгляду клопотань.

Як видно із матеріалів справи,  судово-медичні експертизи проведені в установленому законом порядку,  компетентними експертами і ставити під сум­нів їх висновки,  які підтверджують показання потерпілої та не суперечать ін­шим доказам,  немає жодних підстав.

Безпідставними є і твердження в апеляціях про те,  що пояснення потерпілої про обставини вчинених злочинів щодо неї є вимислом та фантазією,  оскільки її пояснення підтверджені сукупністю доказів.

Інші доводи апеляцій про те,  що потерпіла могла мати статеві відносини з іншою особою,  добровільно сіла в автомобіль та мала можливість в будь-який час покинути його,  нічим не обґрунтовані і є припущенням апелянтів,  яке на­правлене на заперечення причетності засудженого до злочину .

Не відповідають дійсності і пояснення засудженого про те,  що потерпіла добровільно попросилася залишитися в гаражі та,  маючи реальну можливість покинути його,  не бажала цього.

Не є такими,  що спростовують висновки суду першої інстанції і покликан­ня апелянтів про відсутність в матеріалах справи певних конкретних доказів,  які на їх думку повинні бути обов'язковими для доведеності зґвалтування ( на­приклад невстановлені сліди крові та сперми,  незвернення потерпілої за медич­ною допомогою та подібне),  оскільки кримінально - процесуальний закон не встановлює наперед визначені обов'язкові докази,  відсутність яких би спрос­товувала обвинувачення.

Не спростовують обвинувачення і інші доводи апелянтів.

Таким чином апеляційних підстав для скасування вироку суду та закриття провадження в справі,  як це ставиться в апеляціях,  колегія суддів не встанови­ла.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_3. та його захисників залишити без задоволення,  а вирок Богородчанського районного суду від 23.07.2007 року відносно нього - без змін.