Номер провадження № 22-ц/785/115/13

Головуючий у першій інстанції Куриленко

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.

суддів - Драгомерецького М.М., Панасенкова В.О.

при секретарі - Сенчук А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції АТ «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

24.01.2009 року ВАТ «Райфайзен банк Аваль» звернувся з позовом до суду та просив стягнути з відповідачів заборгованість за договором кредиту та судові витрати, пов'язані з подачею позову до суду.

Свої вимоги мотивував тим, що 20.05.2003 року ОСОБА_4 ( надалі -Відповідач) звернувся до Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» (перейменовано у Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") в особі Одеської обласної філії АППБ «Аваль» (перейменовано у Одеську обласну дирекцію ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") (надалі -Позивач) з заявою про надання кредиту в сумі 50 (п'ятдесят тисяч ) доларів США, що підтверджується заявою від 20.05.2003 року.

28.05.2003 року між Відповідачем та Позивачем було підписано Кредитний договір № 010/03-5/3221 про надання кредиту в сумі 50 (п'ятдесят тисяч ) доларів США на строк 36 місяців з 28.05.2003 року по 28.05.2006 року зі сплатою за користування кредитом 18,0 відсотків річних з погашенням щомісячно 1,12 суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитом. Викладене підтверджується копією Кредитного договору № 010/03-5/3221 від 28.05.2003 року.

У відповідності до п. 4.1 Кредитного договору №010/03-5/3221 від 28.05.2003 року Позивач повністю та в строки виконав зобов'язання по даному договору - видавши ОСОБА_4 через касу 27-го відділення Одеської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", відповідно заяві на видачу готівки №1127/403-152 від 13.06.2007 року, кошти в сумі 50 (п'ятдесят тисяч) доларів США.

Відповідач не виконав умови п. 5.1. Кредитного договору, тобто щомісячно до 15 числа кожного місяця не здійснював часткове погашення Кредиту та не сплачував відсотки за користування Кредитом, та після закінчення строку надання кредиту, відповідно п. 1.2 Кредитного договору, не повернув Позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки, за користування кредитними коштами та після отримання претензій Банку від 28.10.2008 року та 05.01.2009 р. до позичальника та поручителів, у відповідності з п. 5.4. Кредитного договору, не повернув Позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки, за користування кредитними коштами.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18.05.2009 року позов задоволений, з відповідачів у солідарному порядку стягнуто на користь відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 28.05.2003 року у сумі 490 020 гривень, сплачене державне мито у розмірі 1700,00 гривень 00 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн. 00 копійок.

Ухвалою суду від 03.02.2012 року зазначене заочне рішення було скасовано, справа призначена до розгляду в загальному порядку.

Під час нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в особі Одеської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором договір № 010/03-5/3221 від 28.05.2003 року складає 80 744,37 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.02.2012 року (1 дол. США - 7,9899) складає 645 139 ( шістсот сорок п'ять тисяч сто тридцять дев'ять ) гривень 44 коп., у тому числі: - заборгованість за кредитом - 38 540,90 дол. США, що еквівалентно 307 937,94 гривні; - заборгованість за відсотками - 0,59 дол. США, що еквівалентно 4 гривні 71 коп.; - пеня нарахована за прострочення погашення кредиту - 42 202,29 дол. США, що еквівалентно 337 192,08 гривень;- пеня нарахування за прострочення сплати відсотків по кредиту - 0,59 дол. США, що еквівалентно 4 гривні 71 коп. у наступному порядку: з ОСОБА_5 в розмірі визначеної заставної вартості заставленого майна, а саме трактора «К-700 А», 1994 року випуску, реєстраційний номер 10050 OK, заставна вартість якого за п. 3 договору застави визначена сторонами в 120 000,00 грн., але не більш заявленої суми боргу за кредитним договором; з ОСОБА_1 в розмірі визначеної заставної вартості заставленого майна, а саме два комбайни «CLAAS-D-108», 1988 року випуску, реєстраційні номери 10041 та 10045 OK, заставна вартість яких визначена сторонами в 374 600 гривень, але не більш заявленої суми боргу за кредитним договором; залишок боргу стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Також просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 суму державного мита в розмірі 1700 грн., судового збору 1 519 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про слухання справи сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Рішенням суду позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, та постановити нове рішення, яким скасувати рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитом з ОСОБА_1, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та застосував необхідні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.

20.05.2003 року ОСОБА_4 звернувся до Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» (перейменовано у Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль") в особі Одеської обласної філії АППБ «Аваль» (перейменовано у Одеську обласну дирекцію ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") (надалі - Позивач) з заявою про надання кредиту в сумі 50 (п'ятдесят тисяч ) доларів США, що підтверджується заявою від 20.05.2003 року.

28.05.2003 року між Відповідачем та Позивачем було підписано Кредитний договір № 010/03-5/3221 про надання кредиту в сумі 50 (п'ятдесят тисяч ) доларів США на строк 36 місяців з 28.05.2003 року по 28.05.2006 року зі сплатою за користування кредитом 18,0 відсотків річних з погашенням щомісячно 1,12 суми отриманого кредиту та відсотків за користування кредитом. Викладене підтверджується копією Кредитного договору № 010/03-5/3221 від 28.05.2003 року.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами ЦК України.

У відповідності до п. 4.1 Кредитного договору №010/03-5/3221 від 28.05.2003 року Позивач повністю та в строки виконав зобов'язання по даному договору - видавши ОСОБА_4 через касу 27-го відділення Одеської обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль", відповідно заяві на видачу готівки №R27/403-152 від 13.06.2007 року, кошти в сумі 50 (п'ятдесят тисяч ) доларів США.

