Справа № 7304,2006р. Головуючий у 1 інстанції Профатило I.І.
Категорія 33____________________________ Доповідач Курило В.П.___________________
УХВАЛА Іменем України
17 жовтня 2005 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Курило В.П. суддів Санікової О.С., Шамрило Л.Г.
при секретарі Личкатій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 6 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, Слов'янської міської ради про визнання незаконним рішення виконкому , про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю і визнання порядку користування земельною ділянкою , зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою , відшкодування матеріальної і моральної шкоди .
ВСТАНОВИВ:
12 березня 2002 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися в суд до відповідача ОСОБА_1 з позовом про визнання незаконним Державного акту на право приватної власності на землю та визначення порядку користування земельною ділянкою . В обгрунтування позову позивачі вказали , що вони та відповідач є співвласниками будівлі АДРЕСА_1 : ОСОБА_2 належить 35/100 часток , ОСОБА_4 - 21/100 , ОСОБА_1 т- 44/100 . Будівля при первісному створенню спільної часткової власності була розділена на три ізольовані частини , що складали відповідно 21/50 , 7/50 і 22/50 . Володільці часток неодноразово мінялися , але розмір часток залишався без зміни . Вказана будівля розташована на земельній ділянці площею 2050 кв.м . Між співвласниками фактично склався порядок користування цією земельною ділянкою , згідно якому кожний із співвласників користувався земельною ділянкою площею , пропорційно частці в будівлі, і по узгодженню між співвласниками були визначені межі землекористування . Будівля була обладнана двома в'їздами . В'їздом з вулиці ІНФОРМАЦІЯ_1 користувалися володільці 22/50 частки , яка в теперішній час належить відповідачу ; в'їздом з вулиці ІНФОРМАЦІЯ_2 користувалися володільці 21/50 і 7/50 часток , якими в теперішній час є позивачі . Земельна ділянка володільця 22/50 частки була ізольована від земельних ділянок володільців двох інших часток парканом . До літа 2000 року між позивачами і відповідачем не виникало спору про порядок користування земельною ділянкою . Влітку 2000 року відповідач ізолював вихід на вулицю ІНФОРМАЦІЯ_1 і почав користуватися виходом на вулицю ІНФОРМАЦІЯ_2. Тому в серпні 2000 року позивачі звернулися до суду з позовом про визначення порядку користування земельною ділянкою . В процесі розгляду справи відповідач повідомив , що 31 березня 1997 року його батьку ОСОБА_5 виданий Державний акт про право приватної власності на землю площею 902 кв.м будівлі НОМЕР_1 по вулиці ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний акт виданий на підставі рішення виконкому Слов'янської міської ради народних депутатів № 106/1 від 31 березня 1997 року . ОСОБА_5 (батько відповідача) помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ; відповідач як спадкоємець за законом фактично прийняв і користується вказаною земельною ділянкою . Оскільки передачею вказаної земельної ділянки у приватну власність суттєво порушені права позивачів як співвласників ; необгрунтовано змінений роздільний порядок землекористування , що склався , встановлення і узгодження меж було проведено без участі позивачів , у власність ОСОБА_5 було передано земельну ділянку площею 63 кв.м , якою фактично користувалися батьки позивачів, а після їх смерті право користування перейшло до позивачів , тому позивачі просили визнати незаконним рішення виконкому Слов'янської міської ради від ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 902 кв.м ; визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю виданий 31 березня 1997 року ОСОБА_5 ; визначити порядок користування земельною ділянкою будівлі АДРЕСА_1 і виділити позивачам ділянку площею 1148 кв.м і відповідачу площею 902 кв.м (а.с.2-4, 97-100) . 23 травня 2002 року відповідач ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом до позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою , відшкодування матеріальної і моральної шкоди . В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав , що будівля АДРЕСА_1 розташована на земельній ділянці площею 2050 кв.м . Між співвласниками склався порядок користування цією ділянкою , згідно якому кожен із співвласників користувався ділянкою пропорційно часткам в будівлі ; шляхом узгодження були визначені межі землекористування . 31 березня 1997 року ОСОБА_5 було видано Акт на право приватної власності на землю НОМЕР_2 . 31 травня 1997 року батько подарував відповідачу ОСОБА_1 22/50 частки жилого будинку з господарськими будовами . Позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_4 знали про приватизацію в 1997 році земельної ділянки ; ОСОБА_4 давала свою згоду на цю приватизацію . В 2000 році позивачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , а також син останнього - ОСОБА_3 знищили межові знаки , на земельній ділянці відповідача зробили грядки і вирощують овочі ; легковий автомобіль ставлять на дільниці відповідача і перекривають прохід до хвіртки і водопровідній колонці .Тому ОСОБА_1 просив визначити межі загального двору і ділянки ОСОБА_2 і ОСОБА_4 ; зобов'язати позивачів оплатити 50% вартості межового загородження; зобов'язати позивачів виконувати санітарні і протипожежні норми , а також правила добросусідства ; встановити обмежений постійний земельний сервітут на право проходу , проїзду і для обслуговування земельної ділянки відповідача і споруд на ньому з вулиці ІНФОРМАЦІЯ_2 до приватизованої відповідачем ділянки ; відшкодувати матеріальні і моральні збитки понесені відповідачем в сумі 10 тисяч гривень . Крім того , відповідач просив стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 по п'ять тисяч гривень з кожного за завдану відповідачу і його сім'ї моральну шкоду : 13 і 22 серпня 2000 року дружина і син відповідача постраждали через дії сина позивача - ОСОБА_2 (а.с.13-15,16).
