АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/1055/2012 Номер провадження 11/786/25/2013 Головуючий у 1-й інстанції Рябішин Доповідач Кисіль А. М.
В И Р О К
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого Кисіля А.М.
суддів Маліченка В.В., Кожевнікова О.В.
секретаря Козин Н.В.
з участю прокурора Гринь А.С.
потерпілого ОСОБА_1,
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_4
адвоката ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві кримінальну справу за апеляційними скаргами: потерпілого ОСОБА_1, прокурора прокуратури Полтавського району, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2010 року.
Цим вироком :
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 з середньою освітою, приватний підприємець, одружений, згідно ст. 89 КК України не судимий,-
засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 9 років позбавлення волі;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_2 з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, раніше не судимий,-
засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_3, з неповною вищою освітою, непрацюючий, одружений, раніше не судимий,-
засуджений за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі;
Стягнуто із ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_1 34377,68грн. на відшкодування майнової шкоди та моральної - 100 тис. грн.
У справі вирішено питання речових доказів.
Вироком суду ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані винними в умисному заподіянні групою осіб потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень за наступних обставин.
11 травня 2009 року у с.Кротенки Полтавського району о 22 год. 20 хв. ОСОБА_8, за попередньою змовою із ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на пропозицію невстановленої в ході досудового слідства особи побити потерпілого ОСОБА_1, зустріли останнього у його домогосподарстві і, діючи умисно, завдали йому відрізками металевої арматури та дерев'яною палицею численні удари по голові, тулубу та кінцівках.
В результаті таких дій потерпілому спричинили тяжкі тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому середньої третини лівої гомілки, перелому п'ясткової кістки лівої кисті, гематом і забійних ран голови та кінцівок, численних саден.
В апеляції прокурор просив скасувати вирок суду у зв'язку з м'якістю обраного покарання усім засудженим, неправильним застосуванням кримінального закону та постановити новий із призначенням кожному по 10 років позбавлення волі, оскільки суд безпідставно виключив кваліфікуючу ознаку - вчинення злочину на замовлення та не врахував обтяжуючу обставину - вчинення злочину з особливою жорстокістю. У доповненнях до скарги просить виключити із вироку вказівку суду про недоведеність винності ОСОБА_9, оскільки справа відносно нього судом не розглядалась, при формулюванні нового обвинувачення, використати словосполучення «особа, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження».
В апеляції потерпілий ОСОБА_1 також просить постановити новий вирок з тих же мотивів та підстав, що і прокурор. На його думку суд належним чином не врахував, що він став інвалідом 3 групи, не зазначено у вироку про причетність до злочину інших осіб, а саме організатора його побиття ОСОБА_9 та замовника.
В апеляції захисник засудженого ОСОБА_2, адвокат ОСОБА_10, також ставив питання про скасування вироку через однобічність судового слідства, що потягло неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що суд помилково кваліфікував дії усіх засуджених за одним кримінальним законом, тоді як дії його підзахисного слід розцінювати як «ексцес виконавця». Просив перекваліфікувати дії ОСОБА_2 на ч.1ст. 121 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 та ст75 КК України. Дії засуджених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на думку апелянта, не були пов'язані єдиним умислом із діями ОСОБА_2, а тому їх також необхідно перекваліфікувати на ч.2 ст. 122 КК України і призначити більш м'яке покарання, першому - із застосуванням ст. 75 КК України, а ОСОБА_4 у виді 3 років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_8 у власній скарзі просив пом'якшити призначене йому покарання, взявши до уваги усі пом'якшуючі обставини. В апеляційних скаргах засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 посилаючись на те, що вони не мали умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, які, на їх переконання, утворилися тільки від ударів ОСОБА_2, просили перекваліфікувати їх дії на ст.122ч.2 КК України, та з урахуванням їх другорядної ролі у злочині, перших судимостей, молодого віку, сімейних обставин, призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.
