ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.02.2013 р. Справа №18/2319/12
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", провулок Нестерівський, 3-5, м. Київ, 04053
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта", проїзд Галузевий 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39610
про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 32 329,30 грн.
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Державне підприємство "Південна залізниця"; 2. Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта"
Суддя Мацко О.С.
Представники:
від позивача: Овсепян Т.М.
від відповідача: Лашин О.А.
від третіх осіб 1: Прядко В.О.
2. Муленко Ю.О., Ковальчук О.М.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 32 329,30 грн. - вартість нестачі дизельного пального підвищеної якості (Євро) марки "В" виду ІІ.
Розгляд справи по суті розпочато 17.01.2013р.
Позивач на задоволенні позову наполягає. У судовому засіданні 12.02.2013р. представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Суд звертає увагу на те, що строк розгляду спору, встановлений ст.69 ГПК України, закінчився; згідно клопотання сторін від 29.01.2013р. строк продовжувався на 15 днів ухвалою від 29.01.2013р. У зв"язку з викладеним, усне клопотання позивача не підлягає задоволенню.
Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на безпідставність позовних вимог, належне виконання зі свого боку зобов"язань (відзив на позовну заяву від 12.12.2012р. №23ю/138 - арк.справи 66-70, том 1).
Третя особа-1 надала суду письмові пояснення по суті спору №14-08/93 від 08.02.2013р., зазначає, що зазначені у позові цистерни на шляху слідування супроводжувалися стрільцями воєнізованої охорони, на під'їзну колію позивача передані без зауважень після перевірки їх вантажоотримувачем, у справному технічному стані з непошкодженими ЗПП.
Третя особа-2 у поясненнях №14/11-159 від 11.02.2013р. наполягає на тому, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третіх осіб, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:
30 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (позивач, замовник) та Публічним акціонерним товариством «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (третя особа-2, виконавець) було укладено договір транспортного обслуговування № 29/1717-р (а.с. - 14-16, том 1), згідно якого в порядку та на умовах , визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати транспортне обслуговування ПАТ «Укрнафта» (замовника), яке полягає у наданні послуг по відвантаженню, організації оформлення і відправлення вантажів замовника з промислового майданчика виконавця, що знаходиться за адресою м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, та оплаті перевезення вантажів замовника залізничним транспортом до вказаних позивачем залізничних станцій призначення (п.1.1. Договору № 29/1717-р від 30.12.2011 року).
Пунктом 1.3 вищевказаного договору передбачено, що при відвантаженні, оформлені, відправленні та прийомі вантажів сторони керуються положеннями даного договору, Інструкцією "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за № 805/15496, а також діючим законодавством України, що регламентує дані відносини.
При виконанні своїх обов'язків, передбачених Договором № 29/1717-р від 30.12.2011 року, виконавець залучає третіх осіб для організації перевезень вантажів позивача (пункт 1.4. договору № 29/1717-р від 30.12.2011 року).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2012 року та діє по 31.12.2012 р., а в частині виконання розрахунків - до їх повного завершення (п.8.1. договору № 29/1717-р від 30.12.2011 року).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору транспортного обслуговування, виконавець (третя особа-2) на підставі договору № 10118 (2088/10/2119) від 01.07.2011 року (з угодою про заміну сторони від 28.09.2011р.), залучив до виконання договору транспортного обслуговування Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім - Укртатнафта» (відповідача), яким надано третій особі-2 послуги по організації перевезень вантажів замовника по території України і інших держав. Зокрема передбачено, що при транспортуванні вантажів залізницею відповідач здійснює: організацію перевезення вантажів замовника з промислового майданчика виконавця, що знаходиться за адресою м. Кременчук, вул. Свіштовська, 3, ; виконання комплексу заходів по відправленню вантажу і прийманню вантажу, які прийшли на адресу замовника (п.1.1 Договору №10118 (2088/10/2119 від 01.07.2011).
Згідно з п. 2.2.1 даного Договору укладення договору перевезення із залізницею є обов'язком TOВ «Торговий дім - Укртатнафта» (відповідача).
Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення . договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Таким чином, факт укладення договору перевезення ТОВ «Торговий дім - Укртатнафта» із Південною залізницею підтверджується залізничною накладною № 44095180 від 11.07.2012 року (а.с - 17).
