Справа № 2-1218/12

Провадження №: 2/752/116/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді Пасинок В.С., при секретарях Приходько А.В., Черкова Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа: Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та зобов»язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

в листопаді 2011 року позивач звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна», третя особа: Національний банк України, ПНКМНО ОСОБА_2 про визнання недійсними кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року та договору застави автотранспортного засобу від 03 серпня 2006 року.

В ході розгляду справи позивачем неодноразово було уточнено позовні вимоги та змінено предмет позову (т. 1 а.с. 180-195, 219-227).

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що відповідачі навмисно та свідомо обраховують її як свого клієнта, а точніше - крадуть гроші, невірно проводячи розрахунок щомісячних ануїтетних платежів, а, оскільки такі обрахунки є латентним видом злочину (як шахрайство) і не можуть одразу бути виявленими, банк користується цим як при укладенні, так і при виконанні кредитного договору.

До того ж, банк умисно незаконно позбавив її права вільно обирати страхову компанію на весь період дії кредитного договору, ввів її в оману щодо валюти кредиту, що є порушенням її прав як споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».

Вважаючи, що подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час, є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріпленні у ст. 3 ЦК України - принципу справедливості, остаточно просила суд визнати незаконними дії ПАТ «ОТП Банк» при укладенні та виконанні кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, який укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк», щодо: здійснення завищених щомісячних ануїтетних платежів нарахувань в кредитному договорі № CL -009/625/2006 від 03 серпня 2006 року; здійснення нарахувань в кредитному договорі № CL -009/625/2006 від 03 серпня 2006 року на підставі завищеної процентної ставки; включення до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року застереження 2 підп. «В» п. 1.3.1 кредитного договору (ч. 2): «Договори страхування, зазначені в п.п. Б), В), п. 1.3.1 цього Договору (надалі - «Договори страхування») укладаються в страхових компаніях, погоджених з банком та на умовах визначених банком»; включення до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 2.2.1 кредитного договору (ч. 2) «Банк має право не виконувати будь-які вимоги позичальника, в тому числі не надавати кредит позичальнику, якщо їх виконання протирічить зобов'язанням позичальника за цим договором чи рішенню кредитного комітету банку»; включення до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 3.1.1 кредитного договору (ч. 2) «за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки; зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору»; включення до кредитного договору № CL -009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 3.1.2 кредитного договору (ч. 2) «за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів позичальник, крім пені, передбаченої п. 3.1.1 цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 грн.»; включення до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 3.1.3 кредитного договору (ч. 2) «за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 (тридцяти) календарних днів позичальник, крім пені та штрафу, передбачених п.п. 3.1.1, 3.1.2 цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50,00 грн.».

Також, просила суд зобов'язати ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» внести зміни до кредитного договору № CL -009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, який укладено між нею та ПАТ «ОТП Банк», та до додатку № 1 «Графік погашення» до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, а саме: в додатку № 1 «Графік повернення кредиту та сплати процентів» до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року пункт «Сума щомісячного платежу (при ануїтеті) 785,61 доларів США» викласти в наступній редакції: «Сума щомісячного платежу (при ануїтеті) 781,79 доларів США»; додатку № 1 до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року визначити графік повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, який укладено між нею та ПАТ «ОТП Банк», в новій редакції; видалити повністю застереження 2 підпункту «В» п. 1.3.1 з кредитного договору (ч. 2) № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року: «Договори страхування, зазначені в п.п. Б), В), п. 1.3.1 цього договору (надалі - «Договори страхування») укладаються в страхових компаніях, погоджених з банком та на умовах, визначених Банком» повністю з кредитного договору (ч. 2)»; видалити повністю п. 2.2.1 з кредитного договору (ч. 2) № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року: «Банк має право не виконувати будь-які вимоги Позичальника, в тому числі не надавати кредит позичальнику, якщо їх виконання протирічить зобов'язанням позичальника за цим договором чи рішенню кредитного комітету банку»; в кредитному договорі (ч. 2) № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 3.1.1 «за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки; зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору» викласти в наступній редакції: «за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,01%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки; зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього Договору»; видалити повністю п. 3.1.2 з кредитного договору (ч. 2) № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року: «за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів позичальник, крім пені, передбаченої п. 3.1.1 цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 грн.»; видалити повністю п. 3.1.3 з кредитного договору (ч. 2)№ CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року «за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів позичальник, крім пені та штрафу, передбачених п.п. 3.1.1, 3.1.2 цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50,00 грн.»; доповнити розділ 3 кредитного договору (ч. 2) з кредитного договору (ч. 2) № CL -009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 3.1.5 «за порушення прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, банк зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань або від суми завданих збитків, але не менше 25,00 грн.»

