КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-3919/11 Головуючий у 1-й інстанції: Верещак А.М. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

31 січня 2013 року м. Київ

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Шостака О.О.,

суддів - Горяйнова А.М. та Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про зобов'язання здійснити перерахунок додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області та зобов'язати провести перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіну здоров'ю, встановивши її розмір на рівні 15 % від мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2011 року адміністративний позов було задоволено в частині вимог, починаючи з 01.06.2010 року з урахуванням проведених виплат.

Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області, не погоджуючись із прийнятою постановою подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіну здоров'ю було нараховано у повній відповідності до постанови КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.

Особи, які беруть участь у справі, з клопотаннями про розгляд справи за їх участю - не зверталися. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обставини, на які посилається відповідач, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2011 року - без змін виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції правильно виходив з того, що додаткову пенсію за шкоду, заподіну здоров'ю, позивачу слід виплачувати у розмірі, встановленому ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що підтверджуються посвідченням серії НОМЕР_1, копія якого міститься в матеріалах справи.

У відповідності до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, не 15 процентів мінімальної пенсії за віком.

Проте, відповідач всупереч ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачував позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у меншому розмірі, який встановлений постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року.

Колегія суддів вважає дії відповідача щодо виплати позивачу вказаної пенсії у розмірі, меншому ніж той, що встановлений ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, а висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог - законним і обґрунтованим.

Так, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з постановою КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28 травня 2008 року, та є пріоритетним у застосуванні.

Також судом першої інстанції було зроблено висновок про те, що будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, у зв'язку з чим відсутні підстави не застосовувати для розрахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 16 березня 2011 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим судова колегія вважає необхідним апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2011 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Біла Церква Київської області - залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх