Справа № 0810/3818/2012

№/п 2/317/112/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

« 12» лютого 2013 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі :

головуючого судді Мінгазова Р.В.

при секретарі Отєговій О.В.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл майна, суд -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про розділ майна подружжя, посилаючись на те, що з відповідачем вона перебуває у шлюбі з 11.02.1984 року. В період їхнього сумісного проживання були за сумісні кошти придбане майно: автомобіль НОМЕР_1, автомобіль ВАЗ 2105 державний номер НОМЕР_2, мотоцикл КМЗ Дніпро 11, гараж, який знаходиться на земельній ділянці по вул. Незалежності, буд. 3 с. Сонячне Запорізького району Запорізької області, площею 0,0023 га. Все вищезазначене майно зареєстроване на відповідача. В зв'язку з небажанням відповідача розділити спільне майно подружжя в добровільному порядку, позивачка вимушена звернутися до суду з позовною заявою, в якій, відповідно до вимог ст.ст. 60, 68, ч. 1 ст. 70 СК України просить суд поділити майно, що є спільною власністю подружжя та визнати за нею право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0023 га, кадастровий № 2322181600:05:001:0808. Визнати за відповідачем право власності на автомобіль НОМЕР_1, автомобіль ВАЗ 2105 державний номер НОМЕР_2, мотоцикл КМЗ Дніпро 11.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на Постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначили, що якщо на спірній земельній ділянці, яка була набута відповідачем у власність шляхом приватизації, знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спірною сумісною власністю подружжя, то виділ конкретної частини будівлі особі, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розумінні частки права власності у спільному майні.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник позовні вимоги визнали частково, посилаючись на те, що отримана під час шлюбу, але в порядку приватизації вищезазначене земельна ділянка не є об'єктом спільного майна подружжя, а гараж взагалі не зареєстроване як об'єкт нерухомості, тому не може бути також об'єктом спільного майна подружжя.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні правовідносини.

Сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі з 11.02.1984 року по 11.12.2012 року що підтверджується свідоцтвом про шлюб ( а.с. 6) та рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2012 року № 0814/7853/2012.

Згідно наданого суду Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 76297 право власності на земельну ділянку площею 0,0023 га для будівництва гаража зареєстроване за ОСОБА_4.

Законом України від 11.01.2011 року № 2912 -У1 «Про внесення змін до ст. 61 СК України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя", який набрав чинності 08.02.2011 року, ст.. 61 СК України доповнено ч. 5, якою передбачено, що об'єкти права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Отже, земельна ділянка площею 0,0023 га для ведення гаражного будівництва, що розташована в с. Сонячне вул. Незалежності, буд. 3 гараж №413 ГК «Стріла» Володимирівської сільської ради Запорізького району Запорізької області одержана відповідачем ОСОБА_4 26.01.2009 року у власність на підставі ст. ст. 81,116 ЗК України шляхом приватизації земельної ділянки, тому, враховуючи п.18.2. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 1604.2004 року, хоча і набута земельна ділянка в період шлюбу, проте отримана шляхом приватизації, а тому не може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю ОСОБА_4.

Зазначена позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.02.2012 року №6-98 цс11 та від 22.02.2012 року №6-99 цс11, що у відповідності ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Всупереч цим вимогам законодавства позивачка не надала суду належних, достатніх і беззаперечних доказів того, що спірний гараж існує (відсутній технічних паспорт на нерухоме майно) та той факт, що цей гараж зареєстрований як нерухоме майно в установленому законом порядку на будь-кого із подружжя. Інші вимоги щодо права власності на будівельні матеріали позивачкою та її представником не заявлялись.

Крім того в своїй позовній заяві позивач взагалі не ставить питання про визнання майна спільною сумісною власністю.

У відповідності до норм ст. 331 ЦК України право власності на новостворене майно виникає з моменту закінчення будівництва, його прийняття в експлуатацію, державної реєстрації права власності на нерухоме майно та отримання свідоцтва на право власності.

Згідно ч. 3 ст. 331 ЦК України: « до виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва».

Судом встановлено, що автомобіль НОМЕР_1, автомобіль ВАЗ 2105 державний номер НОМЕР_2, мотоцикл КМЗ Дніпро 11, було придбано сторонами в період знаходження їх в зареєстрованому шлюбі за спільні кошти.

Оскільки, вищевказані транспортні засоби було придбано сторонами у період знаходження їх у зареєстрованому шлюбі, то вони є спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Як роз'яснюється у п.п. 23,24 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу ( ст. ст. 60,69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2,3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, зо винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати ( виключені із цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа вільно, на власний розсуд, обирає способи участі у справі.

При цьому згідно зі ст. 119 ЦПК України підставами позову, які відповідно до ст. ст. 31, 215 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону, крім того, за змістом ст. 4 ЦПК України суд не має право обирати спосіб захисту на власний розсуд.

Оскільки, позивачка просить суд визнати за відповідачем ОСОБА_4 право приватної власності на автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_2, мотоцикл КМЗ Дніпро 11, а суд прийшов до висновку, що це майно є спільною сумісною власністю подружжя то в цих позовних вимогах позивачці слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ч. 1 ст. 60, ст.ст.62, 63, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 355, 368, 369, 370, 372 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розділ майна подружжя - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10- денний строк зі дня проголошення рішення суду.

СУДДЯ Р.В. МІНГАЗОВ