Головуючий 1 інстанції Перетятька О.Ю.
Справа № 22-8151, 2006р. Доповідач Курило В.П.
Категорія 21
УХВАЛА Іменем України
17 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Курило В.П.
суддів Саніковой О.С., Шамрило Л.Г.
при секретарі Личкатій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Центрально-міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
В апеляційний суд Донецької області надійшла апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань в Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 червня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача і на його користь з відповідача у відшкодування моральної шкоди стягнуто 17 тис. грн.
В апеляційній скарзі відповідача - виконавчої дирекції Фонду соціального страхування ставиться питання про скасування рішення суду і відмові в задоволені позовних вимог через те, що факт моральних страждань позивача не доведений. Висновок МСЕК є підставою для відшкодування позивачеві матеріальної, а не моральної шкоди. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював з 28.02.1976 по 18.04.2002 роки на підземних роботах з тяжкими, шкідливими і небезпечними умовами праці на різних посадах, в 9-му шахтопрохідницькому будівельному управлінні тресту "Донецькшахтопрохідка", шахтобудівельному управлінні № 3 тресту "Артемшахтобуд", шахті "Хальмер-10"БО "Боркутавугілля", шахті ім. Ю.О.Гагаріна, та шахті В.І.Леніна "Артемвугілля". Трудовий договір з ним було розірвано на підставі ст.40- п.2 КЗпП України за станом здоров"я, що підтверджується копією трудової книжки.
Під час роботи він отримав професійне захворювання вібраційну хворобу та пневмоконіоз, що причинило стійку втрату професійної працездатності. Висновком МСЕК від 18.04.2003 року позивачеві встановлена стійкіа втрата професійної працездатності в розмірі 25%- за вібраційною хворобою первинно з 20.02.2002 року по 18.04.2003 року. Згідно з актом розслідування хронічного захворювання від 09.07.2003 року, виявлений випадок професійного захворювання позивача- пневмоконіозу, ускладненого хронічним бронхітом. 06.08.2003 року МСЕК встановлено стійка втрата працездатності з 30.06.2003 року в розмірі 50% безстроково за сукупністю професійних захворювань-25% пневмоконіоз, 25%-вібраційна хвороба, встановлена 3 група інвалідності безстроково.На підставі цього позивачеві відповідачем були призначені страхові виплати щомісячного відшкодування шкоди і одноразова допомога.
Внаслідок ушкодження здоров'я позивачу завдані фізичні і моральні страждання, він зазнає фізичний біль, не може виконувати тяжку фізичну роботу, переносити ваги, змушений постійно приймати лікарські препарати, перебувати на стаціонарному лікуванні, із-за хвороби позбавлений можливості спілкуватися з друзями. Це привело до повного порушення звичного образу життя.
Суд вважає, що ушкодженням здоров'я позивачу завдано моральну шкоду, для відшкодування якої необхідно стягнути з відповідача 17 тис. гривень.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, позивача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а також з врахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасного випадку зобов'язаний в порядку, встановленому законом, сплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту такої шкоди.
Суд встановив, що під час роботи на виробництві позивач отримав професійні захворювання, у зв'язку з чим має втрату працездатності згідно довідки МСЕК від 18.04.2003 року встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 25 % - за вібраційною хворобою первинно з 20.02.2002 року по 18.04.2003 р..06.08.2003 р.повторно МСЕК встановлено стійка втрата працездатності з 30.06.2003 р. в розмірі 50% безстроково за сукупністю професійних захворювань -25% пневмоконіоз, 25%- вібраційна хвороба, встановлена 3 група інвалідності безстроково.
Ушкодження здоров'я позивача є наслідком шкідливих і небезпечних умов праці. Він втратив працездатність, що само по собі підтверджує наявність моральних страждань позивача. Крім того, він регулярно лікується у лікарнях, від професійних захворювань позивач відчуває біль, обмежений у спілкуванні, що для людини є неприємним, таким, що її дратує, засмучує, спонукає до моральних страждань і переживань.
Розглядаючи справу, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного висновку про те, що позивач надав суду достатньо доказів наявності у нього моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.
За таких умов доводи відповідача про те, що факт моральної шкоди не доведений є безпідставними. Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст. 46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України. Суд також не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися в зв'язку з тим, що позивачу призначені інші виплати, передбачені законом.
З врахуванням ступеню моральних страждань потерпілого і наявності тяжких наслідків, суд першої інстанції в межах обумовленої законом суми правильно визначив розмір грошової компенсації моральної шкоди позивача.
Рішення суду відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. 304,307,308,314 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відхилити. Рішення Центрально-міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою суду апеляційної інстанції законної сили.