27 січня 2004 року відповідач ОСОБА_1 подав аналогічний додатковий зустрічний позов до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою , відшкодування матеріальної і моральної шкоди (а.с.102-104).
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду від 21 травня 2004 року в якості відповідача для участі у справі притягнуто ОСОБА_3 (а.с.152).
Спір різними судовими інстанціями розглядався неодноразово.
У грудні 2005 року ОСОБА_2 заявив в суді додатковий позов до ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки і відшкодування моральної шкоди. Він посилався на те, що він бажає, щоб йому було виділено земельну ділянку площею 1148 кв. м., визначивши межі земельної ділянки, а відповідачеві - площею 902 кв. м.
Крім того, відповідач заподіяв йому моральну шкоду тим, що самовільно використовує належну йому земельну ділянку. Тому він просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 1690 грн. і судові витрати 60 грн.
Рішенням Слов"янського міськрайонного суду Донецької області від 6 червня 2006 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 задоволений. Визнані незаконними рішення виконкому Слов"янської міської ради від ІНФОРМАЦІЯ_4 в частині передачі у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 902 кв.м. в будівлі 29/2 по вул.. ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Слов'янську, а також Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_3, виданий 31 березня 1997 року ОСОБА_5.
Визначений порядок користування земельною ділянкою будівлі 29 по вул. ІНФОРМАЦІЯ_2 міста Слов"янська. В користування ОСОБА_6 виділена земельна ділянка площею 1148 кв.м., ОСОБА_1 - площею 902 кв.м. згідно з проведеною експертизою.
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 108.75 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування рішення суду з поверненням справи на новий розгляд через те, що рішення суду про визнання порядку користування земельною ділянкою не зрозуміле і не конкретне. Суд стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати у той час, як вони йому відшкодовані попереднім рішенням і суд не обговорював питання про поворот виконання судового рішення.
Суд притягнув до участі у справі неналежного відповідача.
Апеляційний суд вважає , що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а рішення суду - скасуванню через наступне .
Відповідно до вимог ст.311 ч.І п.5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд , якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Первинний позов заявлено позивачами ОСОБА_2 і ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення виконкому від 31 березня 1997 року , про визнання недійсним Акту на право приватної власності на землю та визнання порядку користування земельною ділянкою (а.с.2-4, 97-100) . В матеріалах справи відсутня відповідна ухвала суду про заміну позивачки ОСОБА_4 іншим позивачем , а в рішенні суду позовні вимоги позивачки ОСОБА_4 не вирішені (а.с. 184-185).
Рішенням суду першої інстанції від 9 липня 2005 року визнано недійсним рішення виконкому від 31 березня 1997 року в частині передачі безкоштовно у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 902 кв.м будівлі №29/2 по вулиці ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Слов"янську і одночасно виділено в користування відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку за тією ж адресою такою ж площею (а.с. 184-186), але не вказані межі цих ділянок .
Згідно ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками) . В зустрічному позові ОСОБА_1 ставив питання про встановлення обмеженого постійного земельного сервітуту на право проходу, проїзду та для обслуговування його земельної ділянки і споруд на ній з вулиці ІНФОРМАЦІЯ_2 і до його ділянки (а.с.15, 104) . Але ця вимога, як і інші вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 не розглянуті судом і рішення в цій частині не ухвалено . Сукупність вказаних недоліків не була і не може бути усунена ухваленням додаткового рішення суду , а тому відповідно до вимог п.5 чЛ ст.ЗП ЦПК України рішення суду першої інстанції від 9 липня 2005 року підлягає скасуванню , справа -передачі на новий розгляд у той же суд у іншому складі суду.
Керуючись ст.ст. 303 ,307 ч.І п.5 , 311 п.5 , 315, 317, 319 ЦПК України , апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково .
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 9 липня 2004 року скасувати , справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду .
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення.