Справа № 92,2006 р.                                             Головуючий 1 інстанції Корекян Н.Р.

Категорія 34                                                                     Доповідач Курило В.П.

РІШЕННЯ Іменем України

17 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П.

суддів Шамрило Л.Г., Санікової О.С.

при секретарі Личкатій В.В.,

адвоката Толсторебрової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сніжнянського міського суду від 11 жовтня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2004 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про розподіл майна. Він посилався на те, що з відповідачкою перебуває у юридичному шлюбі з 9 січня 1993 року. З квітня 2004 року шлюбні відносини припинені з подачею заяви до органів РАГСу про розірвання шлюбу.

Під час спільного проживання вони придбали майно : жилий будинок із дворовими спорудами за адресою АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ 21053 1987 року випуску, причеп до автомобіля „Степок", холодильник 2-х камерний, холодильник „Норд", шафу, 2 ліжка. Загальна вартість майна 20000 грн.

Сторони не досягли домовленості щодо розподілу майна, тому позивач просив розділити його примусово.

Оскільки відповідачка має інше житло, позивач просив спірний жилий будинок виділити на праві власності йому, а решту майна передати відповідачці.

Ухвалою Сніжнянського міського суду від 11 листопада 2005 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна: холодильника двокамерного, холодильника „Норд", кухонного гарнітура, шафи, 2 ліжок, причепа до автомобіля „Степок" закрито у зв"язку з відмовою позивача від позову.

Рішенням Сніжнянського міського суду від 11 жовтня 2005 року позовні вимоги задоволені частково.

Домоволодіння АДРЕСА_1 розділено на дві частини в натурі.

ОСОБА_2 виділено у власність частина домоволодіння, яка складається з жилої кімнати 2-2 (8.4 кв.м.), жилої кімнати 2-1 ( 10.03 кв.м.), кухні 2-3 ( 9.8 кв.м.), коридору 2-4 (5.6 кв.м.), а також споруди : сарай Д-1, сарай Е-1, гараж Е-1 уборна Уб-1.

ОСОБА_1 виділено у власність частина цього ж домоволодіння, куди входять жила кімната 1-1 ( 12.8 кв.м.), жила кімната 1-2 ( 6.8 кв.м.), кухня 1-3 ( 7.7 кв.м.), Вана 1-5 (3.2 кв.м.), кладова 1-4 (2.2 кв.м.), коридор 1-6 і споруди літня кухня Б-1 з ляхом Пб-1 та сарай В-1.

Земельна ділянка та огородження залишаються у загальному користуванні.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості квартир та ремонтно-будівельних робіт в сумі 48 грн. 52 коп.

ОСОБА_2 виділено автомобіль ВАЗ 21053 державний номер НОМЕР_1, визнано за нею право власності на цей автомобіль і з неї на користь позивача стягнуто грошову компенсацію половини вартості автомобіля 3985.73 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача судові витрати 225 грн. Всього з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 4259.25 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави державне мито в сумі 10.68, а з ОСОБА_2 -110.68 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд у суд першої інстанції через те, що встановленим доказам дав неправильну оцінку. Спірний жилий будинок і автомобіль вона придбала хоч і в період юридичного шлюбу з позивачем, але за гроші, що є роздільним майном. Позивач не мав коштів для придбання майна, він працював і сплачував аліменти на користь своєї першої дружини для утримання дітей від першого шлюбу. Гроші на автомобіль вона отримала від батька, який у зв"язку з ушкодженням здоров"я отримав одноразову допомогу. Будинок вона придбала на гроші, які вона отримала від продажу квартири. У придбанні будинку приймали участь її сини, а суд не притягнув їх до участі у справі. Суд припустився грубих порушень норм процесуального законодавства, закінчив розгляд справи у її відсутність у той час як вона і її адвокат були присутніми у приміщенні суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідачки, її адвоката, позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, що придбане подружжям під час шлюбу, належить дружині і чоловікові на праві спільної власності незалежно від того, що один з них з поважних причин не мав самостійного заробітку (прибутку).