Вказані апеляції у ході часткового судового слідства всі засуджені змінили і просили скасувати вирок суду, а справу направити на додаткове досудове слідство з метою об'єднання справи відносно особи стосовно якої виділені матеріали справи у окреме провадження та необхідності правильного встановлення обставин справи та з'ясувати питання їх ролі у вчиненому.
Заслухавши суддю доповідача, прокурора та потерпілого ОСОБА_1, які просили про постановлення нового вироку з призначенням винним більш суворого покарання та виключення із вироку вказівки про непричетність ОСОБА_9 до вчинення цього злочину, вислухавши засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, їх адвоката ОСОБА_5 і захисника ОСОБА_6, що висловили свої заперечення проти указаних вище апеляційних скарг та одночасно підтримували доводи про повернення справи на додаткове досудове слідство, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданих апеляцій, провівши часткове судове слідство, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, інші апеляції слід залишити без задоволення, а вирок суду необхідно скасувати з постановленням нового з наступних підстав.
Висновки місцевого суду про доведеність винності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спричиненні тяжких тілесних ушкоджень за попередньою змовою групою осіб за встановлених фактичних даних у цій частині є обґрунтованими.
Зокрема, їх винність у навмисному заподіянні потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, за обставин наведених у вироку, підтверджена показаннями самих засуджених під час досудового слідства і їх нестабільними показаннями у ході як судового так і апеляційного розгляду, які не заперечували свою участь у побитті потерпілого, показаннями потерпілого ОСОБА_1 про напад на нього трьох невідомих осіб, показаннями його дружини ОСОБА_11, яка стала очевидцем події, свідків ОСОБА_12,ОСОБА_13, ОСОБА_14, даними протоколу огляду місця події про виявлення на місці злочину помарок крові потерпілого, висновками судових експертиз, протоколами впізнань засуджених, роздруківками телефонних дзвінків оператора мобільного зв'язку, тощо.
Твердження засуджених ОСОБА_3, та ОСОБА_4 під час судового слідства та у апеляційному суді про відсутність у них умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, та доводи захисника ОСОБА_10 в апеляції, що дії його підзахисного ОСОБА_2 свідчать про спричинення ним найбільш тяжких ушкоджень ОСОБА_1, вийшовши за межі попередньої домовленості, а також про необхідність перекваліфікації його дій на ч.1 ст.121 КК України чи направлення справи на додаткове досудове слідство є безпідставними, оскільки суперечать встановленим по справі обставинам.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлених у ході часткового судового слідства даних, то місцевий суд правильно встановив, що усі засуджені були співвиконавцями кримінального правопорушення та діяли за єдиним умислом, що підтверджується їх поясненнями у ході досудового і судового слідства, які детально вказували про раніше невідомі слідчим органам обставини побиття потерпілого, а саме ОСОБА_8 стверджував, що погодився на побиття потерпілого за пропозицією «ОСОБА_1» за відповідні кошти. Він запропонував вчинити такі дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на що ті погодились. Після цього їх ОСОБА_1» неодноразово возив до м. Полтави, де вони відслідковували дії та маршрути руху потерпілого. В день нападу ОСОБА_1» також підвозив їх до помешкання потерпілого.
У ході відтворення обстановки та обставин вчиненого при перевірці показань ОСОБА_2 той вказав шлях до помешкання потерпілого, сарай, поряд з оселею ОСОБА_1, у якому вони переховувалися, очікуючи на його приїзд, місце, де стояв потерпілий перед початком нападу на нього, та територію його подвір'я, де продовжувалися їх незаконні дії. Крім того, він детально показав у який спосіб, якими предметами та куди він спільно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 наносили удари потерпілому.
Ці обставини фактично підтвердили на досудовому слідстві і у апеляційному суді інші обвинувачені.
За матеріалами справи у всіх обвинувачених по справі не було підстав для обмов, їх показання були послідовні і взаємодоповнюючі, а тому обґрунтовано визнані судом достовірними, такими, що відповідають фактичним обставинам справи та узгоджувалися з іншими даними по справі. Заяви про незаконність дій працівників міліції перевірялися у встановленому законом порядку та не підтвердилися.