Як зазначає відповідач, у відповідності до технології наливу нафтопродуктів на естакаді наливу ПАТ «Укртатнафта» після комісійного огляду та вимірювання маси нафтопродуктів об'ємно-масовим методом завантажених вагоно-цистерн вони були залюковані та опломбовані в присутності прийомоздавальника ст. Кагамлицька та стрільця ВОХР. При цьому була складена відомість запірно-пломбувальних пристроїв (ЗПП)(а.с- 90).
11.07.2012 р. перед закриттям та опломбуванням спірних вагоно-цистерн кількість нафтопродукту в них була виміряна об'ємно-масовим методом представником незалежної організації - ТОВ «Оптіма-трейд", яка здійснює заміри об'ємно-масовим методом кількості нафтопродуктів у вагоно-цистернах, що завантажуються на наливних естакадах ПАТ „Укртатнафта". Згідно акту замірів № 2 від 11.07.2012 р.( Т.1, а.с - 97) кількість дизельного палива, фактично налитого у вагоно-цистерни №№ 73956021 та 73746133, з урахуванням похибки вимірювання, відповідає кількості нафтопродукту, зазначеній у перевізних документах.
Після вимірювання маси дизельного палива об'ємно-масовим методом залюковані та опломбовані вагоно-цистерни №№ 73956021 та 73746133 були зважені на електронних вагах вантажопідйомністю 200 тонн - „Вимірювальна система зважування залізничних вагонів (составів) у русі «TRAPPER SCALEX» № 0400700", повірених у встановленому порядку. (свідоцтва та протоколи перевірки вимірювальної системи в матер. справи. - Т.1, арк. спр.91-96)
Факт відповідності маси дизельного палива, зазначеної в перевізних документах, масі фактично завантаженій ПАТ «Укртатнафта» у вагоно-цистерни №№ 73956021 та 73746133, підтверджується відвантажувальною відомістю від 11.07.2012 р. та квитанцією зважування від 11.07.2012 р. на електронних вагах вантажопідйомністю 200 тонн - „Вимірювальна система зважування залізничних вагонів (составів) у русі «TRAPPER SCALEX» № 0400700"(т. 1, а.с. -88,89).
Відтак, 11.07.2012р. Відповідачем зі станції відправлення Кагамлицька Державного підприємства «Південна залізниця» за залізничною накладною № 44095180 відправлено на залізничну станцію Венеславівка Південної залізниці одержувачу - відокремленому структурному підрозділу ПАТ «Укрнафта» Нафтогазовидобувному управлінню «Полтаванафтогаз» (далі - НГВУ «Полтаванафтогаз») опломбовані запірно-пломбувальним пристроєм відправника (ЗПП) «Варта-Універсал-М» № П853958 та № П853967 цистерни № 73956021 та № 73746133 з дизельним пальним підвищеної якості Євро марки «В» виду II в загальній кількості 114 100,00 кг (маса вантажу в цистерні № 73956021 становила 58 300,00 кг., маса вантажу в цистерні № 73746133 становила 55 800,00 кг.)
Як зазначає позивач, зазначені цистерни 14 липня 2012 року в супроводі стрільця воєнізованої охорони надійшли на залізничну станцію призначення - станцію Венеславівка ДП «Південна залізниця». При огляді цистерн № 73956021 та № 73746133 працівником станції Венеславівка Південної залізниці за участі стрільця воєнізованої охорони, комерційних несправностей не встановлено, були справними ЗПП вантажовідправника, номери відбитків на пломбах відповідали номерам, зазначених у залізничній накладній № 44095180, течі вантажу та доступу до вантажу не виявлено. Зазначені обставини підтверджуються листом Полтавської дирекції залізничних перевезень Міністерства інфраструктури України від 04.08.2012р. № ДН-4-04/330 (Т.1, а.с. 20).
Також згідно із п. 31 Правил видачі вантажів (ст.35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту залізниць України) (затверджені Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) для вантажів, які прибули в критому вагоні (контейнері) за пломбами (ЗПП) відправника (порту, експедитора), на вимогу одержувача станція зобов'язана зробити в накладній відмітку про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно із статтею 52 Статуту.
Як вбачається з наданої позивачем залізничної накладної № 44233971 у графі 49 «Відмітка залізниці» зазначено: «Вантаж видано за справними ЗПУ без перевірки маси згідно ст. 52 Статуту залізниць України».