Згідно ст. 63 СК України дружина і чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, належним їм на праві загальної спільної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Судом встановлено, що сторони 9 січня 1993 року вступили у юридичний шлюб. Від шлюбу дітей не мають.

Рішенням Сніжнянського міського суду від 24 грудня 2004 року шлюб між ними розірваний (а.с.176).

Спірний жилий будинок АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_4, 3 липня 2001 року (а.с.4), тобто під час юридичного шлюбу сторін .

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачка посилалась на те, що вказаний жилий будинок з надвірними спорудами був придбаний за її роздільні гроші, виручені від продажу квартири АДРЕСА_2, яка належала їй і її дітям по праву власності.

Суд перевірив ці доводи відповідачки і дійшов правильного висновку про їх безпідставність. З договору купівлі-продажу вказаної квартири видно, що цей продаж відбувся 21 лютого 2003 року ( а.с.31), майже через два роки після купівлі-продажу спірного жилого будинку.

Доводи відповідачки про те, що саме гроші, виручені від продажу її квартири були сплачені за жилий будинок спростовані наданими сторонами доказами. З договору купівлі-продажу спірного жилого будинку видно, що продаж його вчинений за 16 тис. гривень і продавець отримав гроші від покупця до підписання договору купівлі-продажу (а.с.4).

Квартира відповідачкою продана за 2 тис. гривень, що явно не достатньо для придбання жилого будинку (а.с.31).

Доводи ОСОБА_2 про те, що для купівлі-продажу будинку вона позичала гроші у знайомих, а потім їх повертала без участи позивача також переконливими доказами не підтверджені.

Доводи відповідачки про те, що спірний жилий будинок є спільною сумісною власністю її і її дітей і що в місцевому суді зупинений розгляд справи за позовом її дітей про визнання права власності на частину будинку, «є є підставою для скасування судового рішення.

Судом встановлено, що на час придбання спірного будинку діти відповідачки не проживали однією сім"єю із сторонами по справі. Мали окремий сімейний бюджет. Тому доводи позивачки про придбання жилого будинку за спільні з дітьми кошти не є переконливими.

Як видно з матеріалів справи, позовна заява про розподіл жилого будинку надійшла до місцевого суду у червні 2004 року. Суд розглянув спір по суті у жовтні 2005 року. Справа знаходилась у провадженні суду більше, ніж один рік. І за цей час ніхто з дітей відповідачки не звернувся у суд з позовом про визнання за ними права власності на жилий будинок. Не оспорювали вони і судове рішення, апеляційну скаргу на нього не подавали.

Суд перевірив доводи відповідачки і про те, що спірний автомобіль був придбаний за кошти її батька і зробив правильний висновок про те, що вони безпідставні. Відповідачка не надала суду переконливих доказів дарування її батьком будь якої грошової суми для придбання автомобіля. Докази, на які посилається відповідачка, такими доказами не є.

Проаналізувавши надані сторонами докази, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що спірні автомобіль і жилий будинок є спільним майном подружжя і відповідно до ст. 63 СК України на нього кожен з них має рівні права.

Для визначення вартості автомобіля суд призначав судово-товарознавчу експертизу, висновки якої не викликають сумнівів і правильно покладені судом першої інстанції в основу судового рішення.

Враховуючи, що автомобілем керувала відповідачка, вона ж здійснювала технічний догляд за ним, суд правильно вирішив автомобіль в натурі виділити відповідачці із стягненням з неї на користь позивача відповідної грошової компенсації вартості ^½ частини автомобіля.

В наведеній частині рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має.

Як видно з матеріалів справи, для вирішення питання про вартість жилого будинку і можливих варіантів його розділу суд першої інстанції призначав судово-технічну експертизу. Але висновки експерта були не зрозумілими, не містили в собі висновків щодо відповідності часток жилого дому, що виділяються кожній із сторін' в натурі, ідеальним часткам, вартість переобладнання жилого будинку для організації окремих квартир. Тому суд апеляційної інстанції призначав повторну судово-технічну експертизу, проведення якої доручав експертам Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз.

