ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2013 р. Справа № 5023/5038/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Ісаєвій А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Демчика О.В. (дов. №14-17 від 18.01.2013р.),

відповідача - Ващенко Т.Д. (дов. №38-4055/391 від 27.10.2010р.), Фоміна В.В. (дов. №38-4730 від 15.11.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. 106Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. у справі № 5023/5038/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

про стягнення 42369287,29 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.12.2012 р. у справі № 5023/5038/12 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КП "Харківські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" суму основного боргу в розмірі 36046151,77 грн., пеню в розмірі 544575,45 грн., 7% штрафу в розмірі 504646,12 грн., 3% річних в розмірі 824704,59 грн., інфляційні втрати в розмірі 252323,06 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 64380 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погодилось з рішенням суду першої інстанції та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. у справі № 5023/5038/12 в частині зменшення пені та 7% штрафу. В оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2178301,80 грн. пені та 2018584,50 грн. 7% штрафу. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. у справі №5023/5038/12 залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Скаргу обґрунтовує тим, що НАК «Нафтогаз України» як державне підприємство є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. За спірним договором постачався імпортований природний газ, який НАК «Нафтогаз України» закуповує за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ, а також жорсткі санкції за порушення цих строків, аж до припинення постачання природного газу на територію України. Як зазначає позивач, внаслідок недоотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ він змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками, що складають 20-24% річних. Єдиним джерелом часткової компенсації понесених НАК «Нафтогаз України» втрат є стягнення з боржників пені у розмірі передбаченої умовами договорів. Загальна сума заявлених пені, 3% річних, інфляційних та 7% штрафу не компенсує повністю збитків від сплати відсотків за комерційними кредитами.

Крім того, господарський суд при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об'єктивно оцінити, чи є дані випадки винятковими, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та задовольнити апеляційну скаргу.

Представники відповідача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №631 від 24.01.2012р.) проти задоволення апеляційної скарги заперечують та просять рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що надані відповідачем документи, а також значний розмір пені і штрафу, що підлягають стягненню, підтверджують винятковість ситуації стосовно комунального підприємства, що забезпечує тепловою енергією і послугами з теплопостачання споживачів м.Харкова. Держава, приймаючи закони, які забороняють стягнення з населення пені, дозволяють на кілька років реструктуризувати борги, виконує функції по захисту інтересів громадян, але в той же час ставить у нерівні умови підприємства, діяльність яких пов'язана з наданням житлово-комунальних послуг.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В листопаді 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з КП "Харківські теплові мережі" суми основної заборгованості в розмірі 36046151,77 грн., пені в розмірі 2722877,24 грн., 7% штрафу у розмірі 2523230,62 грн., 3% річних у розмірі 824704,59 грн., інфляційних втрат у розмірі 252323,06 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 29.09.2011р. між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", продавцем, та КП "Харківські теплові мережі", покупцем, укладено договір № 06/11-БО купівлі - продажу природного газу, згідно з яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 173 010 тис. м. куб.

Відповідно до п. 3.3. договору приймання - передача газу переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання - передачі газу.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач протягом жовтня - грудня 2011 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 132318 485,15 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання - передачі природного газу. Зазначені акти складені згідно вимог діючого законодавства, підписані та скріплені відповідними печатками підприємств.

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором по оплаті поставленого природного газу виконав лише частково, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 36046 151,77 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, він за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зазначені обставини справи з урахуванням приписів чинного законодавства дають суду правові підстави дійти висновку про те, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання покупця по зазначеному вище договору, в зв'язку з чим вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 36046151,77 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 2722877,24 грн. пені та 7% штрафу в сумі 2523230,62 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України визначено порядок застосування штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх нарахування. Зокрема, частиною шостою цієї статті передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2. договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань покупця передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано обґрунтований розрахунок пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по кожній поставці природного газу, відповідно до якого належною до сплати сумою є 2722 877,24 грн.

Крім того, п. 7.2 договору, сторони обумовили, що за прострочення платежу понад 30 днів покупець зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Даний розрахунок 7% штрафу у розмірі 2523230,62 грн. не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору.