Цього ж дня, - 14 липня 2012 року, як вказує позивач, цистерни № 73956021 та № 73746133 було подано на під'їзну колію НГВУ «Полтаванафтогаз». При здійсненні представниками вантажоодержувача огляду поданих на під'їзну колію цистерн, також (як і працівниками Південної залізниці при надходженні цистерн на станцію призначення) не було виявлено будь-яких пошкоджень цистерн, ЗПП вантажовідправника виявились справними, номери відбитків на пломбах відповідали номерам, зазначених у залізничній накладній № 44095180, течі вантажу та доступу до вантажу були відсутні. У зв'язку з чим, цистерни № 73956021 та № 73746133 передано НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» без зауважень, про що свідчить пам'ятка про подавання/забирання вагонів № 102 (форма ГУ-45,Т. 1 а.с. 18), одразу після чого їх передано під охорону Східної філії ТОВ «Нафтозахист Україна» (підтверджується витягом з Книги № 940 Східної філії ТОВ «Нафтозахист Україна» обліку ввозу-вивозу ТМЦ Венеславівська дільниця БМТЗ НГВУ «Полтаванафтогаз» та договором про надання послуг з охорони від 24.11.2009р. з додатком, Т. 1 ст. 34-49) та наступного дня 15.07.2012р. розкредитовано перевізний документ (графа 52 залізничної накладної №44095180).
Як вбачається з позовної заяви, при розкритті зазначених цистерн та в результаті проведених замірів вмісту дизельного пального, використовуючи об'ємно-масовий метод за участю представників НГВУ «Полтаванафтогаз» та представника незалежного органу - Житлово-комунального підприємства с Петрівка-Роменська Параки В.М. (копія посвідчення на прийомку вантажу додається Т.1, а.с.21) виявлено, що фактична кількість дизельного пального в цистернах:
-№ 73746133 становить 53 857,00 кг, тобто виявлено нестачу нафтопродуктів в кількості 1943,00 кг;
-№ 73956021 становить 56 821 кг, тобто виявлено нестачу нафтопродуктів в кількості 1479,00 кг.
Як зазначає позивач, загальна кількість виявленої нестачі нафтопродуктів в обох цистернах склала З 422,00 кг, про що складено акт приймання нафтопродуктів за кількістю № 2 від 15.07.2012 року (форма № 5-НП, Т.1, ст. 22). Як вказує позивач, одразу по завершенню вимірювання вмісту нафтопродуктів в зазначених цистернах, членами комісії складено акт від 15.07.2012р. про опломбування цистерн (Т.1 ст. 24), приймання дизельного пального комісією було припинено, цистерни № 73956021 та № 73746133 залишались під охороною Східної філії ТОВ «Нафтозахист України».
На виконання положень Інструкції від 20.05.2008р., НГВУ «Полтаванафтогаз» листом від 16.07.2012р. № 11/01-3833 (Т.1, а.с. - 26) викликано відповідача для участі в прийманні нафтопродуктів за кількістю, представник якого цього ж дня прибув до НГВУ «Полтаванафтогаз».
Відтак, представниками Позивача та вантажовідправника - ТОВ «Торговий дім -Укртатнафта» - Шиш А.Н. (копія довіреності для підтвердження обсягу повноваженьТ.1, а.с. 27), 16.07.2012 року складено Акт № б/н приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, за формою № 5-НП (Т. 1, а.с. 28-29).
Застосовуючи об'ємно-масовий метод вимірювання кількості нафтопродуктів, можливість застування якого передбачено підпунктом 4.2.2.1. пункту 4.2.2. Інструкції від 20.05.2008 року, загальна нестача дизельного пального в цистернах № 73956021 та № 73746133, з урахуванням похибки вимірювання та норм природних втрат склала 2 861,00 кг, що відображено в зазначеному Акті від 16.07.2012р. № б/н. Крім того, п. 14 даного акту було зазначено, що на вагоно-цистерні № 73746133 виявлені сліди демонтажу повітряного клапану; гайки кріплення обмежувальної скоби клапану не обварені, є сліди відкручування, також є сліди відкручування болтів головки клапану; між головкою і основою присутня сегментна щілина. У висновку комісії (представників Позивача і Відповідача), яка приймала дизельне паливо, що надійшло у спірних вагоно-цистернах, по акту за формою № 5-НП від 16.07.2012 p. Зазначено, що нестача вантажу виникла при перевезенні залізницею.
Частинами 1, 2 статті 129 Статуту залізниць України визначено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (частина 3 статті 129 Статуту залізниць України).
Відповідно до вимог підпункту 5.2.4. пункту 5.2. Інструкції від 20.05.2008 року, у разі виявлення нестачі нафти або нафтопродукту понад норми природних втрат або їх надлишків складається комерційний акт.