Згідно висновку цієї експертизи розподіл жилого будинку на дві частини в натурі можливий з організацією двох окремих квартир.

На розгляд суду апеляційної інстанції експертною установою запропоновані два варіанти розподілу спірного жилого будинку ( а.с. 220-230). Вивчивши вказані варіанти і проаналізувавши їх, судова колегія приймає до уваги перший варіант розподілу жилого будинку (а.с.224, 227), який передбачає розподіл будинку у натурі з виділом 53/100 і 47/100 ідеальних часток будинку. Як убачається з висновку експертизи саме цей варіант розподілу будинку з обладнанням двох ізольованих квартир максимально приблизний до часток співвласників і не завдає шкоди будівлі. Для виконання ізолювання двох квартир

 

необхідно виконати незначні будівельні роботи, які не тягнуть за собою значних грошових витрат.

Суд також вважає необхідним виділити в натурі позивачу квартиру НОМЕР_1 загальною

площею ЗОЛ кв.м., вартістю 3557 грн., яка складається з приміщень №2 площею 10.20

кв.м., №6 площею 3.20 кв.м., №7 площею 2.20 кв.м., №8 площекГ 7.70 кв.м., №9 площею

6.80 кв.м.                                                            

До цієї квартири виділяються такі дворові споруди: тамбур лит. 1а вартістю 512 грн., гараж лит. Г вартістю 962 грн., сарай лит. Д-1 вартістю 308 грн., сарай лит. Е-1 за 503 грн., сарай лит. В-1 за 181 грн., погреб лит. П61 за 479 грн.

Всього споруд і будівель на суму 6761.5 грн., що відповідає 47/100 ідеальних часток.

Відповідачці належить виділити квартиру НОМЕР_2 площею 41.0 кв.м. вартістю 4846 грн., яка складається з приміщень № 3 площею 19.8 кв.м., №4 площею 8.40 кв.м., №5 площею 12.80 кв.м.

До цієї квартири також виділяються літня кухня лит. Б-1 вартістю 2027 грн., уборна лит. У61 вартістю 341 грн.

Всього будівель і споруд виділяється відповідачці на суму 7473.5 грн.

Вартість спірного домоволодіння відповідно до висновку експертизи складає 14235 грн.

Відповідно до ст. 63 СК України кожен із сторін має право на 1/2 частку домоволодіння, що у грошовому виразі дорівнює 14235 грн. : 2 = 7117.5 грн.

Оскільки частка домоволодіння, що виділяється відповідачці на 356 грн. більше, ніж їй належить ( 7473.5 - 7117.5 =356 грн.), а частка позивача саме на цю суму менше, ніж йому належить, суд стягує цю різницю з відповідачки на користь позивача.

При цьому суд вважає, що відповідачка має переважне право отримати саме цю частку домоволодіння, оскільки такий розподіл будинку не суперечить інтересам сторін. З пояснень сторін в судовому засіданні видно, що відповідачка має значну кількість меблів і інших предметів домашнього побуту, які у теперішній час розташовані саме у приміщеннях, що віднесені до квартири НОМЕР_2. Відповідач в будинку не проживає, свого майна там не має, тому виділ в натурі вказаної вище частини жилого дому не суперечить його інтересам:. Більш того, різниця у площі частки жилого будинку компенсується тим, що частина дому, що виділяється позивачеві, більш комфортна, має і жилі і побутові приміщення.

Відповідно до ст. 152 ЖК України переобладнання і перепланування жилого будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради .

20 вересня 2006 року відбулось рішення виконавчого комітету Сніжнянської міської ради № 603, згідно з яким переобладнання спірного жилого будинку на окремі дві квартири не дозволяється у зв"язку з тим, що варіанти переобладнання не відповідають вимогам ДБН В.2-15-2005 „Житлові будинки. Основні положення".

Апеляційний суд не приймає до уваги вказане рішення виконкому як підстава для відмови у задоволені позовних вимог про розподіл жилого будинку в натурі.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 іншого житла, окрім спірного дому, не має. До розірвання шлюбу з відповідачкою проживав у будинку. Його частка дому є значною і дорівнює 1/2 частину. Жоден із сторін не має достатньо коштів, у тому числі і відповідачка, щоб сплатити один одному належну йому частку жилого будинку грошима.

