ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2013 року справа № 5020-1390/2012
За позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері
(вул. Вороніна, 11, м. Севастополь, 99011) в інтересах держави в особі
Севастопольської міської ради
(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011) в особі
комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради
(вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)
до приватного акціонерного товариства «Озеленитель»
(вул. Гоголя, 20-А, м .Севастополь, 99011)
про стягнення 8644,92 грн.
Суддя Архипенко О.М.
За участю представників учасників судового процесу:
від прокурора - Почка А.А., посвідчення від 25.09.2012;
від позивача (Севастопольської міської ради) - не з'явився
від позивача (комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради) - Іванов П.П., довіреність від 03.01.2013 №18;
від відповідача - не з'явився.
Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради (Позивач 1) в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (Позивач 2) звернувся до господарського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Озеленитель» (Відповідач) про стягнення 8644,92 грн, з яких: 8390,05 грн - заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення; 212,39 грн - пеня; 42,48 грн - сума 3% річних.
Позовні вимоги, із посиланням на статтю 24 Закону України «Про теплопостачання», статті 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору від 30.06.2006 №165 про купівлю-продаж теплової енергії, в частині здійснення своєчасної та повної оплати послуг з централізованого опалення за період з червня 2012 року по жовтень 2012 року.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.12.2012 позовна заява Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-1390/2012.
В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема з підстави нез'явлення в засідання представника Відповідача, ухвалами суду від 27.12.2012, від 15.01.2013 та від 29.01.2013 розгляд справи відкладався, останньою ухвалою - на 12.02.2013.
Позивач 1 явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, згідно із заявою від 24.12.2012 просить розглянути справу за відсутності його представника.
Прокурор та представник Позивача 2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.
До початку судового засідання, яке було призначене на 12.02.2012, від Відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника.
За результатами розгляду цього клопотання Відповідача суд зазначає наступне.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з положеннями статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Статтею 77 ГПК України передбачено право суду на відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. При цьому питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи.
Доводи Відповідача щодо неможливості з'явитися у судове засідання у зв'язку з неможливістю забезпечити явку свого представника судом відхиляються, оскільки відповідачем у справі є юридична особа. Відповідно до положень статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Крім того, суд враховує, що Відповідач не був позбавлений права надати письмові пояснення та направити до участі у справі іншого представника, у тому числі з числа осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Також, суд визнає, що подальше відкладення розгляду справи є неможливим, оскільки 12.02.2013 закінчується встановлений статтею 69 ГПК України двохмісячний строк вирішення цього спору, а клопотань про його продовження від сторін не надходило.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника Відповідача в порядку статті 75 ГПК України - за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення Прокурора та представника Позивача 1, суд
В С Т А Н О В И В:
30.06.2006 між відкритим акціонерним товариством «Озеленитель» (Покупець) та комунальним підприємством «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (Продавець) був укладений договір №165 купівлі-продажу теплової енергії (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору в порядку та на умовах, встановлених у цьому договорі, Продавець зобов'язався передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.
Пунктом 2.1 Договору встановлений тариф на послуги централізованого опалення для підприємств, організацій та установ: щомісячно, протягом всього року - 2,63 грн/кв.м.
Тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені впродовж строку дії Договору, про що Продавець повинен повідомити Покупця через засоби масової інформації (пункт 2.2 Договору).
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Плата за теплову енергію розраховується виходячи із займаної опалюваної площі (Додаток 1), відповідно до нормативів споживання (пункт 4.2 Договору).
У пункті 4.7 Договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до тарифів, які діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.
Відповідно до пункту 4.9 Договору зміна та затвердження нових тарифів тягнуть за собою зміну вартості послуг теплопостачання з дня введення в дію нових тарифів, при цьому переукладення договору або внесення змін в текст цього договору не здійснюється.
Покупець зобов'язаний оплачувати теплову енергію у встановлені договором строки (пункт 5.2.1 Договору).
За змістом пунктів 10.1, 10.3 Договору цей договір укладений строком на 3 роки та вступає в силу з 01.07.2006. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна зі сторін не заявить письмово про розірвання або необхідність перегляду договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.12.2012 між Позивачем 2 та Відповідачем підписана угода про розірвання Договору з 05.12.2012.
За таких обставин, суд визнає, що в порядку пункту 10.3 Договору, він (Договір) був пролонгований на наступні періоди, а відтак був чинним в період, за який заявлено позовні вимоги в цій справі (з червня 2012 року по жовтень 2012 року).
Додатком 1 до Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 13.05.2009) сторони погодили об'єкти, за якими Позивачем надаються послуги з централізованого опалення, у тому числі приміщення площею 195,80 кв.м. за адресою: м. Севастополь, вул. Гоголя, 20-А.
Постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України «Про встановлення тарифів на теплову енергію КП «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради» від 30.09.2011 №114 встановлений тариф на теплову енергію для потреб «інших споживачів» - 785,70 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
Наказом комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради від 31.10.2011 №627 «Про застосування тарифів на теплову енергію», який прийнятий на виконання рішення Севастопольської міської ради від 22.02.2011 №424, встановлено, що щомісячний тариф на оплату послуг централізованого опалення протягом всього року для потреб інших споживачів (при відсутності приладів обліку теплової енергії) складає 8,570 грн/1 кв.м. (з ПДВ).
