УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2007 року Колегія суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді - Лагнюка М.М. суддів - Бовтрук В.М., Коваль С.М. з участю прокурора - Решетняк Н.О. засудженого - ОСОБА_1потерпілої - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію засудженого ОСОБА_1на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 , -
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, українець, громадянин України, непрацюючий, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджений за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки обмеження волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців.
Справа № 11-а-1700 Категорія КК: 286 ч. 1
Головуючий у 1 інстанції Марчук Н.О.
Доповідач Бовтрук В.М.
На підставі ст.76 КК України ОСОБА_1 зобов»язано не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 13 вересня 2005 року приблизно о 8 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21053», державний номер НОМЕР_1 зі швидкістю руху приблизно 55-60 км/год. рухався в м. Києві по вул. Щербакова з боку вулиці Салютної в напрямку проспекту Перемоги. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що розташований напроти будинку №33 по вул. Щербакова, грубо порушуючи вимоги п. п. «б» п.2.3 , п. п. 18.1, 18.4 Правил Дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не зменшив швидкість руху та не зупинився перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом, перед яким зменшив швидкість, а потім зупинився водій іншого транспортного засобу, що рухався у сусідній смузі руху, не переконався, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена небезпека, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка переходила проїжджу частину та рухалась зліва направо відносно напрямку руху автомобіля «ВАЗ 21053», д. н. НОМЕР_1. В результаті проявленої водієм ОСОБА_1. грубої необережності відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_2 передньою частиною автомобіля, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження.
Згідно висновку експерта № 965/И від 28.11.2006 року потерпіла отримала « компресивний перелом тіла XII грудного хребта. Вказане ушкодження спричинено тупим( ми) предметом (ами), могло виникнути в строк і при обставинах, вказаних в постанові, при автомобільній травмі -зіткненні автомобіля, який рухається, з пішоходом. По ступеню тяжкості вищевказане ушкодження відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як не небезпечне для життя, але яке спричинило тривалий розлад здоров»я на строк більше, ніж 21 день».
В апеляції засуджений ОСОБА_1. просить вирок суду скасувати, а справу - повернути до того ж суду на новий судовий розгляд.
При цьому апелянт посилається на порушення судом вимог ст.299 КПК України, яке виразилось, зокрема в тому, що суд, незважаючи на те, що він, підсудний, не заперечуючи фактичні обставини справи та розмір заподіяної потерпілій матеріальної шкоди, не визнавав цивільний позов в частині моральної шкоди, встановив скорочений порядок дослідження доказів, не вислухавши при цьому думку підсудного з цього приводу, порушивши таким чином, право підсудного на захист.
Крім того, на думку засудженого, суд у випадку невизнання підсудним цивільного позову, не мав права слухати справу в скороченому порядку, а навпаки, повинен був дослідити матеріали, які стосуються цивільного позову, з»ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань. Судом 1-ї інстанції це зроблено не було.
Крім того, засуджений звертає увагу колегії суддів на те, що представник Служби безпеки України був відсутнім в судовому засіданні, а тому суд не мав права розглядати справу в його відсутності.
Також апелянт зазначає, що у вступній частині вироку суд не зазначив всіх учасників судового розгляду, як того вимагає ст.333 КПК України, зокрема, не зазначено про представника Служби безпеки України, хоча в резолютивній частині вироку обов»язок сплатити на користь ОСОБА_2 20154 грн. покладається на СБУ.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1, який підтримав подану ним апеляцію, потерпілу ОСОБА_2 та прокурора Решетняк Н.О., які заперечували проти задоволення апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину за обставин, встановлених судом, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами і, зокрема, показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, самого засудженого ОСОБА_1, який повністю визнав свою вину, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинення ним злочину, даними, що містяться в протоколі огляду місця ДТП та висновку СМЕ, ставити під сумнів який у суду не було жодних підстав.
Доводи апеляції засудженого про порушення судом вимог ст.299 КПК України є необгрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу судового засідання, суд після виконання вимог ст.ст. 297, 298 КПК України з»ясував думку учасників процесу про те, які докази треба дослідити, порядок їх дослідження, вислухавши думку, в т.ч. і підсудного, який просив розглядати справу в скороченому порядку ( а.с. 175) та роз»яснив підсудному положення ст.299 КПК України. Після цього, суд постановив встановити такий порядок дослідження доказів по справі - допитати свідків, підсудного, потерпілу, дослідити матеріали справи, що стосуються цивільного позову та характеристики особи підсудного, тобто фактично встановив повний порядок дослідження доказів по справі.
За таких обставин, посилання засудженого на те, що суд не вислухав його думку щодо порядку дослідження доказів по справі та встановив скорочений порядок їх дослідження, не відповідають дійсності.
Спростовуються матеріалами справи і твердження апелянта про те, що судом не досліджувались докази, які стосуються цивільного позову в частині заподіяння потерпілій моральної шкоди.
Як слідує з протоколу судового засідання, суд дослідив заявлений потерпілою цивільний позов та письмові докази, подані потерпілою в обґрунтування позовних вимог, а також медичну документацію, яка підтверджує перебування потерпілої в медичних установах, стан її здоров»я та медичні рекомендації ( а.с. 180-181).
Не можна погодитись і з доводами засудженого про порушення судом вимог чинного законодавства, яке виразилось в тому, що суд не зазначив у вступній частині вироку такого учасника судового розгляду, як цивільний відповідач, та розглянув справу у відсутності представника цивільного відповідача.
Відповідно до вимог ст.333 КПК України, у вступній частині вироку вказуються склад суду із зазначенням прізвища та ініціалів суддів, прізвища та ініціали секретаря і перекладача, всіх учасників судового розгляду, якщо вони брали участь у судовому розгляді справи.
Як вбачається з матеріалів справи, представник цивільного відповідача був належним чином повідомлений про день та час слухання кримінальної справи, однак в судове засідання не з»явився, а тому суд прийняв рішення про слухання справи у його відсутності ( а.с. 164, 174).
За таких обставин, доводи апеляції засудженого і в цій частині є необгрунтованими.
Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно і об»єктивно дослідив обставини справи, дав належну оцінку всім зібраним по справі доказам, ретельно їх перевірив і обгрунтовано постановив відносно ОСОБА_1 обвинувальний вирок.
Кваліфікація судом першої інстанції дій засудженого ОСОБА_1 є правильною.
Покарання засудженому визначено у відповідності з вимогами ст.65 КК України.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, допущених в ході досудового і судового слідства, які були б безумовною підставою для скасування вироку, по справі не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.