Відповідно до висновку експертизи розподіл жилого дому в натурі з виділом двох квартир, які майже є рівними, можливий. Тому апеляційний суд вважає, що справедливим і розумним шляхом вирішення конфлікту сторін є розподіл жилого будинку в натурі за варіантами, що запропоновані експертом.

Разом з тим, відмовляючи у дозволі на переобладнання жилого будинку для влаштування двох квартир, виконком міської ради посилається лише на одну перешкоду: що запропоновані варіанти розподілу дому суперечать вимогам ДБН В.2.2-15-2005 „Житлові будинки. Основні положення."

Суд не може погодитися з доводом виконкому міської ради виходячи з наступного.

Вказані у рішенні виконкому ДБН набрали чинності з 1 січня 2006 року. Відповідно до них загальна площа однокімнатної квартири має бути не менше 30 кв.м.

Як видно з висновку будівельно-технічної експертизи однокімнатна квартира, що виділяється позивачеві буде складати 30.1 кв.м., а квартира що виділяється відповідачці складає 41 кв.м. Таким чином запропоновані сторонам квартири мають загальну площу навіть більшу, ніж передбачають БДН 2005 року.

Окрім того, спірний жилий будинок збудований у 1970 році і застосування ДБН 2005 року до нього є незаконним через те, що вони не мають зворотної сили.

На час будування спірного жилого дому діяли інші ДБН 79-92 „Жилі дома для забудовників України. Державні будівельні норми. Відповідно до цих норм загальна площа однокімнатної квартири має бути не менше 22 кв.м.

Квартири, що виділяються сторонам, мають вказану норму площі. Тому підстав для відмови у дозволі на переобладнання спірного жилого дому на дві квартири у виконкому міської ради не має. У зв"язку з цим наявність такого рішення виконкому міської ради не є перешкодою у задоволені позовних вимог про розподіл жилого будинку в натурі.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не врахував викладеного, не виконав вимог ст. 152 ЖК України, зробив висновки про можливість розподілу жилого будинку, які не відповідають обставинам справи, запропонував сторонам розподіл будинку на частини, які вимагають значних зусиль для перепланування і переобладнання. Тому рішення суду в частині спору про розподіл жилого будинку відповідно до п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні.

Огорожа лит. НОМЕР_2 вартістю 519 грн. залишається у загальному користуванні сторін.

Доводи апеляційної інстанції про порушення судом норм процесуального законодавства є безпідставними. З матеріалів справи видно, що суд 3 жовтня 2005 року після проведення судового засідання оголосив перерву до 10 жовтня 2005 року. При цьому в залі судового засідання відповідачка і її адвокат були присутніми і таким чином були повідомлені про перерву в засіданні суду і призначення слухання справи на 10 жовтня 2005 року.

В своїй апеляційній скарзі відповідачка вказує, що 10 жовтня 2005 року вона з'явилась в приміщення суду, але не була присутньою в судовому засіданні.

Відповідно до п.З ч. 1 ст. 311 ЦПК України підставою для скасування рішення суду з поверненням справи на новий розгляд є розгляд справи судом за відсутності будь кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

Оскільки відповідачка і її представник булк належним чином повідомлені про розгляд справи 10 жовтня 2005 року, у суду апеляційної інстанції не має передбачених п.З ч. 1 ст. 311 ЦПК України підстав для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд.

Підлягає скасуванню рішення суду про визначення порядку користування земельною ділянкою через те, що такі позовні вимоги сторонами не заявлялись.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи видно, що позивач оплатив такі судові витрати : 100 грн. -судовий збір і проведення експерти 105 грн. і 300 грн. Загальна сума судовий витрат, понесених позивачем, 505 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Тому апеляційний суд присуджує йому у відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України половину понесених ним судових витрат, що дорівнює 505 : 2 = 252 грн. 50 коп., стягнувши вказану суму з відповідачки на користь позивача.

