УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2007 року.                                                                       м.  Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Гандзюка В.П

суддів -Гриновецького Б.М. ,  Ткачук Н.В.,

з участю прокурора Левенець Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією прокурора,  який брав участь в суді першої ін­станції,  на постанову Тисменицького районного суду від 13 вересня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією постановою кримінальну справу за  ст.  342 ч.2 КК України відносно

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця та мешканцяАДРЕСА_1,  який має середню освіту,  не працює,  одружений,  на утриманні має непо­внолітню дитину,  відповідно до  ст.  89 КК України несудимий,  громадянин України,

закрито з підстав,  передбачених  ст.  46 КК України,  у зв'язку з примирен­ням із потерпілим.

Запобіжний захід залишено попередній - підписку про невиїзд.

За постановою судуОСОБА_1,  перебуваючи в стані алкогольного сп'­яніння,  10.07.2007 року о 14 год.40хв. ,  побачивши працівника міліції ОСОБА_2 ,  почав ображати його нецензурною лайкою і при затриманні вчинив фізичний опір.

Заслухавши доповідь судді,  прокурора,  який підтримав доводи апеляції та в зміненій апеляції ставить питання про скасування постанови суду і направ­лення справи на новий судовий розгляд,  ОСОБА_1 ,  який вважає апеляцію безпідставною,     перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в

Справа № 11-444/2007  р.                            Головуючий у 1-й ін.              Р. Струтинський

Категорія  ст.  342 ч.2 КК України                                  Доповідач             В. Гандзюк

2

апеляції доводи,  колегія суддів вважає,  що вона до задоволення не підлягає.

Відповідно до  ст.  46 КК України особа,  яка вперше вчинила злочин неве­ликої тяжкості,  звільняється від кримінальної відповідальності,  якщо вона по­мирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки.

Таким чином,  при наявності вказаних в цій статті передумов суд зо­бов'язаний прийняти відповідне рішення.

Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 на час вчинення злочину,  який відповідно до  ст. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості,  був несудимим.  Потерпілий звернувся із заявою до суду,  в якій вказав,  що під­судний повністю компенсував йому заподіяні збитки та між ним досягнуто примирення,  а тому просить справу закрити (а.с. 82). Проти закриття справи не заперечив і сам підсудний.

Таким чином,  суд встановивши передбачені законом передумови та у від­повідності до  ст.  8 КПК України і роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 „Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальнос­ті" обґрунтовано закрив провадження в справі.

Що стосується покликань в апеляції прокурора про те,  що суд неправильно застосував норму  ст.  46 КК України ,  оскільки на його думку інститут прими­рення не поширюється на злочини,  об'єктом посягання яких є суспільні інтере­си ,  в тому числі і нормальна діяльність правоохоронних органів ( ст. 342 КК України) і потерпілими від таких злочинів є представники державних органів,  то колегія суддів розцінює їх як намагання розширеного тлумачення діючого кримінального закону,  який прямо таких обмежень для застосування  ст.  46 КК України не встановив.

З врахуванням наведеного,  колегія суддів апеляційних підстав для скасу­вання оскарженої постанови суду не встановила.

Керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора залишити без задоволення,  а постанову Тисмениць-кого районного суду від 13.09.2007 року відносно ОСОБА_1 - без змін.