Відповідач не виконав умови п. 5.1. Кредитного договору, тобто щомісячно до 15 числа кожного місяця не здійснював часткове погашення Кредиту та не сплачував відсотки за користування Кредитом, та після закінчення строку надання кредиту, відповідно п. 1.2 Кредитного договору, не повернув Позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки, за користування кредитними коштами. Після отримання претензій Банку від 28.10.2008 року та 05.01.2009 р. до позичальника та поручителів, у відповідності з п. 5.4. Кредитного договору, не повернув Позивачу кредитні кошти та не сплатив відсотки, за користування кредитними коштами.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором Банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки, за ч.2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Згідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позику у тому обсязі та у строк, встановлений договором.

Відповідно до п.8.1 Кредитного договору, договір діє до повного погашення кредитної заборгованості.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 010/03-5/3221 від 28.05.2003 року між Позивачем та ОСОБА_5 було укладено нотаріально посвідчений Договір застави від 28.05.2003 року, за п. 2 цього договору у заставу Позивачу надано трактор «К-700 А», 1994 року випуску, реєстраційний номер 10050 OK, заставна вартість якого за п. 3 договору застави визначена сторонами в 120 000,00 гри, що еквівалентні 22 514,07 дол. США за курсом НБУ на час укладення договору застави.

За п.п. 4, 6 договору застави предмет застави за домовленістю сторін залишається у володінні заставодавця, відчуження або заміна заставленого транспортного засобу припускається тільки за письмовою згодою заставодержателя, ризик випадкової загибелі предмета застави несе його власник - заставодавець.

Відповідно п. 11 Договору застави Заставодавець - ОСОБА_5, що є майновим поручителем Боржника, несе відповідальність перед Заставодержателем (Позивачем) у розмірі заставленого майна, сума якого визначена сторонами в пункті 3 договору. Відповідно до п.23 Договору застави, дія цього договору припиняється після виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Окрім того, у якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 010/03-5/3221 від 28.05.2003 року між Позивачем та ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений Договір застави від 28.05.2003 року, за п. 2 цього договору у заставу Позивачу надано два комбайни «CLAAS-D-108», 1988 року випуску, реєстраційні номери 10041 та 10045 OK, заставна вартість яких визначена сторонами в 374 600,00 гривень, що еквівалентно 70 281 дол. США за курсом НБУ на момент укладення договору застави.

За п.п. 4, 6 договору застави предмет застави за домовленістю сторін залишається у володінні заставодавця, відчуження або заміна заставлених машин припускається тільки за письмовою згодою заставодержателя, ризик випадкової загибелі предмета застави несе його власник - заставодавець.

Відповідно п. 11 Договору застави Заставодавець - ОСОБА_1, що є майновим поручителем Боржника, несе відповідальність перед Заставодержателем (Позивачем) у розмірі заставленого майна. Відповідно до п.23 Договору застави, дія цього договору припиняється після виконання зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави та задовольнити у повному обсязі свою вимогу, визначену на момент фактичного задоволення, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків, спричинених порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат, які понесені у зв'язку з пред'явленою вимогою.

За положенням ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлене договором або законом, та за ч. 2 цієї статті Кодексу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до постанови від 02.11.2009 року відділу державної виконавчої служби Ширяївського районного управління юстиції про повернення виконавчого документу майна ОСОБА_1, на яке можливо було б звернути стягнення не виявлено, зареєстрований за боржником транспорт знаходиться в розшуку. Стягнення боргу за виконавчим документом № 2-2509/09 за рішенням Київського районного суду м. Одеси з ОСОБА_5 також не виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 587 Цивільного кодексу України, заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов'язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлене договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Таким чином, позивач вважає, що викладені правові підстави надають позивачу право вимагати відшкодування йому збитків, спричинених порушенням майновими поручителями зобов'язань за договорами застави в межах вартості заставленого майна, визначеної під час укладання договорів застави, але не більш заявленого боргу та нарахованої пені за кредитним договором.

Окрім того, у якості додаткового забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 010/03-5/3221 від 28.05.2003 року між Позивачем та ОСОБА_6 укладено Договір поруки №010/03-/3221/1 від 11.06.2008 року, за п. 1.2. якого Поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед Банком відповідати по Борговим зобов'язанням Боржника - ОСОБА_4, які виникають з умов Кредитного договору № 010/03-5/3221 від 28.05.2003 року.

Відповідно до Договору поруки №010/03-/3221/1 від 11.06.2008 року, п.п. 2.1., 3.1, у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 несуть солідарну відповідальність перед Кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання вимоги, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків.

За ст. 554 ЦК України, при порушенні боржником зобов'язання забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за Кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків.

Про порушення зобов'язання Відповідачі повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 9.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положенням цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченного платежу за кожний день прострочення.

За здійсненним станом на 13.02.2012 року розрахунком заборгованість за кредитним договором договір № 010/03-5/3221 від 28.05.2003 року складає 80 744,37 ( вісімдесят тисяч сімсот сорок чотири долари 37 центів США) долари США, що за курсом НБУ станом на день винесення рішення (100 дол. США=799грн.) складає 645 147,51 грн., у тому числі: - заборгованість за кредитом - 38 540,90 дол. США, - заборгованість за відсотками - 0,59 дол. США, - пеня нарахована за прострочення погашення кредиту - 42 202,29 дол. США, - пеня нарахування за прострочення сплати відсотків по кредиту - 0,59 дол. США.

Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов'язковими для виконання сторонами.

З вищенаведеного випливає, що позивач та відповідач, підписавши кредитний договір встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави Позика, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з діючими нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, та дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.

Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.О. Панасенков

М.М. Драгомерецький