ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.02.2013 року Справа № 15/5005/8176/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача
суддів: Джихур О.В., Тищик І.В.
при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.
Представники сторін:
від відповідача: Студенніков Д.М., довіреність № 21-12/12-1 від 21.12.12, представник;
представник позивача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
розглянувши апеляційну скаргу іноземного підприємства "Технопарк", м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2012 року у справі № 15/5005/8176/2012
за позовом іноземного підприємства "Технопарк", м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ
про визнання договору фінансового лізингу № L1731-02/08 від 01.02.08р. недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2012 року у праві № 15/5005/8176/2012 (суддя Мартинюк С.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено іноземному підприємству «Технопарк» м. Дніпропетровськ, про визнання недійсним договору фінансового лізингу № L1731-02/08 від 01.02.2008 року недійсним з моменту укладення. Рішення мотивоване тим, що на момент пред'явлення позову сплинув термін позовної давності. Крім того, оспорюваний договір не суперечить вимогам закону.
У апеляційній скарзі позивач посилається на те, що укладений між сторонами договір має триваючий характер , оскільки договір є чинним. Зазначає також про те, що оскільки строк виконання вимоги не визначений, то перебіг позовної давності починається з моменту пред'явлення вимоги.
Наполягає на тому, що у договорі сторони передбачили права і обов'язки для третіх осіб, зокрема, продавця, без його згоди. У договорі лізингу незаконно встановлені істотні умови договору купівлі-продажу: строк набуття його чинності, місце прийому-передачі предмета лізингу, право лізингодавця на односторонню відмову від договору купівлі-продажу. При цьому самого договору купівлі-продажу укладено ще не було.
В договорі купівлі-продажу не зазначено індивідуальні ознаки предмета лізингу, що суперечить вимогам ч.1 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг». Просить скасувати оскаржуване рішення і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Вислухавши представників сторін, дослідивши докази у справі, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Загальний припис акту цивільного законодавства України стосовно презумпції правомірності правочину викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним .
Крім того, відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.
За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до статті 3 вищевказаного Закону предметом договору лізингу (далі - предмет лізингу) може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не згодний з рядом умов оспорюваного ним договору фінансового лізингу № Л1731-02/08 від 01.02.2008 року, укладеним між ним та відповідачем, оскільки вони стосуються прав третьої особи, зокрема, продавця предмета лізингу.
У ст. 21 ГПК України визначено поняття сторони у господарському процесі. Так, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Оскільки у позивача відсутні повноваження від третіх осіб на представництво їх інтересів, а самі вони не вважають свої права порушеними, то і доводи стосовно порушення прав продавця предмету лізингу не можуть бути підставою ні для задоволення позовних вимог, ні для задоволення апеляційної скарги. Правовідносини в цій частині договору можуть бути врегульовані самостійно продавцем і лізингодавцем, оскільки між ними існує окремий договір купівлі-продажу, що цілком узгоджується з вимогами ст. 1 Закону України «По фінансовий лізинг», а тому відсутні правові підстави вважати порушеними інтереси позивача (лізингоодержувача) наявністю окремих оговорок, які стосуються прав та обов'язків продавця .
У ст. 179 ЦК України встановлено поняття речі. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Стаття 184 ЦК України встановлює, що речі можуть бути визначені індивідуальними або родовими ознаками. Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.
Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.
З матеріалі справи видно, що у погодженій сторонами специфікації встановлено (а.с. 14) найменування предмета лізингу екскаватор гусеничний Нyundai R 320LC-7 (2007 г.в.) двигун 194, у трьохсторонньо підписаному акті приймання-передачі зазначено факт приймання екскаватора (а.с. 20) і під час приймання предмета лізингу, а також протягом значного терміна користування предметом лізингу позивач не заявив, що предмет лізингу не тотожний тому, який вказаний у специфікації. У акті приймання-передачі зазначений серійний номер екскаватора, який індивідуалізує предмет лізингу, а тому доводи позивача в цій частині спростовуються матеріалами справи.
На цій підставі апеляційний суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо обчислення строку позовної давності, то позивачем неправомірно ототожнюється початок перебігу строку позовної давності з моментом пред'явлення вимоги, між тим, пред'явлення вимоги не є обов'язковим для позовних вимог про визнання недійсним договору, оскільки позивач вже при укладенні договору знав про його зміст, а тому саме з моменту укладення договору починається перебіг терміну позовної давності.
Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 10.12.1996 р. № 02-5/422 "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2012 року у справі № 15/5005/8176/2012, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, вірно застосував норми матеріального і процесуального права.
Наведені у апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не спростовують його висновків.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу іноземного підприємства "Технопарк", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2012 року у справі № 15/5005/8176/2012 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2012 року у справі № 15/5005/8176/2012 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.М. Білецька
Суддя О.В. Джихур
Суддя І.В. Тищик
Повний текст постанови складений 19.02.2013 року.