Справа № 22ц-1667/2008 Головуючий у 1 інстанції -
Категорія - цивільна Бечко Є.М.
Доповідач - Позігун М.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2008 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді Позігуна М.І.
суддів Шемець Н.В., Страшного М.М.
при секретарі Рачової І.І.
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та його представника
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, відшкодування шкоди, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2008 року, яким з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто 8168 грн. 10 коп. боргу з урахуванням інфляції, 567 грн. 98 коп. відсотків, 87 грн. 36 коп. у відшкодування судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а в решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не вправі був сам змінювати правові підстави заявленого позову, оскільки в ході розгляду справи позивач їх не змінював. Зокрема, позов було заявлено з підстав, передбачених статтями 536, 1046, 1048, 1049, 1167 ЦК України, а суд обґрунтував рішення статтями 525, 526, 533, 625, 1046-1050 ЦК України, що не відповідає вимогам ч.1 ст. 11 ЦПК України.
Крім того, на думку апелянта, у відповідності до вимог ст. 1046 ЦК України суд зобов'язаний був стягнути з відповідача 600 доларів США, а не по курсу (еквівалент) до гривні. Дану позицію суд обґрунтував відповідно до ст. 533 ЦК України, але не врахував вимоги ст. 524 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Також суд без відповідних правових підстав стягнув суму боргу з врахуванням інфляції та 3% річних.
Крім того, апелянт зазначає, що позовні вимоги він не визнавав в повному обсязі, оскільки вважає, що борг він відпрацював.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявна у матеріалах справи розписка ОСОБА_2 від 13.04.2004 року свідчить про отриманням ним у ОСОБА_1 в борг 600 доларів США та 2500 грн., а тому він повинен повернути позивачу грошові кошти, що були передані за договором позики, сплативши при цьому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Такий висновок суду відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи, з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_2 отримав у позивача ОСОБА_1 у борг 2500 грн. та 600 доларів США.
Згідно ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Факт отримання зазначеної суми підтверджується борговою розпискою, яка знаходиться в матеріалах справи. Згідно з даною розпискою ОСОБА_2 зобов'язувався повернути суму боргу до кінця 2004 року. Будь-які докази того, що борг останнім повернуто, в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається із змісту позовної заяви та додаткових позовних заяв ОСОБА_1 останнім заявлялися вимоги про стягнення з відповідача як основної суми боргу, так і процентів за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та суми індексу інфляції. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, а саме про зміну судом правових підстав заявленого позову, не заслуговують на увагу, оскільки не зазначення позивачем у позовній заяві норм закону, що передбачають відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення боргу, і при цьому, посилаючись у тексті позовної заяви про їх стягнення, не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
Посилання апелянта на відсутність правових підстав для стягнення основної суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, також є безпідставним, оскільки у разі неповернення позичальником своєчасно суми позики, закон покладає на позичальника обов'язок сплатити позикодавцю суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити три проценти від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (статті 625, 1050 ЦК України).
Судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору; відповідно до встановлених обставин правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють; суд перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності.
Постановлене судове відповідає матеріалам справи і вимогам закону, доводи апеляційної скарги обґрунтованості судових висновків не спростовують, тому підстави для її задоволення відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 липня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскарженеав касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді: