Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/71/13- к

№ провадження 1-кп/624/6/13

В И Р О К

Іменем України

смт. Кегичівка                                                                                          19 лютого 2013 року

Кегичівський районний суд Харківської області

в складі : головуючого-судді Рибальченко Р.І.

з участю прокурора Григеля А.А.

з участю потерпілого ОСОБА_1

з участю обвинуваченого ОСОБА_2

при секретарі Проскурні Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Кегичівка кримінальне провадження №12012220420000056 по обвинуваченню ОСОБА_2, який народився 27 червня 1991 року в с. Нова Парафіївка, Кегичівського району, Харківської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, військовозобов'язаного, неодруженого, непрацюючого, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_2, засудженого Кегичівським районним судом Харківської області 14.09.2011 року за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 850грн., покарання не відбув; за ч.1 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2012 року близько 23-ї години 00 хвилин ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився біля кафе “Максим”, розташованого по вул.Шкільна в сел. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області. Він умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, штовхнув ОСОБА_1 в груди. Від цього поштовху ОСОБА_1 впав навзнак і вдарився головою об асфальтне покриття. Внаслідок падіння йому було спричинені: гостра закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субарахноідальний крововилив, лінійний перелом потиличної кістки, тобто тяжкі тілесні ушкодження, по критерію небезпеки для життя.

За таких обставин, дії ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, яке небезпечне для життя в момент заподіяння.

Винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

В судовому засіданні обвинувачений визнав себе винним і показав, що 06.11.2012 року близько 21-ї години він поїхав разом з ОСОБА_3 в кафе “Максим” в сел.Кегичівка. Там пили пиво. Близько 23-ї години виходили з кафе надвір, щоб покурити. ОСОБА_1 в цей час сидів на порозі, на виході з кафе, а ОСОБА_4 стояла надворі біля входу. ОСОБА_3 попросив ОСОБА_1 піднятися з порога, щоб вони могли вийти. Він, ОСОБА_1В, відійшов і став виражатись на їх адресу нецензурною лайкою, після чого штовхнув ОСОБА_3 В цей час він, ОСОБА_2, підійшов до них і штовхнув ОСОБА_1, від чого той впав і, вдарившись головою об асфальтну поверхню двору, втратив свідомість. Він штовхнув ОСОБА_1 сильно, від чого останній ударився затилком об асфальтне покриття і сам встати не міг. Після цього ОСОБА_4 принесла води, якою вони вмили ОСОБА_1 і він прийшов до тями. Через два тижні ОСОБА_4 зателефонувала і сказала, що ОСОБА_1 після цього випадку направили в лікарню в м.Харків. Він поїхав в лікарню до ОСОБА_1, щоб дати грошей на лікування. Заплатив ОСОБА_1 3000грн. Решту 1500 грн. обіцяв доплатити до 20.02.2013 року. Вони з ОСОБА_3 претензій до ОСОБА_1 не мають. Він визнає свою вину, кається у вчиненому і просить його суворо не карати, вибачається перед потерпілим.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що 06.11.2012 року близько 23-ї години він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходився в кафе “Максим” в сел.Кегичівка. Він вживав пиво. Вийшов з кафе і присів на порозі, щоб покурити. В цей час з кафе виходили ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 Між ним та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виник конфлікт з приводу того, що він заважає їм вийти з кафе. Місця було достатньо, щоб пройти мимо нього, але ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 кричали, щоб він вставав. Він піднявся. Між ними виникла сварка і він, ОСОБА_1, штовхнув від себе ОСОБА_3, який не впав, а просто відійшов від нього. Він, ОСОБА_1, нецензурно не лаявся, а просто сидів і курив. ОСОБА_2 зненацька вдарив його кулаком правої руки в ліву щелепу. Від удару він впав і вдарився потилицею об асфальт чи об бордюр. Від удару втратив свідомість. Його завели в бар і поклали на тапчан, де він заснув. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 близько 3-ї години наступного дня викликали таксі і відвезли його в с. Бесарабівка до бабусі його дружини. Вранці 07.11.2012 року він прокинувся і відчув, що в нього в голові ніби щось «стрельнуло». В нього сильно боліла голова, його нудило і він ще добу пролежав вдома у бабусі. 08.11.2012 року він поїздом доїхав додому в с. Зачепилівка, а 09.11.2012 року його помістили в стаціонар Зачепилівської ЦРЛ. Через 2 дні до нього було викликано сан. авіацію і його переправили в обласну клінічну лікарню. В цій лікарні він проходив лікування з 11.11.2012 року по 21.11.2012 року. Потім ще доліковувався амбулаторно. На його лікування батьки витратили понад 5000 грн. Він телефонував ОСОБА_2, що йому потрібні гроші на лікування, він обіцяв, що віддасть, але повністю їх не повернув і при цьому погрожував йому, якщо він повідомить в міліцію, то для нього будуть погані наслідки. Після цього він повідомив в міліцію. Зараз його стан здоров»я незадовільний.