Крім того, просила суд зобов'язати ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» солідарно отримати від ОСОБА_1 81 257,24 грн. в рахунок повного повернення кредиту за кредитним договором № СІ-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, який укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк»; зобов'язати ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» видати ОСОБА_1 довідку про повне виконання нею зобов'язань за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, у разі погашення ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року; припинити дію договору застави автотранспортного засобу від 03 серпня 2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, а також стягнути з ПАТ «ОТП Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

В ході розгляду справи представник позивача підтримала вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі з урахуванням його уточнень та просила суд його задовольнити.

Представник відповідачів - ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» позов не визнав, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість. Просив суд відмовити у його задоволенні, врахувавши при цьому позицію відповідачів, викладену в письмових запереченнях, наявних в матеріалах справи (т. 2 а.с. 13-19).

Третя особа - Національний банк України, яка повідомлялась в установленому законом порядку про час та місце розгляд справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечила. Надала заяву про розгляд справи за її відсутності (т. 1 а.с. 51-52).

Третя особа - ПНКМНО ОСОБА_2, будучи повідомленою в установленому законом порядку про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, просила суд провести слухання за її відсутності, про що надала відповідну заяву (т. 1 а.с. 179).

Заслухавши представників позивача та відповідачів, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності третіх осіб, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається та встановлено у судовому засіданні, що 03 серпня 2006 року між позивачем та АКБ «Райффайзен Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», був укладений кредитний договір № СL-009/625/2006, за умовами якого ОСОБА_1 було надано для придбання транспортного засобу кредитні кошти у розмірі 39 989,08 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки в розмірі 12 % річних з датою остаточного повернення кредиту 03 серпня 2012 року (т. 1 а.с. 11-19).

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між сторонами був укладений договір застави автотранспортного засобу № РСL-009/625/2006 (т. 1 а.с. 20-22).

В ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечувалось сторонами про те, що на підставі виконавчого напису ПНКМНО ОСОБА_3 було звернуто стягнення на предмет застави, в рахунок реалізації якого частково задоволено вимоги банка за кредитним договором № СL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року.

Не ставлячи під сумнів дійсність кредитного договору № СL-009/625/2006 та договір застави автотранспортного засобу № РСL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, позивачем порушується питання щодо наявності в останніх умов, які є несправедливими з точки зору положень Закону України «Про захист прав споживачів», чим порушують її права як споживача банківських послуг, оскільки зазначені умови носять характер злочинних, таких, що умисно вводять в оману споживача шляхом зловживання довірою останнього.

Разом з тим, суд не може погодитись з такою позицією позивача та її представника та вважає її хибною, виходячи з наступного.

Так, згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено та це не заперечується сторонами у справі, що згідно умов кредитного договору банк надав, а позивач отримала кредитні кошти у розмірі 39 989,08 доларів США.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До того ж, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

В той же час, згідно ст. 1056 ЦК України позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до висновку про те, що сторони, підписавши спірні договори, встановили факт досягнення згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.

Підписавши договір, позивач засвідчила, що вона ознайомлена з умовами надання кредиту, в тому числі з умовами кредитування, орієнтовної сукупної вартості кредиту, наявних в банку форм кредитування та відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача, переваг та недоліків пропонованих систем кредитування, вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням кредитного договору.

Укладаючи вказаний договір з банком, позивач погодилась на ряд умов, лише за виконання яких нею будуть отримані кредитні кошти для придбання автомобіля, серед яких, зокрема, умова про проведення виплат в порядку та розмірах згідно відповідно графіку, викладеного в додатку № 1 до договору, на сплату штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору, на укладення з позичальником в забезпечення виконання прийнятих на себе зобов'язань нотаріально посвідченого договору застави тощо (т. 1 а.с. 11-22).

Погодившись з умовами вказаного договору кредиту, ОСОБА_1 і були отримані кредитні кошти.

