УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Фединяка В.Д.
суддів: Беркій О.Ю., Девляшевського В.А.
секретаря Довжинської Н.Б.
з участю: апелянта ОСОБА_2,
ОСОБА_3
та його адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2005 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання відповідача таким, що втратив право користування АДРЕСА_1, посилаючись на те, що після реєстрації шлюбу з відповідачем у листопаді 2003 року, за згодою його згодою позивачка прописалась в спірній кімнаті і сторони стали
Справа №22-ц-1335/07р. Головуючий у 1 ін ст. Горейко М. Д.
Категорія 32 Доповідач-суддя Фединяк В.Д.
2
разом проживати в цій кімнаті. У кінці березня 2004 року, зазначала позивачка, відповідач без усяких пояснень забрав свої речі і виїхав за межі області не виписавшись з спірної кімнати.
Позивачка вважала, що відповідач з березня 2004 року без поважних причин понад шість місяців не проживає у спірній кімнаті, тому втратив право користування цією кімнатою з підстав передбачених ст. 71 ЖК України.
28 березня 2006 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання відповідачки такою, що втратила право користування АДРЕСА_1, вказуючи про те, що спірна кімната 15 жовтня 1999 року у законному порядку надана йому для проживання. Відповідачка проживала у кімнатіНОМЕР_1 вказаного будинку і після реєстрації шлюбу
19 листопада 2003 року між сторонами, виписалась з своєї кімнати і прописалась у спірну кімнату. Проте, зазначає позивач, відповідачка не вселялась у спірну кімнату, а продовжувала проживати у кімнаті НОМЕР_1. За наведених обставин, позивач вважав, що позивачка втратила право на проживання у спірній кімнаті, тому просив задовольнити позов.
13 листопада 2006 року ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги, зазначивши відповідачем також виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради і просив визнати недійсним п.8.5 рішення вказаної ради від
20 червня 2006 року, згідно якого ОСОБА_2 надано в користування кімнату АДРЕСА_1 та видано їй ордер на вселення у вказану кімнату, так як зазначене рішення прийняте під час розгляду даного спору у судовому порядку, зобов"язати ОСОБА_2 не чинити позивачу перешкод у користуванні спірною квартирою, визнати відповідачку такою, що втратила право користування цією квартирою та стягнути з неї 20000 грн.
моральної шкоди.
3
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2007 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову. Зустрічний позов задоволено частково. Вирішено вселити ОСОБА_3 в кімнату АДРЕСА_2 і зобов"язано ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачу у користуванні цією кімнатою.
Цим же рішенням суду визнано недійсним п.8.5 рішення виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради 20 червня 2006 року та ордер №159 на право вселення ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_2.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, задовольнити позов апелянта і відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, вказуючи на те, що при вирішенні даного спору судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, на думку апелянта, судом не враховано того, що вимоги ОСОБА_3 підлягали розгляду у порядку адміністративного судочинства, а не цивільного. Крім цього, вказує апелянт, суд першої інстанції встановивши, що апелянт не має права вимоги за позовом до ОСОБА_3, відповідно ст. 33 ЦПК України не залучив до участі у справі належного позивача і дав неправильну оцінку представленим доказам у підтвердження позову та поясненням свідків з сторони апелянта.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.
ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнав, вважає доводи цієї скарги безпідставними.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
4
Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову та задовольняючи частково позов ОСОБА_3 і вселяючи його в кімнату АДРЕСА_2, при цьому зобов'язуючи ОСОБА_2 не чинити перешкод позивачу у користуванні цією кімнатою та визнаючи недійсним п.8.5 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від
20 червня 2006 року та ордер №159 на право вселення ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив з того, що будинок АДРЕСА_2 має статус гуртожитку. Балансоутримувачем цього гуртожитку є ЖЕО №1. Кімната АДРЕСА_2 15 жовтня 1999 року у встановленому законом порядку надана для проживання ОСОБА_3 У цій кімнаті позивач проживає і сплачує комунальні платежі, а відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні спірною кімнатою змінивши замки вхідних дверей.
п.8.5 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20 червня 2006 року та ордер №159 на право вселення ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_2 є недійсними з тих підстав, що спірна кімната на час прийняття такого рішенні не була вільною і ОСОБА_2 було скрито від виконавчого комітету, що спір на про вказане житло знаходиться на розгляді у суді.
Крім цього, ОСОБА_2 не є наймачем спірної кімнати гуртожитку і чинне житлове законодавство не передбачає втрати права на житло у гуртожитку з підстав передбачених ст. 71 ЖК України.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
За змістом ст. 127, 128, 129 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
5
Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Відповідно до п. 17 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 03.06.1986 року громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей.
Вселення інших членів сім'ї в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету і комітету комсомолу підприємства, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом з ним.
Згідно ч.ч.1, 2 п.2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
У разі тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.
З матеріалів справи вбачається і не заперечують сторони у справі, що будинок АДРЕСА_2, в якому знаходиться спірна кімната НОМЕР_2 використовується як гуртожиток та
6
стверджується даними, які містяться у довідці ЖЕО №1 від 23 січня 2006 року (а.с. 79).
Представленими суду доказами, зокрема: копією ордерів від 15 жовтня 1999 року та від 25 листопада 1996 року про вселення відповідно ОСОБА_3 у кімнатуНОМЕР_2, а ОСОБА_4 у кімнату № НОМЕР_1 в гуртожитку АДРЕСА_2 (а.с. 29, 30) підтверджується, що зазначене житло надано сторонам у зв"язку з роботою в AT "Родон" м. Івано-Франківська, договір найму житла з сторонами у справі не укладався, а вселення 10 березня 2004 року ОСОБА_4 у кімнатуНОМЕР_2 зазначеного гуртожитку мало місце за згодою ОСОБА_3 у зв"язку з одруженням 19 листопада 2003 року. Зазначені обставини не заперечуються сторонами і підтверджуються письмовими доказами з цього приводу.
За таких обставин, відповідно ст. 71 ЖК України суд першої інстанції прийшов до правильного висновку відмовивши ОСОБА_4 у задоволенні позову, оскільки вказана позивачка не є наймачем спірної кімнати і її позовні вимоги є безпідставними.
Правильним є також висновок суду, яким частково задоволено позов ОСОБА_3, так як ОСОБА_4, змінивши замки вхідних дверей спірної кімнати перешкоджає позивачу у користуванні кімнатою АДРЕСА_2, яка надана йому у встановленому законом порядку, що не заперечується відповідачкою підтверджується письмовими доказами.
З цього приводу судом правильно визнано незаконним п.8.5 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 20 червня 2006 року та ордер №159 на право вселення ОСОБА_2 в кімнату АДРЕСА_2 недійсними, оскільки спірна кімната на час прийняття такого рішенні не була вільною і ОСОБА_2 було скрито від виконавчого комітету, що спір на про вказане житло знаходиться на розгляді у суді.
7
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування зазначеного судового рішення за доводами апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 25 вересня 2007 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України з часу набрання законної сили.