З ОСОБА_2 також необхідно достягнути судовий збір на користь держави 11. 03 грн., оскільки оплаті підлягав судовий збір при подачі позовної заяви 111.03 грн.

Тому в і зазначеній частині рішення суду підлягає зміні.

Керуючись ст.   304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково. Рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2006 року змінити.

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про розподіл жилого будинку частково.

Розділити в натурі жилий будинок АДРЕСА_1.

Виділити ОСОБА_1 частину жилого будинку і дворових споруд, розташованих за адресою АДРЕСА_1, яка складається з квартири НОМЕР_1 загальною площею 30.1 кв.м., вартістю 3557 грн., і зокрема приміщення № 2 площею 10.20 кв.м., приміщення № 6 площею 3.20 кв.м., приміщення №7 площею 2.20 кв.м., приміщення №8 площею 7.70 кв.м,, приміщення №9 площею 6.80 кв.м. загальною вартістю 4846 грн.

До цієї квартири виділяються такі дворові споруди: тамбур лит. 1а вартістю 512 грн., гараж лит. Г вартістю 962 грн., сарай лит. Д-1 вертістю 308 грн., сарай лит. Е-1 за 503 грн., сарай лит. В-1 за 181 грн., погреб лит. П61 за 479 грн.

Всього споруд і будівель на суму 6761.5 грн., що відповідає 47/100 ідеальних часток, визнавши за ОСОБА_1 право власності на вказані частину жилого будинку і дворових споруд.

Виділити ОСОБА_2 в натурі квартиру НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 41.0 кв.м. вартістю 4846 грн., яка складається з приміщень № 3 площею 19.8 кв.м., №4 площею 8.40 кв.м., №5 площею 12.80 кв.м.

До цієї квартирі також виділяються літня кухня лит. Б-1 вартістю 2027 грн., уборна лит. У61 вартістю 341 грн., що дорівнює 53/100 ідеальних часток домоволодіння.

Всього будівель і споруд виділяється відповідачці на суму 7473.5 грн., визнавши за нею право власності на вказані частини домоволодіння.

Для відокремлювання двох квартир зобов"язати сторони виконати такі переобладнання:      ОСОБА_1: закласти дверні пройоми між

приміщеннями 2 і 3, приміщеннями 2 і 8, приміщеннями 2 і 5 вартістю 180 грн.; влаштувати дверні пройоми між приміщеннями 2 і 9 з влаштуванням дверних блоків, вартістю 195 грн.; влаштувати на місці віконного пройому дверний пройом у приміщенні 9 з влаштуванням подвійного дверного блоку для входу у квартиру НОМЕР_1 вартістю 420 грн.; виконати вікно у приміщенні №9 з влаштуванням віконного блоку вартістю 150 грн.; влаштувати ґанок (крильцо) до квартири НОМЕР_1 вартістю 180 грн.

                   ОСОБА_2 :     влаштувати дверний пройом між

приміщеннями №4 і 5 з влаштуванням дверного блоку вартістю 195 грн.; влаштувати на місці вікна дверний пройом у приміщенні №4 з влаштуванням подвійного дверного блоку у квартиру НОМЕР_2 вартістю 420 грн.; влаштувати вікно у приміщенні №4 з віконним блоком вартістю 150 грн.; влаштувати ганок (крильцо) у квартиру НОМЕР_2 вартістю 180 грн.; влаштувати кухню у приміщенні 5 з організацією печі до існуючого димового каналу у приміщенні 3 або приміщенні 5 вартістю 450 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості часток домоволодіння в сумі 356 грн. (триста п'ятдесят шість грн.).

Огорожу лит.№2 вартістю 519 грн. залишити у спільному користуванні сторін.

Рішення в частині визначення порядку користування земельною ділянкою скасувати.

В частині спору про розподіл автомобіля це ж рішення залишити без зміни, апеляційну скаргу відхилити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 половину судових витрат, пов"язаних з оплатою судового збору і вартості судових експертиз в сумі 252.50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 11.03 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення рішення суду апеляційної інстанції.