Доказів протилежного в розпорядження суду не надано.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно правовими актами Національного Банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Як вбачається з уточненої позовної заяви та було встановлено у судовому засіданні, метою звернення позивача до відповідачів була фактична зміна умов оплати відсотків за користування кредитним коштами в межах діючого кредитного договору.

При цьому, в обґрунтування безпечності своїх позовних вимог позивач та її представник посилаються на висновок № 4325/12-44 судово-економічної експертизи, проведеної в рамках даної справи на виконання ухвали суду від 15 березня 2012 року (т. 1 а.с. 149-150).

Так, ст. 57 ЦПК України зазначає про те, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз 19 липня 2012 року складено висновок № 4325/12-44 судово-економічної експертизи у цивільній справі № 2-1218/12 (т. 1 а.с. 163-172).

Згідно висновків зазначеної експертизи: розмір щомісячного ануїтетного платежу при застосуванні узгоджених сторонами у кредитному договорі № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року та додатку № 1 до нього «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» вихідних даних, а саме: 39 989,08 доларів США - сума кредиту, 72 - кількість періодів, 12% - розмір процентної ставки, за формулою розрахунку ануїтет них платежів, зазначеної у дослідницькій частині, становить 781,79 доларів США.

Оскільки у матеріалах справи відсутні та на клопотання експерта на дослідження не надано Положення ПАТ «ОТП Банк» про облікову політику, Положення ПАТ «ОТП Банк» про кредитування (в тому числі Порядок розрахунку щомісячних платежів та відсотків по кредитах, у тому числі при ануїтеті), детального розрахунку щомісячного ануїтетного платежу за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, визначити розмір щомісячного платежу, який має бути за договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року про надання споживчого кредиту, не видається за можливе.

Оскільки в матеріалах справи відсутні та на клопотання експерта на дослідження не надано Положення ПАТ «ОТП Банк» про облікову політику, Положення ПАТ «ОТП Банк» про кредитування (в тому числі Порядок розрахунку щомісячних платежів та відсотків по кредитах, у тому числі при ануїтеті), детального розрахунку щомісячного ануїтетного платежу за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, документально підтвердити обґрунтованість розрахованого ПАТ «ОТП Банк» щомісячного ануїтетного платежу в розмірі 785,61 доларів США, узгодженого в додатку № 1 «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року про надання споживчого кредиту, не видається за можливе.

Щомісячному ануїтетному платежу в розмірі 785,61 доларів США, визначеному у договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року про надання споживчого кредиту, в разі застосування узгоджених сторонами кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року про надання споживчого кредиту та додатку № 1 до нього «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» до нього вихідних даних, а саме: 39 989,08 доларів США - сума кредиту, 72 - кількість періодів, 12% - розмір процентної ставки, використовуючи функцію Excel СТАВКА (Кпер; плт; пс), де КПЕР - це кількість періодів (число місяців n); плт - щомісячний платіж (ануїтет Ann), пс - приведена вартість (сума кредиту S), відповідає відсоткова ставка 12,18% (СТАВКА (72;-785,61;39989,08)*12).

Оскільки в матеріалах справи відсутні та на клопотання експерта на дослідження не надано Положення ПАТ «ОТП Банк» про облікову політику, Положення ПАТ «ОТП Банк» про кредитування (в тому числі Порядок розрахунку щомісячних платежів та відсотків по кредитах, у тому числі при ануїтеті), детального розрахунку щомісячного ануїтетного платежу за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, документально підтвердити, чи відповідає відсоткова ставка 12% щомісячному ануїтетному платежу в сумі 785,61 доларів США, визначеному в додатку № 1 «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року про надання споживчого кредиту, не видається за можливе.

Щомісячний ануїтетний платіж у розмірі 785,61 доларів США, визначений у додатку № 1 «Графік повернення кредиту та сплати відсотків» до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року про надання споживчого кредиту, у разі застосування узгоджених сторонами у кредитному договорі та додатку № 1 до нього вихідних даних, а саме: 39 989,08 доларів США - сума кредиту, 72 - кількість періодів, 12% - розмір процентної ставки, використовуючи функцію Excel СТАВКА (Кпер; плт; пс), де КПЕР - це кількість періодів (число місяців n); плт - щомісячний платіж (ануїтет Ann), пс - приведена вартість (сума кредиту S), відповідає відсоткова ставка 12,18% (СТАВКА (72;-785,61;39989,08)*12).

