УХВАЛА

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 жовтня 2007 року.                                                                        м.  Івано-Франківськ

Колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Гандзюка В.П.,

суддів -Гриновецького Б.М. ,  Криво бокової Н.М. ,

з участю прокурора Грищука В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією потерпілої ОСОБА_1та прокурора на вирок Калуського міськрайонного суду від 16 червня 2007 року.

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженець та меш­канецьАДРЕСА_1,  який має середню освіту,  працює електромонтером в Калу-ському РЕМ,  неодружений,  судимого 14.07.2006 року за ч.1  ст.  185 КК України на 600 грн. штрафу ,  грома­дянин України,

засуджений за  ст.  185 ч.2 КК України,  із застосуванням  ст.  69 КК України на два роки виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 15% заробітку щомісяця.

Цивільний позов ОСОБА_1задоволено частково та стягнуто із засу­дженого 1316 грн. 25 коп. матеріальної та 800 грн. моральної шкоди,  а також 800 грн. витрат на послуги адвоката.

Справа № 11-364/2007  р.                                  Головуючий у 1-й ін     Н. Бердан

Категорія  ст.  185 ч.2 КК України                                  Доповідач            В. Гандзюк

2

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому,  що він в кінці січня 2007 року із складу підприємця ОСОБА_1,  де фактично працював,  викрав 30 м.  кв. ламінованої підлоги та 3 м.  кв. пластикової вагонки на загальну суму 1316 грн. 25 коп.

В своїй апеляції потерпіла вважає вирок суду незаконним та просить його скасувати із направленням справи на новий судовий розгляд через неправильне вирішення цивільного позову та м'якість призначеного винному покарання.

Заслухавши доповідь судді,  потерпілу ,  яка підтримала свою апеляцію,  за­судженого та його захисника,  які вважають апеляцію необгрунтованою ,  проку­рора,  який відмовився від підтримання своєї апеляції та вважає апеляцію поте­рпілої необгрунтованою,  перевіривши матеріали справи та провівши судове слідство,  обговоривши викладені в апеляції доводи,  колегія суддів вважає,  що вона до задоволення не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини засудженого у вчиненні крадіжки то­вару на суму 1316 грн. 25 коп. належно обґрунтований дослідженими в судово­му засіданні доказами і не оспорюється апелянтом.

В судовому засіданні не знайшло свого підтвердження обвинувачення ОСОБА_2 в тому ,  що він викрав значно більшу кількість товару .

ОбвинуваченняОСОБА_2 ґрунтувалося на поясненнях потерпілої ОСОБА_1 та представленому нею актом інвентаризації товару в магазині „Лінія комфорту",  з якого вбачалося,  що нестача товару за період роботи засудженого складала 11 605 грн. 92 коп.

Разом з тим,  судом встановлено,  що складське приміщення,  на якому збері­гався товар магазину „Лінія комфорту",  використовувалося також іншим під­приємцем ОСОБА_4,  який здійснював оптову торгівлю аналогічного товару та мав вільний доступ до цього приміщення.

Як пояснила потерпіла весь товар,  що знаходився на складі,  окремо за нею чи за ОСОБА_4 не обліковувався.

Наявні в справі накладні,  які були предметом дослідження при розгляді апеляції,  виписані не на магазин потерпілої,  а на іншу особу,  тому немає під­став вважати,  що товар належавОСОБА_1

В суді також встановлено і те,  що продавці магазину не вели належний об­лік проданого товару,  оскільки відсутні чеки чи інші облікові документи на ре­алізований товар. Надані слідству чорнові записи продавців про продаж будіве­льних матеріалів не можуть бути об'єктивним підтвердженням руху товару.

За таких умов,  проведена потерпілою інвентаризація,  не базувалася на пер­винних облікових документах,  а тому суд першої інстанції обґрунтовано відки­нув представлений акт інвентаризації як доказ факту недостачі товару на зазна­чену суму.

Більше того,  суд встановив,  що особи,  які підписали акт,  фактично участі в проведенні інвентаризації не брали,  про що підтвердили в суді.

3

Крім цього,  ОСОБА_2 ,  визнаючи себе винним у викрадені товару на суму 1316 грн.,  заперечив будь-яку причетність до недостачі товару,  про яку вказала потерпіла.

Ні органами досудового слідства,  ні в суді не здобуто жодного доказу,  який би вказував про те,  що ОСОБА_2 причетний ще й до викрадення іншого товару.

Відповідно до  ст.  327 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунту­ватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини підсудного тлу­мачаться на його користь.

Таким чином,  суд правильно дослідив обставини справи,  дав відповідну оцінку зібраним доказам та визнавОСОБА_2 винним тільки в тій частині об­винувачення,  яке було доведено.

Що стосується вирішення цивільного позову,  то суд правильно стягнув ва­ртість викраденого майна,  а тому покликання потерпілої в апеляції про необ­хідність стягнення значно більшої суми матеріальної шкоди не ґрунтується на матеріалах справи та виходить за межі доведеного в суді обвинувачення.

Не є обґрунтованими доводи апеляції і про невідповідність призначеної су­дом розміру відшкодування моральної шкоди,  заподіяної злочином.

Як було встановлено в суді,  потерпіла грубо порушила трудове законодав­ство. При прийнятті на роботу засудженого не уклала з ним трудової угоди,  не визначила його посади та службових обов'язків. Як суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, здійснюючи торгівлю,  належним чином не організу­вала облік товару та контролю за його рухом.  Всі ці порушення фактично спри­яли вчиненому злочину,  а тому суд,  обґрунтовано встановлюючи ступінь мора­льних страждань потерпілої внаслідок вчиненого злочину,  частково задоволив цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди.

Обґрунтованим та відповідає вимогам  ст.  65 КК України і призначене вин­ному покарання,  яке на думку колегії суддів відповідає характеру вчиненого та даним про особу винного. Суд врахував молодий вік підсудного,  щире каяття та сприяння розкриттю злочину,  його стан здоровя.

Таким чином,  апеляційних підстав для скасування вироку колегія суддів не встановила.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію   потерпілої ОСОБА_1залишити без задоволення,  а ви­рок Калуського міськрайонного суду відносноОСОБА_2- без змін.