Потерпілий ОСОБА_1, у своїх свідченнях підтвердив, що вночі повернувся додому і на нього напали троє невідомих, одягнутих у темний одяг, у рукавичках, з закритими обличчями, озброєні арматурою та битою, якими стали завдавати йому удари по голові, тулубу, руках. Збивши з ніг, перебили дві кістки голені, поламали руку і пальці, спричинили черепно-мозкову травму від чого він почав втрачати свідомість, але вони не зупинялись і втекли лише після появи сусідів. Внаслідок нанесених травм він тривалий час лікувався, став інвалідом 3 групи.
Характер, локалізація і кількість спричинених потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, обставини їх спричинення, використання усіма співучасниками завідомо приготовлених спеціальних знарядь для нанесення побоїв, свідчить про наявність у всіх засуджених єдиного умислу спрямованого на досягнення саме такого результату їх дій. При цьому, будучи осудними, вони усвідомлювали, що своїми спільними діями вчиняють злочин, і бажали чи свідомо допускали настання суспільно небезпечних наслідків.
За таких обставин колегія суддів вважає, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_8 є співвиконавцями кримінального правопорушення і підстав для зміни вироку у цій частині, про що просили засуджені та адвокат, чи необхідність у проведення додаткових слідчих дій на досудовому слідстві, немає.
Разом із тим, апеляція прокурора та потерпілого у частині необхідності кваліфікації дій засуджених за ч.2 ст.121 КК України за ознак, крім вчинення злочину групою осіб, додатковою, - вчинене злочину на замовлення, є слушними і такими, що підлягає задоволенню з таких мотивів.
Суд першої інстанції, вказавши у вироку про правильність та доведеність пред'явленого органами обвинувачення, допустив при цьому суперечності, вказавши, що насильницькі дії над потерпілим засуджені вчинили на пропозицію невстановленої слідством особи, але у мотивувальній його частині при вирішенні питання про юридичну кваліфікацію дій винних незаконно виключив із обвинувачення таку кваліфікуючу ознаку,- вчинення злочину на замовлення.
У справі встановлено, що обвинувачені спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілому з мотивів виконання замовлення іншої особи, відносно якої матеріали справи органами обвинувачення виділені у окреме провадження. Таке замовлення, як вбачається із матеріалів справи було досягнуто у формі усної угоди, відповідно до якої обвинувачені зобов'язувалися побити потерпілого, а замовник в інтересах виконавців вчинити певні дії матеріального характеру, і не має значення коли були вчинені обіцяні виконавцеві дії - до, чи після вчинення злочину, чи виконав свою обіцянку замовник, збирався він це вчинити чи ні. Засуджені вказували, що ними було отримані відповідні кошти від замовника за такі їх дії щодо потерпілого.
На ці обставини під час досудового слідства вказували засуджені, що саме замовник зобов'язувався заплатити кошти чи врахувати їх при погашені боргу ОСОБА_2
Крім цього, як вбачається із матеріалів справи та пояснень самих обвинувачених, вони із потерпілим ніяких стосунків не мали, його не знали, причин особистого характеру з яких би вони побили потерпілого не змогли навести. Посилання на ніби-то шляхову пригоду із потерпілим у м.Полтаві незадовго до нападу на останнього нічим не підтверджено.
Цих обставин, місцевий суд не врахував і спростовуючи кваліфікуючу ознаку,- вчинення злочину на замовлення, дійшов до неправильного висновку.
З огляду на викладене, колегія суддів встановила, що 11 травня 2009 року о 22 год.20 хв. група у складі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на замовлення невстановленої в ході досудового слідства особи, матеріали відносно якої виділені у окреме провадження, на автомобілі останнього прибули до с. Кротенки Полтавського району та області, де з метою виконання замовлення щодо побиття потерпілого ОСОБА_1 зустріли останнього у його домогосподарстві і, діючи умисно ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відрізками металевої арматури та дерев'яною палицею, які були у них у руках, завдали потерпілому численні удари по голові, тулубу та кінцівках.