Оскільки в матеріалах справи відсутні та на клопотання експерта на дослідження не надано Положення ПАТ «ОТП Банк» про облікову політику, Положення ПАТ «ОТП Банк» про кредитування (в тому числі Порядок розрахунку щомісячних платежів та відсотків по кредитах, у тому числі при ануїтеті), детального розрахунку щомісячного ануїтетного платежу за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, документально підтвердити, чи відповідає щомісячний ануїтет ний платіж, визначений договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року про надання споживчого кредиту, відсотковій ставці за цим договором та якій відсотковій ставці він відповідає, не видається за можливе.

Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Виходячи з положень зазначеної статті, суд приходить до висновку про неможливість прийняття до уваги висновку № 4325/12-44 судово-економічної експертизи у цивільній справі № 2-1218/12 від 19 липня 2012 року, через що не може покласти його в основу судового рішення, оскільки він є суперечливим.

Так, зі змісту висновку № 4325/12-44 вбачається, що експерт при проведенні вказаного дослідження виходив з визначення ануїтетний платіж, який наведений у Банківській енциклопедії за редакцією ОСОБА_4. Наведена ним формула розрахунку коефіцієнту ануїтету не є нормативно встановленою і може відрізнятись у різних банках.

Крім того, зі змісту вказаного експертного висновку вбачається, що позивачем ОСОБА_1, виходячи з узгоджених з банком у кредитному договорі даних розраховано вірно розмір щомісячного ануїтетного платежу. Разом з тим, виходячи з умов кредитного договору, визначення розміру платежу за користування кредитом та розміру ануїтетного платежу, в якому прописані досить узагальнено, враховуючи те, що формула та алгоритм розрахунку є досить складними і можуть відрізнятись в різних банках, для нарахування банківських процентів можуть використовуватись різні способи, позивачем ОСОБА_1 при проведенні розрахунку не враховано, що згідно умов кредитного договору при нарахуванні відсотків банком використовується річна база нарахування процентів у розмірі 360 календарних днів у році.

Крім того, в узгодженому сторонами кредитному договорі не чітко визначено один із застосованих банком для обрахування процентних доходів і витрат метод визначення кількості днів (т. 1 а.с. 163-172).

До того ж, від сторін спору, в тому числі і сторони позивача, в розрізі наданих ст. 27 ЦПК України прав щодо подання доказів, заявленню клопотань тощо клопотань про призначення в порядку ст. ст. 143, 150 ЦПК України повторної чи додаткової експертиз не заявлялось. Тому, суд через те, що вказаний висновок експерта не дає суду можливості дійти повної та однозначної думки щодо вірності чи невірності нарахування ануїтетного платежу, критично оцінює останній.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підставою для зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критерію, що встановлений абз. 2 ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавцем розкривається за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Але це останнє оціночне поняття значно звужує сферу погляду суду, оскільки істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склались у сторони, яка вимагає зміни умов договору. Вина другої сторони не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і взагалі для виникнення права вимагати внесення змін на підставі ч. 2 ст 651 ЦК України.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Але і за наявності істотної зміни обставин договір не може бути змінений або розірваний, якщо договором передбачено, що він не може бути змінений чи розірваний за таких підстав. Обмеження на зміну або розірвання договору в зв'язку з істотною зміною обставин може випливати із суті зобов'язання.

На підставі ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може буди розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ЦК України передбачена можливість зміни умов кредитного договору або в разі істотного порушення договору другою стороною, або за наявності одночасно передбачених умов, які викладені в ч. 2 ст. 652 ЦК України. На виконання ст. 60 ЦПК України представником позивача не надано жодного доказу настання істотного порушення умов договору чи одночасно всіх умов, передбачених ст. 652 ЦК України.