Судом встановлено, що Позивач 2 свої зобов'язання за Договором виконував належним чином: надавав Відповідачу послуги з централізованого опалення та своєчасно виставляв відповідні рахунки для їх оплати.
Загальна вартість отриманих Відповідачем послуг з централізованого опалення за період з червня 2012 року по жовтень 2012 року становить 8390,05 грн, що підтверджується виставленими Позивачем рахунками-фактури за №165: від 21.06.2012, від 12.07.2012, від 14.08.2012, від 18.09.2012 та від 18.10.2012 (кожний на суму 1678,01 грн).
Але, як стверджують Прокурор та Позивач 2, Відповідач не оплатив надані послуги з централізованого опалення згідно з раніш зазначеними рахунками-фактури, що і стало причиною для звернення Прокурора до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.
За приписами статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України визначено, що державні інтереси є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього Рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
При цьому, відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Севастопольська міська рада, відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органом місцевого самоврядування та відповідно до статті
13 Закону України «Про теплопостачання» до її основних повноважень у сфері теплопостачання, зокрема, належить: регулювання діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад; здійснення контролю за забезпеченням споживачів тепловою енергією відповідно до нормативних вимог; встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.
З метою забезпечення інтересів держави щодо організації забезпечення теплопостачання споживачів міста Севастополя, його надійності та ефективності Севастопольською міською Радою створено комунальне підприємство «Севтеплоенерго».
Рішенням Севастопольської міської Ради від 05.04.2005 № 2974 затверджено Статут комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради, відповідно до якого підприємству делеговані повноваження щодо самостійного здійснення господарської діяльності в сфері теплопостачання, вільного укладення господарських договорів та вибору способів захисту своїх прав і законних інтересів.
Враховуючи вищевикладене, суд визнає, що Прокурор в позові вірно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як раніше встановлено судом, остаточний розрахунок за отримані послуги централізованого опалення Відповідач повинен був здійснювати у строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 4.7 Договору).
Таким чином, з урахуванням статей 253, 254 ЦК України (в частині того, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день), Відповідач повинен був сплатити послуги централізованого опалення: за рахунком від 21.06.2012 - до 17.07.2012, від 12.07.2012 - до 16.08.2012, від 14.08.2012 - до 18.09.2012, від 18.09.2012 - до 16.10.2012, від 18.10.2012 - до 16.11.2012.
Відповідач не надав господарському суду доказів оплати наданих Позивачем 2 в період з червня 2012 року по жовтень 2012 року послуг централізованого опалення, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що станом на день звернення Прокурора з позовом до господарського суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача за Договором складає 8390,05 грн.
З урахуванням викладеного, суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача суми заборгованості за отримані послуги з централізованого опалення в сумі 8390,05 грн обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
За порушення строків оплати послуг з централізованого опалення Прокурор також просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 212,39 грн та 3% річних у розмірі 42,48 грн. Розрахунки цих сум здійснені Прокурором за відповідні періоди прострочення, по 16.11.2012 включно.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За змістом пунктів 4.8, 5.2.8, 5.3.1, 6.1 Договору за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від нарахованої до сплати суми.
Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог Прокурора в частині стягнення з Відповідача пені, але перевіривши розрахунок цієї неустойки, суд встановив його арифметичну невірність. За власним розрахунком суду, здійсненим за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, пеня за відповідні періоди прострочення Відповідачем оплати отриманих послуг з централізованого опалення складає 211,94 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 212,39 грн підлягають задоволенню частково в сумі 211,94 грн.
Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений Прокурором розрахунок 3% річних, наданий до позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача
3% річних в сумі 42,48 грн такими, що також підлягають задоволенню.
Таким чином, позов Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради підлягає задоволенню частково: з Відповідача на користь Позивача 2 підлягає стягненню заборгованість за отримані послуги з централізованого опалення у розмірі 8390,05 грн, пеня в сумі 211,94 грн та 3% річних у розмірі 42,48 грн.
Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого Прокурор у встановленому порядку звільнений, підлягає стягненню з Відповідача в доход державного бюджету.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів в транспортній сфері в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради в особі комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради до приватного акціонерного товариства «Озеленитель» про стягнення суми боргу за отримані послуги з централізованого опалення у розмірі 8390,05 грн, пені у розмірі 212,39 грн та суми 3% річних у розмірі 42,48 грн, - задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Озеленитель» (вул. Гоголя, 20-А, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358334) на користь комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської ради (вул. Л. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358357) суму боргу за отримані послуги з централізованого опалення у розмірі 8390,05 грн (вісім тисяч триста дев'яносто грн 05 коп.), пеню у розмірі 211,94 грн (двісті одинадцять грн 94 коп.) та суму 3% річних у розмірі 42,48 грн (сорок дві грн 48 коп.).
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Озеленитель» (вул. Гоголя, 20-А, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358334) в доход державного бюджету (код отримувача за ЄДРПОУ - 38022717, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі, МФО - 824509, рахунок отримувача - 31215206783001, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір, Державна судова адміністрація України, 050») судовий збір в розмірі 1609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).
Повне рішення складено 18.02.2013.
Суддя підпис О.М.Архипенко