Як свідчать матеріали справи, 21.12.2012р. відповідачем до матеріалів справи надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти стягнення основної суми боргу не заперечує, а також надано клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому відповідач посилаючись на тяжке фінансове становище, яке утворилося внаслідок невиконання споживачами КП "Харківські теплові мережі" зобов'язань по оплаті послуг, які надаються підприємством, а також те, що 86,1% теплової енергії, що виробляється останнім споживається населенням, яке має багатомільйонні борги перед підприємством, просить зменшити розмір пені та штрафу на 86,1%.

Також, посилається на те, що основним джерелом доходів відповідача є грошові кошти, які надходять від населення. Заборгованість населення та бюджетних установ перед КП "Харківські теплові мережі" станом на 20.12.2012 року становить близько 1069,6 млн. грн., що в свою чергу перешкоджає відповідачеві своєчасно сплачувати власні борги за отриманий природний газ, електроенергію, воду, проводити ремонтні роботи, тощо. Внаслідок цього підприємство є збитковим, що підтверджується його балансом.

Крім того, як зазначає відповідач:

- за рахунок того, що 86,1% вироблюваної теплової енергії споживається населенням, основним джерелом доходів підприємства є кошти, що надходять від населення, які витрачаються не тільки на оплату енергоресурсів для населення, але для інших споживачів - бюджетних, госпрозрахункових організацій. Установлені для населення тарифи на теплову енергію нижче її собівартості та на 40% не покривають витрат КП "Харківські теплові мережі" на виробництво теплової енергії. На момент розгляду справи господарським судом загальна сума заборгованості за теплову енергію станом на 07.11.2012р. становила 923,3 млн.грн., у тому числі заборгованість населення за спожиту теплову енергію 615,1 млн. грн., заборгованість госпрозрахункових організацій 74,8 млн.грн., бюджетних організацій 214,4 млн.грн.; заборгованість бюджету з компенсації субсидій та пільг 18,9 млн.грн.

- положення Закону України "Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги №486/96 від 13.11.96р. відповідно до якого до 01.01.2011р. було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг, що не ініціювало проведення оплат та позбавляло КП "Харківські теплові мережі" джерела погашення по штрафних санкціях. Хоча з 01.01.2011р. заборона на нарахування й стягнення пені знята, але дотепер розмір пені для населення не передбачений жодним нормативним актом, що унеможливлює її нарахування та стягнення;

- положення Закону України "Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію", яким дозволяється реструктуризувати заборгованість за комунальні послуги строком до п'яти років. На момент розгляду справи господарським судом сума реструктуризованої заборгованості за послуги з теплопостачання становила 77,8 млн.грн.;

- важкий фінансовий стан підприємства, підтверджений балансом на 30.09.2012г, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків на початок 2012 року становила 246,6 млн.грн., а станом на 30.09.2012р. збільшилася і становить 503,7 млн.грн.;

- наявність у підприємства поточного рахунка із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. № 1082, відповідно до якої щодня понад 65% всіх коштів, що надходять на цей рахунок, перераховуються на поточний рахунок газопостачального підприємства. Наявність рахунку із спеціальним режимом використання не дозволяє підприємству самостійно розпоряджатися левовою частиною коштів, що надходять в оплату за теплову енергію, і відображає реальну ситуацію, яка склалася на підприємстві, що одержувані підприємством доходи не покривають витрат на виробництво та поставку теплової енергії.

Як вже зазначалось, відповідно до п.1.1 договору № 06/11-16 БО купівлі - продажу природного газу, імпортований природний газ поставляється для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Тому, користуючись правом, наданим вищезазначеними положеннями чинного законодавства, беручи до уваги майновий стан Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", а також зважаючи на те, що розмір нарахованої позивачем у позовній заяві пені та 7% штрафу є надмірно великими, а також враховуючи у всій сукупності доводи відповідача щодо зменшення розміру пені та 7% штрафу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо зменшення розміру пені та 7% штрафу, які підлягають стягненню з відповідача на 80%, тобто задоволенню підлягає стягнення з відповідача сума пені в розмірі 544575,45 грн. та 7 % штрафу в сумі 504646,12 грн.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 824704,59 грн. та інфляційних втрат в розмірі 252323,06 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. у справі № 5023/5038/12 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.12.2012р. у справі № 5023/5038/12 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 18.02.2013р.

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Хачатрян В.С.