На виконання вимог вищезазначених нормативних актів, Позивач звернувся до начальника Венеславівської станції Південної залізниці з листом від 16.07.2012р. № 11/01-3832 (Т.1 ст. 25) щодо направлення до НГВУ «Полтаванафтогаз» представника для спільного приймання нафтопродуктів за кількістю та складення комерційного акту. В задоволенні вимог ПАТ «Укрнафта» начальником Венеславівської станції Південної залізниці було відмовлено, що підтверджується листом Полтавської дирекції залізничних перевезень Міністерства інфраструктури України від 04.08.2012р. № ДН-4-04/330 в якому зазначено: «підстав для комісійної видачі вагонів № 73956021, № 73746133 згідно статей 52, 111 Статуту залізниць України на станції Венеславівка не було».
Підставою для відмови стали обставини за яких: цистерни прибули на станцію призначення неушкодженими, з неушкодженими пломбами ЗПП, без ознак нестачі, псування або пошкодження; вантаж не був завантажений залізницею; видача вантажу відбулась у місці незагального користування (під'їзна колія Бази матеріального-технічного забезпечення (скорочено - БМТЗ) НГВУ «Полтаванафтогаз»), а тому відсутні підстави для застосування вимог пунктів 52, 111 Статуту залізниці.
НГВУ «Полтаванафтогаз» звернулось зі скаргою від 16.07.2012р. № 11/01-3833 до заступника начальника комерційного відділу - заступника начальника Полтавської дирекції залізничних перевезень Міністерства інфраструктури України Щербини Г.М. Вимоги НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта», щодо направлення представника для подальшого примання продукції, в частині, що стосується Полтавської дирекції залізничних перевезень, залишились без задоволення з підстав, визначених у листі від 04.08.2012р. № ДН-4-04/330.
Таким чином, позивач вважає, що саме винні дії відповідача (вантажовідправника) призвели до втрати (нестачі) дизельного пального, яке було завантажено у цистерни № 73956021, № 73746133 та надійшло на станцію призначення згідно з залізничною накладною № 44095180., внаслідок чого просить стягнути з відповідача вартість нестачі дизельного пального підвищеної якості (Євро) марки «В» виду II у розмірі 32 329,30 грн.
На підставі матеріалів справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи та зазначається позивачем, за своєю правовою природою договір транспортного обслуговування, укладений між ПАТ "Укрнафта" та ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта", є договором транспортного експедирування.
Відповідно до частини 1 статті 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Статтею 934 ЦК України передбачено що, за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.
Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Предметом договору транспортного обслуговування є здійснення транспортного обслуговування замовника (позивача), яке полягає у наданні послуг.
Обов»язками виконавця, згідно п. 2.1. договору, є організація навантаження залізничного рухомого складу, оформлення перевізних залізничних документів та передачі вантажів підприємствам залізничного транспорту „Укрзалізниці".
Таким чином, сторони домовились про те, що з моменту передачі товару перевізнику, з урахуванням забезпечення навантаження рухомого складу та оформлення необхідних документів, обов'язки ПАТ "Укртатнафта" за договором транспортного обслуговування вважаються виконаними належним чином.
Відповідно до умов договору №10118(2088/10/2119), який за своєю правовою природою є договором про надання послуг, виконавець зобов"язався за завданням замовника надавати послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів замовника по території України та інших держав.
П. 5.4 договору транспортного обслуговування передбачена відповідальність виконавця (відповідача) за своєчасне відвантаження, оформлення і відправлення вантажів замовника (позивача). Тобто, і на цьому наголошує відповідач, його відповідальність обмежена тільки цими показниками. Відповідно, покладення відповідальності за недостачу вантажу на відповідача суперечить вимогам договору транспортного обслуговування.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що контрольного зважування товару в присутності представника перевізника не проведено. Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилось контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.
У відповідності до підпункту d) п. 4.1.1 Договору №10118 (2088/102119) від 01.07.2011 р., ТОВ «Торговий дім - Укртатнафта» вважається таким, що належним чином виконало свої обов'язки в частині надання послуг по оформленню і відвантаженню нафтопродуктів з моменту приймання вантажу до перевезення, що підтверджується відміткою Залізничної дороги в квитанції про прийняття вантажу до перевезення.
