Справа 9375 Категорія 21
Голов, в 1 інстанц.Наумик Доповідач Зубова Л.М.
Р іш ення Імененм України
17 жовтня 2006 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі: головуючий суддя Зубова Л.М. судді Лук'янова С.В., Осипчук О.В. секретар Андрусішина М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до державного піджприємства « Артемвугілля»( далі -Підприємство) про відшкодування шкоди з апеляційною скаргою відповідача на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 28 липня 2006 року.
Вислухавши доповідача, пояснення представника відповідача
Соломоненка О.Ю, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення позивача, який проти апеляційної скарги заперечував, перевірівши матеріали цивільної справи, апеляційний суд, -
встановив: У липні 2006 року позивач звернувся до відповідача у суд з позовом. Вказував, що з 1984 по 1993 року працював на шахті « Комсомолець», де отримав професійне захворювання - хронічний бронхіт, за висновком МСЕК від 3.11.1993 року йому встановлено втрату працездатності на 70% (а.с.13), в наступному - 80%. У листопаді 1993 року роботодавець нарахував йому одноразову допомогу із заробітної плати 2,78 грвн. Згідно рішенню Микитівського районного суду м. Горлівки від 29.05.2002 року було встановлено , що середній заробіток для нарахування щомісячних платежів складає 403629,99 крб ( 4, 04 грвн). Вважав, що внаслідок неправильного розрахунку утворилась заборгованість по одноразовій допомозі у сумі 10931,25 грвн, просив стягнути її разом з компенсацією у сумі 8170,20 грвн за період з листопада 1993 по 1.01.2001 року.
Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 28 липня 2006 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі, крім того, з підприємства стягнуто судові витрати.
У апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач пропустив 3-місячний для звернення у суд, встановлений ст. 233 КЗпП України та зазначав, що суд неправильно застосував матеріальний закон, вважав, що виникли правовідносинаи по виконанню судового рішення від 29.05.2002 року.
Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Задовольняючи вимоги позивача, суд виходив з наданих ним у позовній заяві розрахунків та послався на те, що рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 29.05.2002 року було встановлено, що розрахунковий середній заробіток позивача для нарахування відшкодування шкоди складав 403629,99 крб або 4,04 грвн (а.с. 13).
В судовому рішенні в порушення вимог ст. 214 ЦПК України суд вказав, що задовольнив вимоги частково, не вказавши в якій саме частині їх задовольнив,а а фактично з матеріалів справи видно, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги та достягуючи недонараховану одноразову допомогу з листопада 1993 року, суд не врахував вимог ст. 43 Правил відшкодування власником підприємства, установи та організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженого постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 47 з наступними змінами та роз'яснень, що містяться у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року з наступними змінами « Про практику розгляду судами справ про відшкодування шкоди», відповідно до яких вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує 3-х років. З матеріалів справи видно, що за висновком ВТЕК від 3.11.1993 року позивачеві встановлено втрату працездатності 70% (а.с.13). За даними трудової книжки позивача було звільнено з підприємства 3.11.1993 року і він звернувся з проханням до адміністрації про виплату йому одноразової допомоги по Тарифній угоді, що підтвердили сторони у судовому засіданні апеляційного суду, згідно наказу 1256 від 22.11.1993 року підприємство призначило позивачу із середнього заробітку 277886 крб (2,78 грвн) по спеціальності позивача одноразову допомогу у сумі 19452020 крб, яка була фактично виплачена позивачу у листопаді 1993 року (а.с. 19). Згідно рішенню Микитівського районного суду м. Горлівки від 29.05.2002 року з шахти « Комсомолець» на користь позивача стягнуто 15789,98 грвн недонарахованого втраченого заробітку у вигляді щомісячних платежів. Вказане рішення суду , а також матеріали цивільної справи не містять даних,що на день призначення і виплати позивачу одноразової допомоги у листопаді 1993 року його розрахунковий середній заробіток складав 4,04грвн., а також означене рішення суду не містить розрахунку суми, яку стягнув суд, тому апеляційний суд вважає , що у відповідності до вимог ст. 61 ЦПК України відсутні підстави для звільнення від доказування позивачем розміру його заробітної плати у сумі 403629,99 грвн ( 4,04 грвн ), з якої він вважає за необхідне нарахувати йому одноразову допомогу.
Позивач не надав інших доказів про те, що роботодавцем була невірно обчислена середня заробітна плата по професії позивача для нарахування одноразової допомоги у листопаді 1993 року , представник відповідача заперечував проти цих доводів позивача , а позивач фактично отримав нараховану суму у листопаді 1993 рку, не висловивши проти неї заперечень і наразі не спростував правильність розрахунку відповідача при визначенні суми о дноразвоої допомоги..
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
За вказаних обставин у задоволенні позову про достягнення одноразової , допомоги з заробітку 4,04 грвн на користь позивача слід відмовити, а у зв'язку з цим слід відмовити у стягнення компенсації.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що вимоги заявлено 15.06.2006 року, а одноразову допомогу нараховано у 1993 році, у вказаний період правовідносини були врегульовані положеннями ст. 34 Закону України « Про оплату праці» від 24.03.1995 року з наступними змінами та постанови КМУ № 159 « Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», згідно якій компенсації підлягають грошові доходи., які не мають одноразового характеру. Оскільки одноразова допомога є одноразовою виплатою, то не підлягає компенсації і за цих підстав. .
Оскільки рішення суду постановленно в порушення вимог матеріального і процесуального права, то рішення суду слід скасувати,постановивши нове рішення про відмову у задоволенні позову. Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, безпідставні. Керуючись ст.ст. 303,309 ЦПК України, апеляційний суд,
вирішив : Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 28 липня 2006 року скасувати .
Відмовити у задоволенні позову позовом ОСОБА_1 до державного піджприємства « Артемвугілля» про стягнення одноразової допомоги і компенсації.
Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місців з дня проголошенння.