Внаслідок таких дій потерпілому було спричинено тілесні ушкодження у виді: відкритого перелому середньої третини лівої гомілки, перелому п'ясткової кістки лівої кисті, гематом та забійних ран голови та кінцівок, численних саден, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя у момент їх заподіяння.
Дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 колегія суддів кваліфікує за ч.2ст.121 КК України, тому що вони своїми умисними діями спричинили тяжкі тілесні ушкодження як небезпечні для життя потерпілому в момент заподіяння, вчинене групою осіб та на замовлення.
Вказівка місцевого суду на визнання пом'якшуючими обставинами усіма обвинуваченими, як то, - щире каяття та вчинення кримінального правопорушення вперше ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не грунтується на матеріалах справи. Фактично вину вони визнали частково, а не повністю, заперечують деякі фактичні обставини справи, применшують роль кожного із них. Вчинення кримінального правопорушення вперше, не є підставою до визнання пом'якшуючими обставинами. Вочевидь за таких мотивів у діях обвинувачених немає пом'якшуючих обставин при призначенні їм покарання за вчинене.
Зважаючи на вище викладені мотиви, колегія суддів дійшла висновку, що апеляції усіх учасників судового провадження у частині неправильності призначення покарання не підлягають задоволенню, оскільки таке покарання відповідає вимогам ст.65 КК України і воно є необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених і попередження вчинення ними нових злочинів.
В той же час доводи, викладені у доповненнях до скарг потерпілого і прокурора, про деяку суперечливість вироку та порушення судом кримінально-процесуального закону щодо меж розгляду справи, є слушними.
Згідно ст.275 КПК України розгляд справи проводиться тільки відносно обвинувачених і тільки у межах пред'явленого їм обвинувачення.
Вбачається, що обвинувачення по даній справі за ч.2ст.121 КК України пред'являлось тільки ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Відносно іншої особи ОСОБА_9 слідчим було зупинено провадження у кримінальній справі, а матеріали виділені у окреме провадження у зв'язку з розшуком обвинуваченого.
Суд, порушуючи процесуальний закон і вийшовши за межі судового розгляду, наперед вирішив питання про відсутність у діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч.2ст121 КК України, що є не правильним.
А тому за таких підстав колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду підлягає частковому скасуванню з постановленням нового з вище ПЕРЕРАХОВАНИХ МОТИВІВ.
Керуючись ст.ст. 377,378 КПК 1960 року, розділу 11 Перехідних положень КПК 2012 року, колегія суддів,-
З А С У Д И Л А :
апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_1 і прокурора прокуратури Полтавського району та області задовольнити частково, апеляції засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 і адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_2, залишити без задоволення.
Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2010 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України скасувати і постановити новий вирок, яким дії ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 кваліфікувати за ч.2ст.121 КК України за кваліфікуючих ознак - вчинене групою осіб та на замовлення і визнати їх винними та засудити:
ОСОБА_2 за ч.2 ст.121 КК України на 9 років позбавлення волі;
ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України на 8 років 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3 за ч.2 ст.121 КК України на 8 років позбавлення волі;
Запобіжний захід до набрання вироку чинності щодо засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити попередній,- взяття під варту.
Строк покарання рахувати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 із 1 червня 2009 року, а ОСОБА_4 із 19 листопада2009 року.
Виключити із мотивувальної частини вироку вказівку суду про недоведеність участі ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.121 КК України.
В іншій частині цей вирок суду щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України залишити без зміни.
Вирок суду може бути оскарженим в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через Апеляційний суд Полтавської області учасниками судового провадження протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженими - в той же строк з моменту отримання копії вироку.
С У Д Д І :
Кисіль А.М. Кожевніков О.В Маліченко В.В.