Головуючий 1 інстанції Міщенко Г.А.

Справа №   7424,   2006р.      Доповідач Курило В.П.

Категорія 44

РІШЕННЯ

Іменем України

17 жовтня  2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Курило В.П. суддів Санікової О.С., Шамрило Л.Г. при секретарі  Личкатій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Донецького обласного виробничого об"єднання сільського комунального господарства „Облсількомунгосп" на рішення Вороншловського районного суду міста Донецька від 21 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецького обласного виробничого об"єднання сільського комунального господарства „Облсількомунгосп" про стягнення частки,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2005 року позивачка звернулась в суд з таким позовом до відповідача. Вона посилалась на те, що була учасником господарського товариства з часткою в статутному фонді підприємства 0.81%.

У 2002 році вона звернулась до відповідача з заявою про виключення її із складу учасників товариства і рішенням зборів від 25 квітня 2002 року її було виключено зі складу учасників товариства.

Але до теперішнього часу відповідач не проводить з нею розрахунки і не сплачує її частку. Просила стягнути цю частку примусово у сумі 32707.8 грн.

В судовому засіданні свої вимоги уточнила і просила стягнути 40635 грн.

Рішенням Ворошиловського районного суду міста Донецька від 21 червня 2006 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки її частку у господарському товаристві в сумі 32707.80 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про зміну рішення суду і зменшення суми стягнень до 6993.54 грн. Відповідач вважає, що суд невірно визначив вартість частки позивачки.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - зміні, виходячи з наступного.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що частці позивачки в статутному фонді підприємства у 0.81% відповідає 32707.80 грн. Саме таку суму суд і стягнув. Суд також вважав, що у розрахунок частки позивачки необхідно прийняти вартість чистих активів підприємства, що дорівнює за станом на 1 липня 2002 року 675715.67 грн.

Але з таким розрахунком суду першої інстанції погодитися не можливо.

Судом встановлено, що позивачка була учасником товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьке обласне виробниче об"єднання сільського комунального господарства „Облсількоммунгосп". 25 квітня 2002 року позивачка звернулась до загальних зборів учасників товариства про вихід її з учасників товариства і виплату належної частки.

Рішенням зборів від 25 квітня 2002 року? позивачка була виключена із складу учасників товариства з виплатою її частки 0.81%, що дорівнює 8777 грн. (а.с.53).

Згідно п.5.10 Статуту підприємства (а.с. 12-37) при виході учасника з Товариства йому сплачується вартість частини майна Товариства, пропорційно його частці у статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, у якому він вийшов з Товариства і у строк до 12 місяців з дня виходу. Учаснику, що вибув, сплачується належна йому частка прибутку, отриманого Товариством у даному році до часу його виходу.

Відповідно до ст. 54. Закону України „Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, і визнаючи позовні вимоги частково, представник відповідача посилався на те, що вартість майна підприємства, що приймається у розрахунок частки учасника товариства, визначена позивачкою не вірно. В обгрунтування своїх доводів представник відповідача надав суду апеляційної інстанції акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу і статут Товариства, з яких видно, що учасниками товариства є не тільки фізичні особи, а й Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області (а.с. 26).

Тому на балансі підприємства знаходиться не тільки майно підприємства, а й житло, інженерні комунікації і інші об"єкти комунальної власності, які не підлягали приватизації.

Враховуючи, що відповідно до п. 5.10 Статуту підприємства і ст.. 54 Закону України „Про господарські товариства" в розрахунок частки учасника товариства, що вийшов із складу учасників, приймається вартість майна підприємства, то при розрахунку частки позивачки необхідно виключити з балансу підприємства вартість майна комунальної власності.

Згідно переліку об"єктів комунальної власності ( а.с. 102-115) їх загальна вартість складає 48000400 грн.

Тому частка позивачка буде складати:

Вартість власного капіталу 48863800 грн. мінус вартість комунальної власності, що не є власністю підприємства відповідача 48000400 грн. = 863400 грн.(вартість майна відповідача).

863400 грн.  0.81% (частка позивачки) = 6993 грн. 54 коп.

Саме таку суму і необхідно стягнути позивачці з відповідача - її частка майна підприємства пропорційна частці у статутному фонді. При цьому для розрахунку суд приймає до уваги баланс підприємства і вартість об"єктів комунальної власності за станом на час виключення позивачки з складу учасників господарського товариства, тобто за станом на 25 квітня 2002 року ( а.с. 99-101, 102-115).

Прибутку на вказаний період підприємство не мало. Це підтверджується балансом підприємства.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги баланс підприємства за станом на 1 січня 2003 року через те, що сума частки позивачки у даному випадку дорівнює 4698.00 грн., що значно менше, ніж частка, визначена судом апеляційної інстанції за станом на 25 квітня 2002 року, приведений судом апеляційної інстанції розрахунок не суперечить вимогам закону, є справедливим і проти такого розрахунку також не заперечує відповідач.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неправильно визначив розмір вартості майна підприємства, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п.4 ч.І ст. 309 ЦПК України неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування або зміни рішення суду.

Тому судова колегія рішення суду змінює і на користь позивачки стягує 6993.54 грн. і судовий збір пропорційно задоволеній сумі 69.94 грн. А всього 7063.48 грн.

Керуючись ст.ст. 304, 307,309 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 21 червня 2006 року змінити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецьке обласне виробниче об'єднання сільського комунального господарства „Облсількомунгосп" на користь ОСОБА_1  6993.54 грн., судовий збір 69.94 грн. А всього 7063.48 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.