Тому, враховуючи факт того, що, по-перше, кредитний договір № СL-009/625/2006 та договір застави автотранспортного засобу № РСL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року в установленому законом порядку недійсним не визнані та є чинними, виходячи з положень ст. 525 ЦК України про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними дії ПАТ «ОТП Банк» при укладенні та виконанні кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, який укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк», щодо: здійснення завищених щомісячних ануїтетних платежів нарахувань в кредитному договорі № CL -009/625/2006 від 03 серпня 2006 року; здійснення нарахувань в кредитному договорі № CL -009/625/2006 від 03 серпня 2006 року на підставі завищеної процентної ставки; включення до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року застереження 2 підп. «В» п. 1.3.1 кредитного договору (ч. 2): «Договори страхування, зазначені в п.п. Б), В), п. 1.3.1 цього Договору (надалі - «Договори страхування») укладаються в страхових компаніях, погоджених з банком та на умовах визначених банком»; включення до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 2.2.1 кредитного договору (ч. 2) «Банк має право не виконувати будь-які вимоги позичальника, в тому числі не надавати кредит позичальнику, якщо їх виконання протирічить зобов'язанням позичальника за цим договором чи рішенню кредитного комітету банку»; включення до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 3.1.1 кредитного договору (ч. 2) «за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим Договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% (одного відсотка) від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки; зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору»; включення до кредитного договору № CL -009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 3.1.2 кредитного договору (ч. 2) «за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 календарних днів позичальник, крім пені, передбаченої п. 3.1.1 цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 грн.»; включення до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 3.1.3 кредитного договору (ч. 2) «за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 (тридцяти) календарних днів позичальник, крім пені та штрафу, передбачених п.п. 3.1.1, 3.1.2 цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50,00 грн.»; зобов'язання ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» внести зміни до кредитного договору № CL -009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, який укладено між нею та ПАТ «ОТП Банк», та до додатку № 1 «Графік погашення» до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, а саме: в додатку № 1 «Графік повернення кредиту та сплати процентів» до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року пункт «Сума щомісячного платежу (при ануїтеті) 785,61 доларів США» викласти в наступній редакції: «Сума щомісячного платежу (при ануїтеті) 781,79 доларів США»; додатку № 1 до кредитного договору № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року визначити графік повернення кредиту та сплати процентів за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, який укладено між нею та ПАТ «ОТП Банк», в новій редакції; видалення повністю застереження 2 підпункту «В» п. 1.3.1 з кредитного договору (ч. 2) № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року: «Договори страхування, зазначені в п.п. Б), В), п. 1.3.1 цього договору (надалі - «Договори страхування») укладаються в страхових компаніях, погоджених з банком та на умовах, визначених Банком» повністю з кредитного договору (ч. 2)»; видалення повністю п. 2.2.1 з кредитного договору (ч. 2) № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року: «Банк має право не виконувати будь-які вимоги Позичальника, в тому числі не надавати кредит позичальнику, якщо їх виконання протирічить зобов'язанням позичальника за цим договором чи рішенню кредитного комітету банку»; викладення в новій редакції в кредитному договорі (ч. 2) № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 3.1.1 «за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки; зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору» - «за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,01%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочки; зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього Договору»; видалення повністю п. 3.1.2 з кредитного договору (ч. 2) № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року: «за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 15 (п'ятнадцять) календарних днів позичальник, крім пені, передбаченої п. 3.1.1 цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 25,00 грн.»; видалення повністю п. 3.1.3 з кредитного договору (ч. 2)№ CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року «за прострочення виконання боргових зобов'язань понад 30 календарних днів позичальник, крім пені та штрафу, передбачених п.п. 3.1.1, 3.1.2 цього договору, додатково сплачує на користь банку штраф у розмірі 0,02% від суми прострочених боргових зобов'язань, але не менше 50,00 грн.»; доповнення розділу 3 кредитного договору (ч. 2) з кредитного договору (ч. 2) № CL -009/625/2006 від 03 серпня 2006 року п. 3.1.5 «за порушення прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, банк зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 0,01% від суми прострочених боргових зобов'язань або від суми завданих збитків, але не менше 25,00 грн.» задоволенню не підлягають, виходячи з їх необґрунтованості.

