Головуючий 1 інстанції Дмитрієва П.О.
Справа № 22-9736, 2006р. Доповідач Курило В.П.
РІШЕННЯ Іменем України
17 жовтня 2006 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Курило В.П.
суддів Саніковой О.С., Шамрило Л.Г.
при секретарі Личкатій В.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду м. Донецька від 11 серпня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
В липні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань в м. Шахтарську Донецької області, посилаючись на те, що з 1970 року він працював на підприємствах вугільної промисловості в тому числі на Шахті "Вінницька"ВО "Шахтарськантрацит". 26 жовтня 1994 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на підприємстві в результаті якого він отримав струс головного мозку.У результаті несприятливого впливу умов праці у нього розвилися професійні захворювання. 12.02. 2003р. висновком МСЕК йому була вперше встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 65% по сукупності: 40% у зв"язку з професійним захворюванням-антрако-сілікатоз,вузелкової форми, бронхіт, легенева недостатність та 25% у зв"язку з виробничою травмою, та третя група інвалідності безстроково.
Позивач вважає, що йому заподіяна моральна шкода. Він відчуває фізичні страждання, у нього змінилися умови і звичайний ритм життя, що пов"язано з погіршенням стану здоров"я. Внаслідок домашньої роботи невеликі навантаження викликають у нього кашель, задишку, він лікується у медичних закладах, постійно приймає ліки, пригнічений у зв"язку з інвалідністю, соромиться виходити в люди, у гості бо страждає на раптові напади кашлю, задишку, змінився його характер , вимушений призвичаїтись до своїх хвороб, повільно ходить, часто відпочиває, дуже погано спить, бо кашляє. Просив стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 60 000 грн.
Рішенням Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 11 серпня 2006 року позов задоволений частково. На користь ОСОБА_1 з відповідача стягнено в рахунок відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань в м.Шахтарську Донецької області просить рішення скасувати і відмовити йому в задоволенні позову. В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не надано належних доказів спричинення йому моральних страждань. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду скасувати.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з висновком МСЕК від 12.02.2003 року захворювання є професійним.З довідки МСЕК вбачається, що 12.02.2003 року МСЕК йому вперше встановило втрату професійної працездатності в розмірі 65 % по сукупності: 40 % у зв"язку з професійним захворюванням-антрако-селікатоз , вузелкової форми, бронхіт , легенева недостатність та 25 % у зв"язку з виробничою травмою. Встановлена третя група інвалідності безстроково. Судом встановлено, що на протязі останніх років - ОСОБА_1 страждає на болі за грудниною, кашель, задишку, підвищення температури. Внаслідок отриманих професійних захворювань позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки він частково втратив працездатність, постійно відчуває фізичні страждання, часто звертається за медичною допомогою, позбавлений нормальних життєвих зв'язків.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
Відповідно до змісту ст. ст. 1,21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництв та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у 1994 році отримав травму на виробництві, про що свідчить акт НОМЕР_1 про нещасний випадок, акт розслідування нещасного випадку. А у грудні 2002 року у нього вперше виявлене хронічне захворювання антрако-сілікатоз. Висновком МСЕК позивачу була встановлена втрата професійної працездатності на 65% по сукупності: у тому числі 40 % у зв"язку з професійним захворюванням.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю у зв"язку із професійним захворюванням за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст. 46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету, кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із того, що позивач на 65 % втратив професійну працездатність по сукупності 40 % у зв"язку з професійним захворюванням, та 25% у зв"язку з виробничою травмою, із глибини моральних та фізичних страждань, визначивши розмір моральної шкоди в сумі 25 000 грн.
Але апеляційний суд вважає неможливим погодитися з розміром компенсації моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції. Заподіяна позивачеві моральної шкоди частково компенсована чітким виконанням державою своїх обов'язків щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст. 34 вищезазначеного Закону. Крім того, суд не приймає доводів позивача про ступень його моральних страждань з урахуванням і травми 1994 року, оскільки травма мала місце до набрання чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Тому цей Закон правовідносини , що виникли між сторонами з приводу заподіяння моральної шкоди внаслідок травми 1994 року, не регулює.
Враховуючи обсяг фізичних і душевних страждань, характер, ступінь та тривалість моральних страждань, яких зазнав позивач, наслідки отриманого професійного захворювання, а також те, що працездатність ним втрачена безстроково, він є інвалідом, апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути 15 000 грн.
При цьому суд керується принципами розумності та справедливості.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. З, 309 ч. 1 п. З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області задовольнити частково.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду від 11 серпня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Шахтарську на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 ( п"ятнадцять тисяч) гривень.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але воно може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням суду апеляційної інстанції законної сили.