Як вже зазначалося в описовій частині даного рішення, відповідно до наданих позивачем акту форми 5-НП комісією по прийманню вантажу встановлено, що нестача вантажу виникла під час перевезення, тобто в момент, коли вантаж знаходився у перевізника.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, наданих сторонами доказів, фактичне надання послуг ТОВ"Укртатнафта" по відправленню вантажу ПАТ "Укрнафта" залізничним транспортом 11.07.2012 року в кількості 114100тн. документально підтверджується відвантажувальною відомістю, залізничними накладними та квитанціями про приймання вантажу з відмітками Південної залізниці. У графі 49 (відмітки залізниці) відсутні будь-які відмітки щодо нестачі вантажу чи будь-які інші зауваження. Тобто, відповідачем взяті на себе зобов'язання по договору транспортного обслуговування виконані належним чином.
Про видачу вантажу, який прибув на станцію призначення у справному вагоні без ознак втрати та виданий без перевірки залізницею в порядку статті 52 Статуту, станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відповідну відмітку, зміст якої визначено пунктом 31 Правил видачі вантажів. Вказані відмітки засвідчуються підписом начальника станції або уповноваженого ним працівника із зазначенням його посади. На цьому акцентує увагу Вищий господарський суд України у інформаційному листі від 02.02.2010р. № 01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту". Як вбчається з залізничної накладної (арк.17, том 1 справи) вказана відмітка виконана невідомою особою без зазначення будь-яких даних, що дають змогу її ідентифікувати, в порушення вимог п.31 Правил видачі вантажів.
Судом також беруться до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов від 12.12.2012р. №23ю/138 стосовно того, що позивачем не надано належних доказів приймання нафтопродуктів особами, що мають відповідні повноваження на це з огляду на п.5.2.11 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України".
У спростування даних доводів позивачем надано копію наказу №227 від 15.03.2012р. про створення комісії та документи у підтвердження кваліфікації та досвіду роботи членів комісії (арк..справи 120-135, том 1). Вказані докази не є належними у розумінні п.5.2.11 Інструкції №281 та Порядку проведення спеціального навчання працівників суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, затв.Постановою КМУ №1285 від 31.10.2007р., а документи стосовно Ковальової С.І. взагалі не надані (яка є членом комісії згідно вказаного наказу). Як вбачається з Акту №2 приймання нафтопродуктів за кількістю від 15.07.2012р., приймання здійснювала комісія у складі: Корнет С.О., Коленко Ю.О., Дудич В.П., Божко В.В., в той час як згідно наказу №227 від 15.03.2012р. на підприємстві створена комісія у складі: Корнет С.О., Коленко Ю.О. (Вошунок Р.А.), Ковальова С.І. Натомість вказана Інструкція не передбачає участі у прийманні нафтопродуктів представника громадськості (житлово-комунального підприємства). Посвідчення №4 на прийомку продукції від 15.07.2012р., видане даному представнику Параці В.М., підписане невідомою особою (без вказівки прізвища).
Відповідно до п.5.2.8 вищевказаної Інструкції №281, у разі встановлення нестачі нафти або нафтопродуктів з вини вантажовідправника, яка після списання природних втрат перевищує граничнодопустиме відхилення між результатами вимірювання маси нафти та нафтопродуктів вантажовідправником і вантажоодержувачем (якщо це обумовлено умовами договору), матеріально відповідальна особа припиняє їх приймання і негайно повідомляє про це керівника свого підприємства. При цьому матеріально відповідальна особа має забезпечити зберігання кількості одержаної нафти або нафтопродуктів, а також ужити заходів, що унеможливлюють погіршення їх якості. Одночасно з припиненням приймання вантажоодержувач зобов'язаний викликати
представника вантажовідправника для участі в прийманні нафти або нафтопродуктів і складанні акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, якщо інше не передбачено умовами договору. Як вбачається з матеріалів справи, представник вантажовідправника був викликаний позивачем лише наступного дня (16.07.2012р., арк.справи 26, том 1). Акт від 16.07.2012р. складений комісією в іншому складі, ніж зазначена у вищевказаному наказі №227.
Крім того, судом враховано, що позивач просить стягнути з відповідача вартість нестачі дизельного пального підвищеної якості (Євро) марки "В" виду ІІ у сумі 32 329,30 грн. Заявлена позивачем сума за своєю правовою природою є збитками.
Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
З матеріалів справи не вбачається наявності усіх елементів цивільного правопорушення, зокрема: в чому саме полягає протиправна поведінка відповідача та його вина, а також існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, завданими позивачу.
Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
У задоволені позову відмовити.
Повне рішення складено 18.02.2013р.
Суддя О.С.Мацко