Крім того, в ході розгляду справи в розпорядження суду з боку позивача не було надано доказів на підтвердження можливого досудового врегулювання непорозумінь з банком. Натомість, в ході розгляду справи було встановлено, що вказаний позов був поданий до суду лише після того, як ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року. Тому, суд розцінює пред'явлені вимоги ОСОБА_1 як спосіб захисту своїх інтересів, пов'язаний також із можливістю затягування вирішення питання стягнення заборгованості за кредитним договором. З цієї точки зору критично оцінюються судом й посилання представника позивача на шахрайські дії відповідачів, на підтвердження чого доказів в розпорядження суду не надано, також і в ході виконавчого провадження щодо реалізації заставного майна. Останні не приймаються судом до уваги, оскільки не стосуються предмету позову в даному випадку, а також не підтвердженні доказами, як того вимагає ст. 60 ЦПК України.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9 помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Тому, судом також не приймається до уваги посилання позивача та її представника на її юридичну необізнаність під час укладання кредитного договору, а також на наявність в діях відповідачів ознак шахрайства, спрямованих на заволодіння її грошових коштів.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Однак, позивач та її представник не вказали достатніх правових підстав, необхідних для обґрунтування своєї позиції, а висловили лише певні припущення та свою суб'єктивну думку.

З огляду на викладене вище, суд вважає хибними і посилання позивача та її представника на порушення її прав як споживача банківських послуг в розрізі Закону України «Про захист прав споживачів».

Як було встановлено в ході розгляду справи, з метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, між сторонами того дня був укладений договір застави атотранспортногго засобу № РСL-009/625/2006 (т. 1 а.с. 20-22).

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно ст. 28 Закону України «Про заставу» від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Оскільки, виходячи з положень ст. ст. 546, 548 ЦК України, застава має акцесорний характер щодо забезпечуваного нею зобов'язання, то виконання або припинення останнього веде до автоматичного припинення права застави, адже застава завжди встановлюється з метою забезпечити певну вимогу. При частковому виконанні боржником забезпеченої заставою вимоги, застава зберігається в повному обсязі. Ця вимога - прямий наслідок дії принципу неподільності предмета застави.

З огляду на викладене, не підлягають задоволенню й вимоги ОСОБА_1 щодо припинення дії договору застави автотранспортного засобу від 03 серпня 2006 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

З приводу вимоги ОСОБА_5 щодо зобов'язання ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» солідарно отримати від ОСОБА_1 81 257,24 грн. в рахунок повного повернення кредиту за кредитним договором № СІ-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, який укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк», то, виходячи з загальних положень цивільного законодавства про те, що сторони є вільними в укладенні договору, відповідачем не було акцептовано пропозицію позивача про прийняття вказаної суми, оскільки вона є спірною, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної вимоги, оскільки вона суперечитиме принципу свободи договору та його правовій природі.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність вимоги про зобов'язання ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» солідарно отримати від ОСОБА_1 81 257,24 грн. в рахунок повного повернення кредиту за кредитним договором № СІ-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, який укладено між ОСОБА_1 та ПАТ «ОТП Банк», то не підлягає також задоволенню позов в частині вимоги щодо зобов'язаня ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» видати ОСОБА_1 довідку про повне виконання нею зобов'язань за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, у разі погашення ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором № CL-009/625/2006 від 03 серпня 2006 року, так як останнє нею не здійснено.

Разом з тим, не приймаються до уваги твердження відповідачів щодо пропуску позивачем строку позовної давності для захисту своїх інтересів, визначеного законодавцем в ст. ст. 256-257 ЦК України, як недоведені з точки зору положень ст. 60 ЦПК України.

Позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідачів на її користь понесених нею витрат на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн., на думку суду, також задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення щодо цієї позовної вимоги суд керується положеннями ст. 84 ЦПК України, відповідно до вимог якої витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, законодавець з метою визначення розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах, визначає лише такі види правової допомоги, як правова допомога у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Однак, у суду відсутні відомості про надання позивачу наданої правової допомоги та він позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок компенсації цієї наданої позивачу правової допомоги. До того ж, з боку позивача в розпорядження суду не надано квитанції про проведення оплату правової допомоги.

Наявність лише договору про надання правової допомоги від 27 жовтня 2011 року (т. 1 а.с. 83-87) за відсутністю вищевказаних документів, на думку суду, виключає можливість відшкодування позивачу витрат, які ті здійснив відповідно до договору, у зв'язку із чим останньому має бути відмовлено у відшкодуванні цих витрат у повному обсязі.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Отже, позивач не вказала достатніх правових підстав необхідних для задоволення її позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, ст. ст. 3, 11-16, 203, 509, 525, 526, 546, 548,626, 627, 628, 638, 1054, 1055, 1056 ЦК України, керуючись ст. ст. 9-11, 57-61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа: Національний банк України, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та зобов»язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок