ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
18.02.13 Справа № 913/121/13-г
Провадження № 14пн/913/121/13-г
За позовом
Публічного акціонерного товариства "Пантелеймонівський вогнетривкий завод", м. Горлівка Донецької області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
про стягнення 11 475 грн. 69 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Вінніков С.В.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_3., представник за довіреністю від 28.11.2012 № 130 (посвідчення адвоката НОМЕР_3 від 19.04.2007)
від відповідача - представник не прибув.
В С Т А Н О В И В:
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу в сумі 11 328 грн. 00 коп. за договором поставки від 15.05.2012 № 877, 3 % річних в сумі
147 грн. 69 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати за поставлений товар у сумі 11 328 грн. 00 коп. відповідно до договору поставки від 15.05.2012 № 877. Крім суми основного боргу позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 147 грн. 69 коп.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
При цьому, відповідач не заявив клопотання про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.
Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.
Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як постачальником, та публічним акціонерним товариством «Пантелеймонівський вогнетривкий завод», як покупцем, 15.05.2012 укладено договір поставки № 877.
Відповідно до п. 1.1 договору предметом вказаного договору є правовідносини, за якими постачальник (відповідач у справі) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставить дошку необрізану, а покупець (позивач у справі) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, прийняти та оплатити таку продукцію.
За умовами п. 5 договору строки поставки продукції визначаються в додаткових угодах (специфікаціях).
До вказаного договору складено специфікацію № 1 від 15.05.2012, відповідно до якої строк поставки: протягом 7-ми робочих днів з моменту отримання передплати.
Згідно із п. 6.1 договору оплата продукції, яка поставляється за даним договором, здійснюється покупцем шляхом перерахування передплати в розмірі 30% від вартості заявленої партії продукції, та 70% протягом 10 календарних днів від дати поставки продукції на склад покупця.
Відповідачем було виставлено рахунок від 15.05.2012 № 23-12 на суму
37 760 грн. 00 коп.
Позивач платіжним дорученням від 21.05.2012 № 1621 перерахував грошові кошти в сумі 11 328 грн. 00 коп. (призначення платежу у платіжному дорученні вказано «Передплата за дошку н/о згідно дог. 877 від 15.05.2012 та рахунку № 23-12 від 15.05.2012»).
Відповідач у встановлений специфікацією строк поставки не поставив позивачу товар, вказаний у договорі.
У зв'язку з невиконанням зобов'язання з поставки продукції позивач 16.07.2012 направив відповідачу вимогу від 12.07.2012 № 08/3276 про повернення сплачених ним коштів у сумі 11 328 грн. 00 коп.
Кошти також не були повернуті відповідачем позивачу.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки продукції, позивач 16.07.2012 направив відповідачу вимогу від 12.07.2012 № 08/3276 про повернення сплачених ним коштів у сумі 11 328 грн. 00 коп.
Кошти не були повернуті відповідачем позивачу станом на день подачі позову до суду та на день прийняття даного судового рішення.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.
Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.
З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 11 328 грн. 00 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
На підставі вказаних статей позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у сумі 147 грн. 69 коп. за період з 26.07.2012 по 31.12.2012.
Перевіривши розрахунок 3% річних виходячи з приписів чинного законодавства, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 2.1.2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 № 1149, національний оператор поштового зв'язку організовує виймання простих листів та поштових карток із поштових скриньок у строки, що забезпечують їх обробку та відправку за призначенням у день виймання (крім вихідних та святкових днів): у містах обласного підпорядкування, районних центрах - не менше п'яти днів на тиждень.
Згідно із п. 4.1.3 вказаних нормативів нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
За п. 4.2 цих нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Враховуючи пред'явлення позивачем письмової вимоги щодо виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг, вказаних в рахунку, строк виконання даного зобов'язання на момент подачі позову наступив, проте не був виконаний відповідачем.
При цьому, прострочення виконання зобов'язань починається з 31.07.2012 (дата направлення вимоги 18.07.2012 + 5 днів поштовий перебіг + 7 календарних днів за ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Граничний строк повернення передплатиСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.
31.07.201231.12.201215311328142.06
Таким чином, заявлені позивачем вимоги по стягненню 3% річних за період з 01.08.2012 по 31.12.2012 підлягають задоволенню частково в сумі 142 грн. 06 коп.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму заборгованості за договором у розмірі 11 328 грн. 00 коп. та 3% річних у сумі
142 грн. 06 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, розмір витрат на послуги адвоката зменшено судом із заявлених позивачем 3 000 грн. 00 коп. з огляду на наступне.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом оправи.
Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом - ОСОБА_2 підтверджуються договором про надання правової допомоги № ЛУ-52/12 від 16.11.2012, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання по захисту та представництву інтересів клієнта в господарському суді Луганської області при збиранні доказів, підготовці, поданні та розгляді позовної заяви клієнта до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення передплати за договором поставки
№ 877 від 15.05.2012 та з питань наступного супроводження виконавчого провадження з виконання рішення суду Луганської області про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 передплати за договором поставки
№ 877 від 15.05.2012, а клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах, зазначених у договорі.
Сплата позивачем послуг за зазначеним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 07.12.2012 № 218 на суму
3 500 грн. 00 коп.
Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.
За приписом ст.6 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_2.
Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу та вартість цих послуг.
Згідно із статтею 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України ,,Про адвокатуру".
Статтею 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність " зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до умов розділу 4 договору порядок оплати та вартості послуг адвоката визначається в додатку № 1 до договору. Так, п. 1 додатку № 1 визначено, що розмір гонорару адвоката складає 4 770 грн. 00 коп.
Позивачем сплачено адвокату суму в розмірі 3 500 грн. 00 коп.
Водночас, положеннями статті 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України
01 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.
При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.
Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката ОСОБА_2 у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи №93/121/13-г, суд вважає, що заявлена сума витрат на послуги адвоката в розмірі 3 500 грн. 00 коп. є неспіврозмірною з заявленими вимогами та істотно завищеною.
Враховуючи вказане, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, участь у судових засіданнях, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі № 913/121/13-г, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень адвоката, суд дійшов висновку щодо обмеження розміру судових витрат по оплаті послуг адвоката сумою в 1 000 грн. 00 коп.
Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат адвоката висловлена в пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" та пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002 № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів".
Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вимогу позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 3 500 грн. 00 коп. задовольняє частково в сумі 1 000 грн. 00 коп..
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Пантелеймонівський вогнетривкий завод", м. Горлівка Донецької області, вул. Карла Маркса, б. 2, ідентифікаційний код 00191787, заборгованість за договором у сумі 11 328 грн. 00 коп., 3% річних у сумі
142 грн. 06 коп., судовий збір у сумі 1 608 грн. 70 коп. та витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 1 000 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні 18.02.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано - 20.02.2013.
Суддя С.В. Вінніков