Свідок ОСОБА_4 в суді показала, що 06.11.2012 року вона разом із ОСОБА_1 була в кафе “Максим” в сел.Кегичівка, де пили пиво. ОСОБА_1 випив близько чашки пива. Близько 23-ї години вони вийшли з бару, щоб покурити. ОСОБА_1 сів на порозі. В цей час з бару вийшли ОСОБА_3 з ОСОБА_2 Між ними зав'язалася сварка, під час якої ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_1 і той впав. ОСОБА_1 втратив свідомість. Сварився ОСОБА_3 ОСОБА_1 впав від удару ОСОБА_2 і вдарився головою об асфальтне покриття. ОСОБА_2 наніс удар різко, вдарив один раз. Потім вона принесла на прохання ОСОБА_2 води і ОСОБА_3 мочив ОСОБА_1 водою, від чого він прийшов до тями. Вона відвезла ОСОБА_1 в с. Бесарабівка, де він переночував. Йому було зле, в нього боліла голова, його трусило, він блював. Протягом доби він не вставав з ліжка. Наступного дня він поїхав додому в с. Зачепилівка.

Свідок ОСОБА_3 в суді показав, що ближче до зими 2012 року, точної дати він не пам»ятає, біля 21-ї години він разом із ОСОБА_2 поїхав в сел. Кегичівка в кафе-бар “Максим”. Там вони випили по пляшці пива. Близько 23-ї години вирішили вийти надвір, щоб покурити. В цей час на виході сидів ОСОБА_1 Підійшовши до нього, попросив дати пройти. ОСОБА_1 піднявся і штовхнув його, ОСОБА_3Є, від чого він не впав, а відступив назад на 2-3 кроки. В свою чергу ОСОБА_2 теж штовхнув ОСОБА_1 від чого той впав і не вставав. ОСОБА_1 втратив свідомість. ОСОБА_1 вдарився головою об бетонну бордюру. ОСОБА_4 принесла води і вони полили на нього водою, від чого ОСОБА_1 прийшов до тями. Після цього ОСОБА_1 підвівся і разом з ОСОБА_4 пішли всередину бару, а він із ОСОБА_2 поїхали додому.

В судовому засіданні досліджено: розписку ОСОБА_6, яка отримала від ОСОБА_2 3000 грн. на лікування її сина ОСОБА_1 (а.к.п..38); висновок експерта №36-КР/13 від 11.01.2013 року про те, що згідно наданої медичної карти стаціонарного хворого №9.15999/305 із нейрохірургічного відділення КЗОЗ “Обласної клінічної лікарні –центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, госпіталізований 11.11.12 року, виписаний 22.11.2012 року з остаточним клінічним діагнозом - гостра закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субарахноідальний крововилив, лінійний перелом потиличної кістки. Вказана травма утворилася від ударної дії тупого твердого предмета, можливо в строк та способом, який вказує освідуваний в протоколі допиту. За ступенем тяжкості вказана травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпечності для життя (а.к.п.48-49); вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 14.09.2011 року, за яким ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу 850 грн. на користь держави (а.к.п 57); довідку Кегичівського районного суду Харківської області від 15.02.2013 року про те, що 14.09.2011 року ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу 850 грн. на користь держави, штраф в сумі 850 грн. не сплачено.

Зазначені документи сумнівів у їх достовірності не викликали, викладені чи посвідчені в них відомості є такими, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження.

Кожний з доказів визнається і оцінюється судом як належний та допустимий, а всі вони у сукупності – достатніми та взаємозв’язаними для прийняття процесуального рішення.

Заслухавши усі показання, дослідивши докази, суд вважає, що пред’явлене обвинувачення у судовому засіданні доведене повністю.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст. 66 КК України визнає те, що він розкаявся у кримінальному правопорушенні, частково відшкодував потерпілому шкоду.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, суд відповідно до ст. 67 КК України визнає те, що він вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що злочин, передбачений ч.1 ст. 121 КК України, є тяжким злочином.

Суд враховує і особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно (а.к.п. 36); він не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога (а.к.п 54,55).

Призначаючи вид та розмір покарання у межах санкції закону, також береться до уваги, що обвинувачений у вчиненому щиро розкаявся, покарання у виді штрафу в сумі 850грн. за попереднім вироком не відбув, характеризується позитивно, не має місця роботи.

Суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 приймає до уваги, що після постановлення вироку Кегичівським районним судом Харківської області від 14.09.2011 року, за яким його засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян -850 грн. Штраф не сплачено. Тому суд рахує вірним згідно з ст.71 КК України призначити обвинуваченому покарання за сукупністю вироків. На підставі ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу при призначенні їх за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд враховує тяжкість вчиненого ним злочину, особу винного, обставини справи та наслідки вчиненого для потерпілого і дійшов висновку, що виправлення і перевиховання його можливе в умовах ізоляції від суспільства, що запобігатиме вчиненню нових злочинів. Підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України щодо нього у суду немає.

Відомості про процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років.

Вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 14.09.2011 року, за яким ОСОБА_2 призначено покарання у виді штрафу 850 грн., відповідно до ст.ст.71,ч.3 ст.72 КК України виконувати самостійно

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2.С. до набрання вироком сили змінити з особистого зобов”язання на взяття під варту і тримати в СІЗО №27 м. Харкова. Взяти під варту в залі судового засідання. Строк відбування покарання обчислювати ОСОБА_2 з 19.02.2013 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Харківської області, через Кегичівський районний суд, протягом 30 днів: з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копії вироку надати учасникам провадження: присутнім – вручити в суді, відсутнім – надіслати поштою.

Суддя                                                            Р.І. Рибальченко